Постанова № 28174349, 18.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 2а-11383/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2а-11383/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпродресурс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпродресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.08.2012 року № 0006582305 та від 22.08.2012 року № 0006572305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2а-11383/12/2070 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином сповіщений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить поштове повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Укрпродресурс" знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

ДПВ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "Укрпродресурс" (код ЄДРПОУ 33207420) з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" (код за ЄДРПОУ 36987611) за період з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 02.08.2012 року за №3123/2204/33207420.

Відповідно до висновків акту перевірки ДПІ встановлено порушення позивачем приписів п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198. п.200.1, п.200.2, п.200.3, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, підприємством в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 111667,00 грн. у тому числі по періодах: листопад 2011 року завищена сума податкового кредиту на 111667,00 грн.; п.138.8, ст.138, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, підприємством ТОВ "Науково-виробничого підприємства "Укрпродресурс" завищено витрати всього у сумі 558333,33 грн., а саме 4 квартал 2011 року у сумі 558333,33 грн., встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 128417,00 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 128417,00 грн.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з посиланням на даний акт прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0006582305 від 22.08.2012 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 128417, 00 грн., з яких 128417,00 грн. за основним платежем та 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.5.1, п.138.5, ст.138, п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України та №0006572305 від 22.08.2012 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 167500,50 грн., з яких 111667,00 грн. за основним платежем та 55833,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198. п.200.1, п.200.2, п.200.3, ст.200 Податкового кодексу України.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугував висновок про щодо відсутність факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ "Промбуд - Монтажінвест", який є контрагентом позивача.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладений між ТОВ "Промбуд - Монтажінвест" (Підрядник) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпродресурс" (Замовник) договір підряду № 9-09/11 від 07.09.2011 року, предметом якого є капітальний ремонт котла БКЗ-160-10ПТ ст.№8 ТОВ "Крамоторськтеплоєнерго" за адресою м. Краматорськ вул. Орджонікідзе 5. Додатковою угодою № 4 від 28.11.2011 року сторони договору доповнили пункти 1.1, 2.1, 2.3, 4.1 Договору № 9-09/11 від 07.09.2011 року (а.с. 96, т.1). Згідно п. 1.1 Додаткової угоди Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, своїм обладнанням, із матеріалів Замовника, виконати та здати Замовнику в установлений цим Договором строк закінчені підрядні роботи (надалі - Роботи), а саме: Реконструкція енергоблоку № 10, модернізації системи золовловлювання та впровадження досвідно- промислової установки сіроочищення СО «Луганська ТЕС» ТОВ «Східенерго» за адресою Луганська обл. м. Щастя вул. Гагаріна буд. 10. В свою чергу Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт підрядних робіт, прийняти від Підрядника закінчені Роботи та оплатити їх, а також Додаткову угоду № 3 до Договору від 7.10.2011 року (а.с. 67, т.2).

Відповідно до Кошторису вартість Робіт становить 505 415 гри. 30 коп. (п'ятсот п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять грн. 30 коп.), в т.ч. ПДВ 84 235 грн. 88 коп. (вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять п'ять грн. 88 коп.) (надалі - Вартість робіт). Загальна вартість Робіт по Договору становить 4 552 363 грн. 99 коп. (чотири мільйони і'ятсот п'ятдесят дві тисячі триста шістдесят три грн. 99 коп.) в т.ч. ПДВ 758 727 грн. 33 коп. (сімсот п'ятдесят вісім тисяч сімсот двадцять сім грн. 33 коп.). (п. 1.2, 1.3 Додаткової угоди).

За результатами виконаних робіт були оформлені податкові накладні № 210 від 30.11.2011 року, № 161 від 25.11.2011 року, № 135 від 22.11.2011 року, № 113 від 18.11.2011 року (т.1, а.с. 104-108) та акт прийомки виконаних будівельних робіт № 3, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та затрат, локальні кошториси (т.1, а.с.108-152).

З наведеного суд першої інстанції зробив висновок про те, що господарські зобов'язання за вказаним договором сторонами виконані належним чином. Оскільки оглянуті судом документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, то сума ПДВ за податковою накладною включена позивачем до складу податкового кредиту правомірно.

В обґрунтування даних висновків суд першої інстанції послався на положення ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за №168/704).

Крім того судом першої інстанції процитований зміст п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 200.1 ст. 200, п. 201.6, п. 201.7 та п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 3 ГК України і зазначив, що ним проведений системний аналіз вказаних норм, на підставі якого зроблений висновок про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, а тому підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм ПК України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши ПДВ в ціні роботи, прийнятої у безпосереднього підрядника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Зважаючи на те, що висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовані посиланням на результати перевірки його контрагента за договором, суд першої інстанції вказав на те, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Проте відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Таким чином, судження податкового органу про недотримання контрагентами позивача визначеного законом порядку заповнення податкових накладних не знайшло підтвердження в ході розгляду справи.

Суд першої інстанції також зауважив, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. В ст. 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником ПДВ, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). оскільки доказів виключення ТОВ «Промбуд-монтажінвест» з реєстру платників ПДВ та оприлюднення на web-сайті ДПА України даних про анульовані його свідоцтва платника ПДВ на момент укладення договорів та видачі податкових накладних не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог.

