Ухвала суду № 28174970, 06.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/4811/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-1870/4811/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп"

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотордеталь-Конотоп" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської МДПІ від 05.03.2012 року №0000191512.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції №0000191512 від 05.03.2012 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 77798,00 та нарахування штрафних санкцій у розмірі 38899,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Конотопською ОДПІ була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2011 р.

За результатами перевірки складено Акт № 59/23-5/30573983 від 20.02.2012 р. (а.с.12-69), на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 р. № 0000191512, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2011 р. у розмірі 77 798 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 38 899 грн. (а.с. 75).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновки про безпідставне віднесення підприємством до податкового кредиту за жовтень 2011 р. суми ПДВ по придбанню сировини від ТОВ «Металл-Ресурс», в зв»язку з тим, що договір укладений між ТОВ «Мотордеталь-Конотоп» та ТОВ «Метал- Ресурс» має ознаки нікчемності, укладений без мети реального настання правових наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Конотопської МДПІ від 05.03.2012 року №0000191512 позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2011 року у розмірі 77798 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомленя-рішення слугували висновки податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту жовтня 2011 року суми ПДВ по податковим накладним, виданим ТОВ "Метал-Ресурс" за договором № 199 від 23.07.2010 р., який, на думку відповідача, не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже є нікчемним.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Підпунктом п. 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом, що надає право позивачу на бюджетне відшкодування ПДВ в наступному податковому періоді, є сплата позивачем сум податку постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді.

В той же час, Закон не зумовлює вимогу щодо здійснення відшкодування сум податку на додану вартість платникові податку з бюджету тільки після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами та не встановлює відповідальності платника податків, і позивача зокрема, за будь-які порушення вимог податкового законодавства, якщо такі є, його контрагентами -постачальниками товарів (робіт, послуг), навіть за несплату останніми сум ПДВ до Державного бюджету України. Тому, вищевказані обставини ніяким чином не можуть впливати на право позивача отримати суми бюджетного відшкодування, за умови виконання ним всіх вимог Закону.

Окрім цього, Закон не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Так, п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу містить загальні норми щодо самого поняття «бюджетне відшкодування»та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 200 Кодексу передбачають підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність господарських операцій за якими був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору № 199 від 23.07.2010 р. позивачем у ТОВ «Метал-Ресурс» придбавались олово, нікель, феромолібден, феромарганець, що підтверджується специфікацією, приходними ордерами, видатковими накладними, рахунками-фактуи, товарно-транспортною накладною, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Метал-Ресурс" за спірним договором, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було зменшено позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.08.2012р. по справі № 2а-1870/4811/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.