Ухвала суду № 28174918, 20.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 р.Справа № 2а-8297/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8297/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товаритства "Харківхарчпром"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Харківхврчпром», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , в якій просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 р. №0000332211 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8994,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 р. №0000322211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15205,00 грн. (основний платіж - 12164,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 3041,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 р. №0000312211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 24 332,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000332211 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 8994,00 грн. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000322211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 15205,00 грн. (основний платіж -12164,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -3041,00 грн.). Скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.12 №0000312211 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 24 332,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 196, п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів встановила, що Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Харківхарчпром"з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період листопад -грудень 2011 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 876/221/25610018 від 13.06.2012 року (а.с. 28-41).

Відповідно до Акту перевірки № 876/221/25610018 від 13.06.2012 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем: завищення ряд.24 декларації (залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 -рядок 23) на суму 8994,00 грн., в.т.ч: 8994 грн. грудень 2011р.; заниження податку на додану вартість на суму 12164 грн., в. т.ч : 28 824,40 грн. грудень 2011р. порушення ст. 185 п.198.1 п.198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України за рахунок завищення податкового кредиту за листопад 2011р. у сумі 10307,7 грн., за грудень 2011 року у сумі 10854,7 грн. сформованого від ПП "Баварія Ф, у якого встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 135.2 ст. 135 , п. 138.2 ст.138, ст..185,187,188, ст.198 Податкового Кодексу України; заниження податку на прибуток на суму 24332 грн. в. т.ч за рахунок завищення витрат ПрАТ "Харківхарчпром"по взаємовідносинах з ПП "Баварія Ф"у якого встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 135.2 ст. 135 , п. 138.2 ст.138, ст..185,187,188, ст.198 Податкового Кодексу України, відображених у декларації від 03.02.2012 № реєстрації 9014936070 з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2011р рядок .05.1 СВ "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)"на загальну суму 105792 грн., порушення 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для і визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

На підставі Акту перевірки № 876/221/25610018 від 13.06.2012 року Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000332211 від 27.06.12, яким позивачу було зменшено розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8994,00 грн., № 0000322211 від 27.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 15205,0 грн., з яких за основним платежем -12164,0 грн., за штрафними санкціями 3041,0 грн., № 0000312211 від 27.06.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 24332,0грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки відповідача про укладення між позивачем та ПП "Баварія Ф"угод без мети настання реальних наслідків, які є, на думку податкового органу, нікчемними.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ПП "Баварія-Ф"(постачальник) було укладено Договір поставки № 52Д від 08.11.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити узгоджену продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її (а.с. 42-44). Предметний склад вказаних матеріальних цінностей було узгоджено сторонами шляхом підписання специфікації до договору. (а.с. 45-46).

Позивачем було складено на адресу ПП "Баварія -Ф"заявки про необхідність поставки матеріальних цінностей з указанням конкретного переліку та терміну поставки. (а.с. 88-89).

На виконання Договору № 52Д від 08.11.2011 року позивачем було придбано у ПП "Баварія-Ф"ролики некондиційні некалібровані 32Х52мм, що підтверджується копіями видаткових накладних № РН-0811-01 від 08.11.2011 року, № РН-1912-04 від 19.12.2011 року. (а.с. 48,51).

Вказані товари були оприбутковані позивачем відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Вартість придбаних ПП "Баварія-Ф"товарно-матеріальних цінностей була в повному обсязі перерахована позивачем на розрахунковий рахунок контрагента, що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи (а.с. 83-84).

На адресу позивача ПП "Баварія-Ф"було виписано податкові накладні № 120 від 08.11.2011 року, № 2644 від 19.12.2011 року (а.с. 49,52).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні № 120 від 08.11.2011 року, № 2644 від 19.12.2011 року отримані позивачем від ПП "Баварія-Ф"за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства України.

Вказані вище матеріальні цінності, придбані позивачем у ПП "Баварія-Ф"були реалізовані позивачем іншим контрагентам, в межах господарської діяльності позивача.

Так, придбані позивачем у ПП "Баварія-Ф"товарно-матеріальні цінності реалізовані ТОВ "Євроцентр-Імпекс"відповідно до контракту № 07-11-11-UA від 07.11.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити узгоджену продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити її (а.с. 54-57). Тобто біло використано в безпосередній господарській діяльності плозивача.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з ПП "Баварія-Ф" мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Слід зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків податкового органу щодо непідтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва надання послуг; наявності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та інших обставин.

Стосовно судження відповідача щодо нікчемності правочинів слід зазначити наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Отже з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Відповідачем не надано доказів того, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в оспорювались судовому порядку, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та не має.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-8297/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.