Проте слід відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій (постанова ВС України від 04.09.07 р. № 07/97).

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що підставою для висновків про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту по ПДВ є недоведеність того, що роботи, по яких виник податковий кредит, були виконані саме ТОВ «Промбуд-монтажінвест», з урахуванням того, що на даному підприємстві відсутні основні фонди та робоча сила, а не відображення у податковому обліку позивача податкових накладних.

Також слід відмітити, що позивач обґрунтовуючи наявність підстав укладення вказаного договору підряду з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» послався на наявність у нього договірних зобов'язань перед ТОВ «Завод енергетичного машинобудування», як генеральним підрядником за договором № 328-09/11 від 20.09.2011 року (а.с. 81-91, т.1). При цьому, вказаний договір укладений між ТОВ «Завод енергетичного машинобудування» (в якості Генпідрядника) та ТОВ «Промбуд-монтажінвест» (в якості Субпідрядника). Проте, відомостей про узгодження позивачем використання послуг субпідрядників до матеріалів справи не надано.

Як вбачається із залученого до матеріалів справи договору підряду № 9-09/11 від 07.09.2011 року та Додаткової угоди № 4 від 28.11.2011 року, сторонами узгоджено, що роботи виконуються Підрядником своїми силами та обладнанням, із своїх матеріалів та матеріалів замовника.

При цьому, за приписами ст. 840 Цивільного кодексу України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Колегія суддів відмічає, що у договорі підряду не встановлені норми витрат матеріалу, позивачем не надано суду звіту про використання матеріалу та доказів повернення його залишку.

Також колегія суддів вважає необхідним відмітити, згідно приписів ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Законодавець передбачив, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно ст. 843 ЦК України суттєвою умовою договору підряду є ціна роботи або способи її визначення і зазначено, що якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Крім того в ст. 844 ЦК України записано, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи договору, сторони встановили ціну роботи та спосіб її визначення, вказавши, що обсяги і вартість робіт встановлюються у договірній ціні, що є невід'ємною частиною договору (Кошторис).

Проте, як слідує з матеріалів справи, позивачем не надано суду кошторис робіт по договору від 07.09.2011 року, надано лише локальні кошториси за додатковою угодою до вказаного договору (а.с. 111-152, т.1).

Щодо наданих локальних кошторисів колегія суддів вважає за потрібне відзначити наступне.

Первинними кошторисами в інвесторської кошторисній документації є локальні кошториси (ф.4). Основою для їх складення є обсяг робіт, визначені в складі проекту (робочого проекту).

Розподіл робіт за локальними кошторисами повинен забезпечувати можливість визначення кошторисної вартості пускових комплексів, технологічних вузлів і етапів робіт, виділених у проекті організації будівництва, і кошторисної вартості робіт і витрат по реконструкції діючих цехів і об'єктів, що передбачається в проектній документації на розширення діючих підприємств. Для врахування витрат на технологічне устаткування вбудованих приміщень, господарський інвентар і пристосування приміщень для експлуатаційних потреб підприємств складається окремий кошторис (ф.5).

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не надано доказів передачі контрагенту робочого проекту за договором підряд, отже за відсутності основи для складання кошторису, не можна визначити обсяг робіт та матеріалів, які враховувались при його складанні. Окрім того, до вказаних кошторисів не включено витрати на експлуатацію пускових комплексів, технологічних вузлів та обладнання. Також позивачем не надано доказів складання кошторису (ф.5) для врахування витрат на технологічне устаткування та пристосування приміщень для експлуатаційних потреб.

Надані позивачем акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, суд першої інстанції визнав достатнім та допустимим доказом як самого факту виконання робіт контрагентом, так і їх вартості. Проте слід відмітити, що типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 554 від 04.12.09 р., але вищевказані акти не відповідають типовій формі, оскільки не містить даних, які повинні відображатися у позиціях типової форми акту КБ-2в.

Зважаючи на те, що по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок не бюджетних джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 р. (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704). Відповідно ст. 9 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити фактичні трудові ресурси необхідні для виконання робіт, кількість транспортного та виробничого обладнання, палива, запчастин.

Оскільки акти виконаних робіт не відповідають ні за змістом, ні за формою приписам вищевказаних документів, то він не може визнаватися достатнім та допустимим доказом реальності здійснених господарських операцій.

Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічних ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Враховуючи вищевикладене, правочини укладені позивачем з контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, виходячи з наступного:

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція» - (бухгалтерський чи економічний ефект).

Валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо реальності проведених операцій, з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, Позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Окремо колегія суддів відзначає, що позивачем не надано суду на підтвердження реальності виконання угоди доказів проведення погоджувальної роботи з контрагентом та здійснення інструктажу з техніки безпеки з працівниками, яким доручено проведення робіт.

Наведене свідчить про те, що висновки відповідача про неможливість формувати позивачем податковий кредит по ПДВ за період, що перевірявся, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання робіт субпідрядниками є правомірними, а тому позов задоволенню не підлягав.

Зважаючи на те, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції не були враховані фактичні обставини по справі, а висновки зроблені виключно з формальних підстав наявності податкових накладних та проведених платежів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2а-11383/12/2070 з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. по справі № 2а-11383/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпродресурс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень- відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.

Повний текст постанови виготовлений 24.12.2012 р.