Ухвала суду № 28172570, 28.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р.Справа № 2а-7417/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурга С.С.,

представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-7417/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.06.2012 р. №0005412305 та №0005422305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 19.06.2012 р. №0005412305 та №0005422305.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

На апеляційну скаргу представник позивача надав заперечення, в яких просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 28.11.2012 року, сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроспецтех" за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої 30.05.2012 р. складено акт перевірки №1824/2204/32567175.

За висновками акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями), а саме - заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 82.561,75 грн., та порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (з наступними змінами доповненнями), а саме - завищення складу податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 66.049,40 грн.(а.с. 14-21)

За висновками акту перевірки податковим органом 19.06.2012 р. прийнято податкові повідомлення-рішення: №0005422305, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 103.202,50 грн. (82.562,00 грн. -за основним платежем та 20.640,50 -штрафних (фінансових) санкцій); та №0005412305, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 82.561,25 грн. (66.049,00 грн. -за основним платежем та 16.512,25 грн. -штрафних (фінансових) санкцій). (а.с. 22-23)

Не погодившись із податковими повідомленнями -рішеннями відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань за основними платежами є безпідставним, відповідно податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-III, також є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток позивачу стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення підприємством до складу валових витрат вартості підрядних робіт, отриманих платником податків відповідно до умов Договору підряду від 02.09.2009 р., укладеного з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроспецтех". Зазначений договір податкова інспекція вважає нікчемним, оскільки він укладений з порушенням вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України та з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. З огляду на викладене, відповідачем зроблений висновок, що видані названим контрагентом позивачу акти виконаних робіт та податкові накладні не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування складу податкового кредиту з податку на додану вартість та включення позивачем витрат по спірній господарській операції до складу валових.

Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "С-Инвест" та ТОВ "Електроспецтех" укладено договір підряду №295-Д від 02.09.2009 року, згідно умов якого ТОВ "Електроспецтех" зобов'язувалось виконати оздоблювальні роботи на об'єкті будівництва "Житловий будинок з об'єктами інфраструктури та дитячим майданчиком по вул. Данилевського,19, в м. Харкові", забудовником якого було ТОВ "С-Инвест". (а.с. 24-25)

На підтвердження виконаних робіт за договором, позивачем надано до суду податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт та відповідні розрахунки підрядних робіт. (а.с. 26 - 45). Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено фотознімки, на яких відображено оздоблювальні підрядні роботи, які отримані підприємством від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспецтех".

Зазначені оздоблювальні послуги (підрядні роботи) придбані підприємством у контрагента у зв'язку з веденням позивачем власної господарської діяльності, оскільки він є замовником будівництва житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Данилевського, 19-А, що підтверджено дозволом на виконання будівельних робіт від 19.10.2004 р. №617.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Нормами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі, договори, накладні рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, господарську операцію визначено, як дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених законодавчих приписів наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків перед податковими органами та бюджетом, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на включення сплачених сум до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження їх розміру.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу складу податкового кредиту з податку на додану вартість та донарахування податкових зобов'язань, знаходяться поза межами вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних у контрагента оздоблювальних робіт та формування ним складу податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі отриманих від постачальника таких робіт податкових накладних.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012р. по справі № 2а-7417/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2012 р.