Постанова № 28174470, 18.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 2а-1670/3576/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2012р. по справі № 2а-1670/3576/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0003242301, № 9993252301, № 0003262301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2012р. по справі № 2а-1670/3576/12 адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі.

Відповідач надав до суду також письмові заперечення, відповідно до яких проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз", код ЄДРПОУ 13958101, є юридичною особою та у періоді, за який проводилася перевірка, зареєстроване платником податку на додану вартість з 19.09.1997 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23879729 від 04.11.2002 р., індивідуальний податковий номер 139581016325.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

В період з 10.10.2011 року по 18.11.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 25.11.2011 року № 8964/23-2/13958101 (а.с. 26-113, т.1).

В акті перевірки від 25.11.2011 року № 8964/23-2/13958101 контролюючим органом відображено висновки про порушення позивачем приписів п.п.4.1.6 п. 4.6 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", за результатами чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 3491042 грн.; п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.2 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на загальну суму 4163186 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року в сумі 163186 грн. (в т.ч. зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року за результатами перевірки в сумі 4 163 186 грн.); п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, п.п. 7.4.5 . п. 7.4 т. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на 2209434 грн. 21 коп.

На підставі висновків акту перевірки від 25.11.2011 року № 8964/23-2/13958101 відповідачем 13 грудня 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003242301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 4363802 грн. 50 коп., з них: за основним платежем на суму 3491042 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 872760 грн. 50 коп. (а.с. 23, т.1); № 0003252301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 2740355 грн. 53 коп. з них: за основним платежем на суму 2209434 грн. 21 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 530921 грн. 32 коп. (а.с. 24, т.1); № 0003262301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у розмірі 4163186 грн. (а.с. 25, т.1).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оспорюваних рішень, слугував висновок про заниження позивачем податку на прибуток в розмірі 2 699 409 грн.: із включенням позивачем у 4 кварталі 2010 року до складу валових витрат коштів у сумі 5 169 183 грн. 62 коп. по господарським операціям з ТОВ "Ландруж"; коштів у сумі 1 631 191 грн. 67 коп. по господарським операціям з ТОВ "Діола"; заниженням валових витрат по рядку 04.2 Декларації з податку на прибуток за 2010 рік в розмірі 598 507 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 598 507 грн.; завищенням валових доходів по рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток за 2010 рік в розмірі 3 564 679 грн., в т.ч. за 4 квартал 2010 року на суму 3 564 679 грн. із заниженням у 4 кварталі 2010 року валових доходів на загальну суму 8 160 450 грн. (6 203 020 грн. + 1 957 430 грн.). За висновками перевірки позивачем у порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість: по господарським операціям з ТОВ "Ландруж": за травень 2010 року в розмірі 421 683 грн. 67 коп.; за липень 2010 року в розмірі 349794 грн. 56 коп.; за серпень 2010 року в розмірі 262 358 грн. 50 коп.; по господарським операціям з ТОВ "Діола": за вересень 2010 року в сумі 275 371 грн. 67 коп.; за жовтень 2010 року в сумі 50 866 грн. 67 коп., що підтверджується розрахунком (а.с. 63, т.2)

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії (податкових повідомлень-рішень) на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Перевірка позивача проводилась контролюючим органом за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року.

Отже, при вирішенні спору належить застосувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є об'єктивно необхідним.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції процитував зміст ст. 3 ГК України, положення Національного Класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України № 375 від 26.12.05 р., п. 5.1, п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4.5, п. 7.2.6, п. 7.2.3 ст. 7 закону України «Про ПДВ», п. 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за № 250/2054), ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік фінансову звітність в Україні» і вказав на те, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чиним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів сплати грошових коштів.

За висновками суду першої інстанції наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. Оскільки позивачем не були надані до суду ТТН в підтвердження реальності вчинення господарських операцій, а саме руху товару до позивача від його контрагента, в наданих позивачем картках складського обліку відсутні підписи матеріально відповідальної особи, у наданих до суду в доказ використання придбаного товару у власній господарській діяльності попередніх калькуляціях вартості виробництва продукції відсутні підписи головного бухгалтера підприємства, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність висновків відповідач, викладених в акті перевірки, та законність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що перевіряючими в акті перевірки вказані договори, укладені позивачем з його контрагентами: предметом яких є поставка товарів, асортимент, кількість та ціна яких визначається у видаткових накладних. При цьому поставка товару здійснюється продавцем за власний рахунок і задіяним ним транспортним засобом.

