Ухвала суду № 28173907, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-8661/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8661/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Камертон"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Камертон", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0001302305 від 03.07.2012р. та № 0001312305 від 03.07.2012р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства "Камертон" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: приписи ст.ст. 201, 139 Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові (далі - ДПІ) було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Промспец Консалтинг» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 31.08.11 по 30.09.11.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 16.01.12 за № 111/2305/25467532.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промспец Консалтинг». В ході проведення зустрічної звірки встановити місцезнаходження та провести зустрічну звірку контрагента не має можливості.

Також, відповідач зазначає, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення - рішення за №0001302305 від 03.07.12 на загальну суму 19 136, 00 грн. та податкове повідомлення - рішення за №0001312305 від 03.07.12 на загальну суму 24 961, 50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, а це свідчить про недоведеність факту порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п. 201.1, п.201.4, ст. 201 ПКУ.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Позивачем ПП "Камертон" та ТОВ "Промспец Консалтинг" укладено договір №1/11т від 01.11.10, предметом якого є постачання товарно-матеріальних цінностей ( канцтовари, іграшки, побутова хімія).

В межах згаданого правочину проведені господарські операції з купівлі, які оформлені видатковою накладною № 351 від 01.08.2011р. на суму 42729,11 грн., податковою накладною № 39 від 01.08.2011р. на загальну суму 42729,11грн. (в тому числі ПДВ -7121,52 грн), видатковою накладною № 394 від 01.09.2011р. на суму 57112,56 грн., податковою накладною № 48 від 01.09.2011р. на загальну суму 57112,56 грн. (в тому числі ПДВ -9518,76 грн).

Отриманий товар оприбутковано позивачем за даними рахунку 28.

Фізичне переміщення товару підтверджується товаро-транспортними накладними №1251 від 01.08.11, №1425 від 01.09.11 .

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського обліку та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: довіреність №К-00000172 від 01.08.11 та №К-00000192 від 01.09.11 через ОСОБА_1. Товар зберігався на складі позивача за адресою пров. Іванівський 5 (договір оренди №4148 від 07.05.10).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням №751 від 07.09.2011р. на загальну суму 42729,11грн. (в тому числі ПДВ -7121,52грн..), платіжним дорученням №897 від 19.10.2011р. на загальну суму 57112,56грн. (в тому числі ПДВ -9518,76грн.).

В подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано: ПП "Барс 02" відповідно до видаткової накладної № К-0000460 від 08.08.11р. на суму 725,92грн., податкової накладної №К-00000168 від 08.08.11р. на загальну суму 725,92грн. (в тому числі ПДВ - 120,99) , ТОВ "Епіцентр К" відповідно до видаткової накладної № К-00004716 від 11.08.11 на суму 9289,70 грн., податкової накладної №К-00000176 від 08.08.11 ( в тому числі ПДВ -1548,28 грн.), ТОВ "Промснабсервіс" відповідно до видаткової накладної № К-0005058 від 05.09.11 на суму 1410,32 грн., податкова накладна №К-00000021 від 01.09.11 на суму 210,32 грн. (в тому числі ПДВ -35,05 грн.), №К-00000077 від 01.09.11 на суму 1200,00 грн. (без ПДВ)., ТОВ "Тайфун-2000" відповідно до видаткової накладної №К-0005064 від 06.09.11 на суму 6912,00 грн., податкова накладна № К-00000089 від 06.09.11на загальну суму 6912,00 грн. ( в тому числі ПДВ -1152,00), АК "Харківобленерго" відповідно до видаткової накладної №К-00005347 від 12.09.11 на суму 2995,04 грн., податкова накладна-00000218 від 08.09.11 на загальну суму 2995,04 (в тому числі ПДВ -499,17 грн.), ПП "Вектор Аттракціон" відповідно до видаткової накладної №К-00005444 від 15.09.11 на суму 1870,31 грн. , податкова накладна № К-00000379 від 14.09.11 на загальну суму 1870,31 ( в тому числі ПДВ -311,72 грн.), Харківський апеляційний адміністративний суд відповідно до видаткової накладної №К-00005828 від 29.09.11 на суму 29900,00 грн., податкова накладна №К-00000825 від 29.09.11 на загальну суму 29900,00 грн. ( в тому числі ПДВ -4983,33 грн.).

Судом встановлено, що зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження та складені відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідними положеннями ПКУ, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88)

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем доказів нереальності даної господарської операції, що здійснена платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час виконання контрагентом обумовлених договором робіт, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій свого контрагента за укладеним договором.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ТОВ "Промспец консалдинг" не встановлені.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів вважає обгрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 1.2 ст. 215, п.п. 1.5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України та п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст..198, п. 201.1, п.201.4, ст.. 201 Податкового кодексу України у правовідносинах з ТОВ "Промспец консалдинг" згідно укладеного договору № 1/11т від 01.11.2010 року.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року по справі № 2а-8661/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8661/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.