Слід відмітити, що роблячи висновок про неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по вказаним операціям, суд першої інстанції не визначив, яким чином наявність або відсутність ТТН підтверджують або спростовують факт поставки товарів.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи»зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі»від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності»Мінтрансом України та Держкомстатом України». Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними.

Також ні відповідач, ні суд першої інстанції не вказали, які саме автотранспортні засоби повинні перевозити вантажі, перелічені у видаткових накладних, з урахуванням їх кількості, ваги, об'єму, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ "Діола" позивачем надано копію трьохстороннього договору № 2/29 від 16.08.2010 року (а.с. 163, т2), сторонами якого є позивач (покупець), ТОВ "Діола" (постачальник) та ТОВ "Армко-Інжиниринг" (представник заводу-виробника), та відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "Діола") зобов'язується поставити Продукцію (компресорне обладнання (блок апаратів повітряного охолодження АІR-X-LTD) з характеристиками, що відповідають технічному завданню на виготовлення обладнання і в комплектації згідно Об'єму поставки продукції (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору), представник заводу-виробника (ТОВ "Армко-Інжиниринг") виконати пуско-налагоджувані роботи Продукції, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію та виконані пуско-налагоджувані роботи.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка Продукції по даному договору здійснюється на умовах DDP (Delivered, Duty Paid). Місце поставки: Україна, Полтавська область, с. Яхники (згідно правил Інкотермс-2000).

Термін DDP означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита». Якщо термін EXW покладає на продавця мінімальний обсяг обов'язків, термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця.

Також згідно умов договору (п.3.3) передача товару від постачальника до Покупця оформлюється актом прийому -передачі продукції.

На підтвердження факту поставки продукції за договором позивачем надано додаток № 2 до договору "Акт приймання-передачі продукції по кількості" від 05.11.2010 року, в якому відображено зміст та обсяг господарської операції, та посилання на накладну № 38 від 05.11.2010 р. (а.с. 172, т.2).

Згідно наданої копії накладної № 38 від 05.11.2010 р. (а.с. 201, т.2) позивачем отримано блок апаратів повітряного охолодження АІR-X-LTD у кількості 2 шт., фланцеві з'єднання та регулююча та запорна арматура у кількості 2 комплектів.

Наведене узгоджується зі змістом додатку № 1 до договору "Об'єм поставки продукції" згідно якого постачальник зобов'язується поставити блок апаратів повітряного охолодження АІR-X-LTD та запорну арматуру, яка входить до комплекту вентилятора до електродвигуна. (а.с. 171, т.2).

Також у ході виконання договору позивач отримав від контрагента податкові накладні (а.с. 177, 190, т.2).

Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаним доказам, відзначив, що вищезазначені видаткові накладі не містять таких обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, як посади, прізвища або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла від постачальника товар.

Колегія суддів не може погодитись з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97 р. №165, передбачено єдину підставу, коли податкова накладна вважається недійсною: у разі її заповнення не тією особою, що вказана у пункті 2 цього Порядку. Відповідно до п. 2 Порядку №165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Як слідує з матеріалів справи, надані позивачем податкові накладні містять всі обов'язкові реквізити і дають можливість з'ясувати, кому вони видані, вартість товару та його номенклатуру, ПДВ тощо.

Надані позивачем платіжні доручення, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника (а.с. 175-176, 187-189, т.2).

Також на підтвердження фактичного виконання умов договору поставки позивачем надано до суду копії накладних на внутрішнє переміщення товару та копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р., які також є доказом, того що зазначені в них товарно-матеріальні цінності та матеріали, які використані позивачем при проведенні будівельних робіт згідно довідок форми КБ-3, були отримані саме від ТОВ "Діола". (а.с. 203-205, т.2).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про помилковість висновку контролюючого органу та суду першої інстанції щодо безтоварності господарської операції з придбання у ТОВ "Діола" обладнання згідно укладеного договору № 2/29 від 16.08.2010 р., що у свою чергу свідчить про необгрунтованість висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту вересня 2010 р. на суму 275371,67 грн., жовтня 2010 р. -на суму 50866,67 грн., а також завищення позивачем валових витрат на суму 1631191,67 грн. по господарським операціям із Товариством з обмеженою відповідальністю "Діола".

Щодо господарської операції з ТОВ "Ландруж", суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновку контролюючого органу про нереальність та безтоварність зазначеної господарської операції, посилаючись на відсутність доказів фактичного здійснення таких господарських операцій, а саме, доказів перевезення товару згідно укладеного договору та його оприбуткування, відсутність документів, необхідність складення яких було передбачено умовами письмового договору з ТОВ "Ландруж"; відсутність фактичного постачання ТОВ "Ландруж" обладнання з-за меж кордону України, яке згідно умов договору повинно бути поставлене з Канади, виходячи з аналізу взаємовідносин ТОВ "Ландруж" з його контрагентами-постачальниками.

Також суд першої інстанції послався на ту обставину, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 р. № Б38/5-11 ТОВ "Ландруж" визнано банкрутом та у подальшому ліквідовано (а.с. 238, т.2); за даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагента на рівні ДПА України" згідно поданої звітності встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Ландруж" є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та товариство не має достатніх виробничих потужностей працівників, офісних та складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів та інших основних засобів для ведення фінансово-господарської діяльності.

Посилається на висновок спеціаліста від 23.11.2011 р. № 193-3/11, згідно з яким зображення підписів від імені директора ТОВ "Ландруж" ОСОБА_2 у наданих на дослідження податкових накладних № 223 від 27.07.2010 р., № 1225 від 25.08.2010 р., № 2705 від 27.05.2010 р. не відповідають зображенням зразків підпису ОСОБА_2, наданим в якості порівняльного матеріалу (а.с. 248, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Ландруж" позивачем надано до суду копію трьохстороннього договору № 25/05 від 25.05.2010 року (а.с. 5, т.3), сторонами якого є ТОВ "Монтажтрансгаз"(покупець), ТОВ "Ландруж"(постачальник) та ТОВ "Армко-Інжиниринг" (представник заводу-виробника), відповідно до умов якого постачальник (ТОВ "Ландруж") зобов'язується поставити позивачу Продукцію, представник заводу-виробника (ТОВ "Армко-Інжиниринг") виконати пуско-налагоджувальні роботи Продукції, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити Продукцію та виконані пуско-налагоджувальні роботи.

Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка Продукції по даному договору здійснюється на умовах DDP . Місце поставки: Україна, Полтавська область, с. Яхники (згідно правил Інкотермс-2000).

У матеріалах справи наявна копія акту приймання-передачі продукції по кількості від 05.11.2010 р., згідно якого постачальником ТОВ "Ландруж" передано, а позивачем прийнято компресорний агрегат СІР РНТ-2 за ціною 6203020,34 грн. (а.с. 17, т. 3). Пунктом 4 даного акту визначено, що покупець підтверджує, що отримав від постачальника технічні паспорти.

Отже, колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що посилання, як контролюючого органу, так і суду першої інстанції на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 р. № Б38/5-11, якою ТОВ "Ландруж" визнано банкрутом та у подальшому ліквідовано (а.с. 238, т.2) є безпідставним, оскільки, як укладання договору, так і його виконання відбулось до прийняття вказаного судового рішення та, відповідно, внесення запису про визнання банкрутом і ліквідацію підприємства- контрагента позивача.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на невідповідність додатків до вказаного договору його умовам, а саме п. 1.2.1, оскільки суд першої інстанції, досліджуючи умови та порядок виконання сторонами договору, виходив з того, що у додатку № 2 до договору "Графік платежів та строки поставки" зазначені виключно дати здійснення платежів та не вказані жодні строки поставок обладнання, хоча п. 1.2.1 договору передбачено, що строки поставки зазначаються в додатках, що є невід'ємною частиною договору.

Проте, як слідує з умов договору асортимент, кількість і вартість продукції, а також строки її апоставки зазначаються в додатках, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.2.1). На підтвердження виконання між сторонами договору вказаного пункту позивачем надано не лише додаток № 2 (а.с. 16, т.3), в якому узгоджено графік платежів, а також і додаток № 1 та № 4 (а.с. 13-15, 18, т.3), в якому узгоджені асортимент, кількість продукції.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З дослідженого в судовому засіданні копії акту здачі -приймання, підписаного позивачем з контрагентом, судом встановлено, що в ньому зазначено відомості і реквізити, наявність яких є обов'язковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт здачі -приймання, наявний в матеріалах справи, розкриває у повному обсязі суть господарської операції, що є необхідним для аргументованості та доказовості поставки.

Фактична сплата за договоромпідтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банку (а.с. 22,32,42т.3).

Також позивачем на підтвердження фактичного виконання умов договору надано акт звірки взаєморозрахунків із ТОВ "Ландруж" станом на 30.11.2010 р. (а.с. 56, т.3) та копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт і акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 , які є доказами, того що зазначені в них товарно-матеріальні цінності та матеріали, що використані позивачем при проведенні будівельних робіт, були отримані саме від ТОВ "Ландруж".

Також колегія суддів вважає недостатнім та неналежним доказом фіктивності, виписаних контрагентом та отриманих позивачем податкових накладних № 223 від 27.07.2010 р., № 1225 від 25.08.2010 р., № 2705 від 27.05.2010 р., висновок спеціаліста від 23.11.2011 р. № 193-3/11, згідно з яким зображення підписів від імені директора ТОВ "Ландруж" ОСОБА_2 у наданих на дослідження податкових накладних не відповідають зображенням зразків підпису ОСОБА_2, наданим в якості порівняльного матеріалу (а.с. 248, т.2), виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що вказані податкові накладні оформлені з дотриманням приписів чинного законодавства та скріплені підписами і печатками.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Отже, у позивача не було підстав ставити під сумнів належність підпису особи в податкових накладних та обов'язку перевіряти, чи належить цей підпис особі, вказаній в податковій накладній.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки відповідача та суду першої інстанції щодо незаконності віднесення позивачем сум ПДВ в загальному розмірі 1033836,73 грн. до складу податкового кредиту позивача травня, липня та серпня 2010 р., а також завищення позивачем валових витрат на суму 5169183 грн. 62 коп.

Також з матеріалів справи слідує, що контролюючий орган пов'язує заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2009 року на суму 426172 грн. та 4 квартал 2009 року на суму 363898 грн. із включенням до складу валових витрат коштів відповідно у І кварталі 2009 року у сумі 774858 грн. та у 4 кварталі 2009 року -у сумі 661633 грн. по господарським операціям із Приватним підприємством "Спецмехтранс-Торг"(надалі -ПП "Спецмехтранс-Торг"), а також із заниженням у 2009 року валових доходів на загальну суму 1723790 грн. (929830 грн. + 793960 грн.). Крім того, відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат у І кварталі 2010 року кошти в сумі 6250 грн. по господарській операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПМК Андора" (надалі -ТОВ "ПМК Андора"), у зв'язку з чим занижено у вказаному періоді податок на прибуток на суму 1563 грн. Також за висновками перевірки позивачем у порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість по господарським операціям з: ПП "Комерційна спілка "Флагман"за січень 2009 року в розмірі 56603 грн. 54 коп.; ПП "Спецмехтранс-Торг"за січень 2009 року в розмірі 96528 грн. 33 коп., за лютий 2009 року в сумі 58443 грн. 33 коп., за грудень 2009 року в сумі 132326 грн. 66 коп.; ТОВ "ПМК Андора" за січень 2010 року в сумі 500 грн., за лютий 2010 року в сумі 750 грн.; ПП "Порто-Тек"за березень 2010 року в сумі 68187 грн. 50 коп.; за квітень 2010 року в сумі 35563 грн. 33 коп.; ПП "Транс-Грейн"за липень 2010 року в сумі 42133 грн. 33 коп., за серпень 2010 року в сумі 40345 грн. 50 коп.; ТОВ "Східтехмонтаж"за жовтень 2010 року в сумі 118226 грн. 67 коп., за листопад 2010 року в сумі 67914 грн. 68 коп., за грудень 2010 року в сумі 46083 грн. 34 коп. За висновками відповідача позивачем у порушення вимог Податкового кодексу України було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарській операції з ПП "Укрдетальмаш"за квітень 2011 року в сумі 85752 грн. 93 коп.

Позивачем надано суду на підтвердження здійснення господарських операцій із ПП "Спецмехтранс-Торг" копії рахунків фактур, копії видаткових накладних, копії податкових накладних, роздруківки оборотної відомості сумового обліку та платіжні доручення (а.с. 1-49, т.1).

На підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ "ПМК Андора" позивачем надано копію податкової накладної № 0002 від 01.02.2010 року на загальну суму 750 грн., з них ПДВ -125 грн. (а.с. 44, т.7); копію рахунку-фактури № 31 від 28.01.2010 року на загальну суму 7500 грн., з них ПДВ -1250 грн., роздруківку оборотної відомості сумового обліку та платіжні доручення на загальну суму 7500 грн. (а.с. 178-181, т.3).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Комерційна спілка "Флагман" позивачем надано роздруківку оборотної відомості сумового обліку, копію рахунку фактури № 0451 від 19.01.2009 року, копію видаткової накладної № 0476 від 20.01.2009 р., копію податкової накладної № 476 від 20.01.2009 р. та платіжне доручення (а.с. 215-220, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Порто-Тек" позивачем надано до суду роздруківки оборотних відомостей сумового обліку, копії рахунків-фактур, копії видаткових накладних, копії податкових накладних та платіжні доручення (а.с. 127-147, т.5).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Транс-Грейн" позивачем надано роздруківки оборотних відомостей сумового обліку, копії рахунків-фактур, копії видаткових накладних, копії податкових накладних та платіжні доручення (а.с. 77-97, т.4).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Східтехмонтаж" позивачем надано роздруківки оборотних відомостей сумового обліку, копії рахунків-фактур, копії видаткових накладних, копії податкових накладних та платіжні доручення (а.с. 4-56, т.4).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ПП "Укрдетальмаш" позивачем надано роздруківку оборотної відомості сумового обліку, копію рахунку-фактури № СФ-2804 від 28.04.2011 р., копію видаткової накладної № РН-28041 від 28.04.2011 р., копію податкової накладної № 80 від 28.04.2011 року та платіжні доручення № 355 від 28.04.2011 р. (а.с. 147-152, т.2).

Також у матеріалах справи наявні надані позивачем роздруківки витягів із реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Факт використання отриманих від контрагентів позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем копіями накладних на внутрішнє переміщення товару, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів виконаних робіт.

Колегія суддів також вважає за потрібне звернути увагу на те, що як контролюючий орган, так і суд першої інстанції, роблячи висновок про безтоварність господарських операцій врахував дані, викладені в акті Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 20.07.2011 року № 2936/23-3/36942570 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Укрдетальмаш" з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року", Акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 03.02.2011 року № 55/234/36725965 та від 27.04.2011 року № 922/234/36725965 про результати перевірок ПП "Транс -Грейн", листа ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 47178/7/23-610 від 26.10.2011 року "Щодо проведення зустрічної звірки" ПП "Комерційна Спілка "Флагман" за місцезнаходженням відсутнє, акту Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 02.09.2011 року № 3340/23-3/36053743 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Спецмехтранс-Торг" з питань взаємовідносин з ТОВ "ЛМ" за листопад, грудень 2009 року", акту Кременчуцької ОДПІ від 06.06.2011 року № 3686/23-209/36345743 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "ПМК "Андора" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.01.2009 р. по 31.03.2011 р.".

Приймаючи цей висновок, як достатній та допустимий доказ по даній справі, суд першої інстанції не врахував того, що висновки про порушення платником податків -контрагентом позивача, вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені органом ДПС з перевищенням компетенції, оскільки ПК України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Одночасно, колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість посилання відповідача на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 06.08.2012 року, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 367 ч. 1 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито провадження у кримінальній справі (а.с. 20-21, т.7) з огляду на те, що дане судове рішення не містить інформації щодо предмету доказування, а тому є неналежним доказом. Так, у зазначеному судовому рішенні йдеться про господарські операції ТОВ "Монтажтрансгаз" з ТОВ "Агрохімбуд ХХОІV" у 2008 році, а перевірка проведена за період з 2009 року. Одночасно судом першої інстанції не взято до уваги постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину за обставинами, які викладені в акті перевірки контролюючого органу, та прийнятих на його підставі рішень, що є предметом оскарження в даній справі.

Зважаючи на те, що позивачем до матеріалів справи були надані в повному обсязі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, що доводять не тільки факт отримання товарів та послуг, а і використання їх у власній господарській діяльності, що відповідачем не заперечувалося, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Оскільки постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2012р. по справі № 2а-1670/3576/12 прийняти при довільному тлумаченні та застосуванні судом норм чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.10.2012р. по справі № 2а-1670/3576/12 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажтрансгаз" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 13 грудня 2011 року № 0003242301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 13 грудня 2011 року № 9993252301.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 13 грудня 2011 року № 0003262301.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст постанови виготовлений 24.12.2012 р.