Ухвала суду № 28172448, 27.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р.Справа № 2а-10196/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-10196/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати дії Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "АПК Харківцукорзбут" незаконними, за наслідками якої складено акт №2395/221/371909987 від 02.08.2012 року та скасувати наказ №804 від 19.07.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що дії податкового органу щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "АПК Харківцукорзбут" є незаконними та такими, що не відповідають нормам чинного податкового законодавства України. А отже, у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені положеннями статей 77 та 78 ПК України для видання наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача. Також позивач вважає, що з аналізу акту перевірки та його висновків вбачається, що інформація, яка в них міститься не відповідає дійсності.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, де вказав, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки складений відповідно до вимог діючого законодавства, а порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: не враховано приписи ст.ст. 19, 129 Конституції України, норми ст.78 Податкового кодексу України та ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "АПК Харківцукорзбут" зареєстровано як юридичну особу відповідно до норм діючого законодавства України та взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 10.08.2012 року за реєстраційним номером 18897 (а. с. 45, 47).

26.06.2012 року Основ'янською міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області ДПС була прийнято рішення про проведення документальна невиїзної перевірки ТОВ "АПК Харківцукорзбут" (код ЄДРПОУ 37190987) щодо правомірності включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Інтерагро 2007" (код ЄДРПОУ 36552068) за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, яке оформлено наказом №598 від 08.06.2012 року (а. с. 36-37). Результати вищевказаної перевірки оформлені актом №1887/15-312/37190987 від 26.06.2012 року (а. с. 21-33).

Позивач не погодившись зі складеним актом перевірки звернувся до Харківського окружного адміністративного суду щодо визнання незаконними дій податкового органу та скасування спірного наказу.

Однак, 20.07.2012 року позивачем було знов отримано наказ №804 від 19.07.2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АПК Харківцукорзбут" щодо правомірності включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів у ТОВ "Інтерагро 2007" код ЄДРПОУ 36552068 за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року. Підставами для проведення перевірки слугували наслідки перевірок інших платників податків виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства підприємству ТОВ "АПК Харківцукорзбут", не надання в повному обсязі документів на запит від 20.05.2012 №3700/10/15-215 про надання інформації та її документального підтвердження щодо господарських відносин з ТОВ "Інтерогро 2007" за липень 2011 року.

Запит органу державної податкової служби оформлений листом №3700/10-15/215 від 20.05.2012 року та направлений на адресу позивача (а. с. 38-39).

05.06.2012 року та 12.06.2012 року Основ'янською міжрайонною Державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області ДПС було отримано листи з додатком на 75 аркушах та на 15 аркушах з раніше запитуваною інформацією викладеною в листі №3700/10-15/215 від 20.05.2012 року та докази на підтвердження реальності господарських взаємовідносин між ТОВ "АПК Харківцукорзбут" та ТОВ "Інтерагро 2007", а саме: податкові накладні, прибуткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків з деталізацією платежів, договір №0103А6 від 17.03.2011 року, договір №2609ХР від 26.09.2011 року, ЖД накладні (а. с. 41- 42).

В ході перевірки 23.07.2012 року позивач отримав лист від податкової інспекції №7756/10/22-1 про надання додаткової інформації з проханням надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження (а. с. 40).

ТОВ "АПК Харківцукорзбут" надав податковому органу запитувані документи, які були отримані Відповідачем 24.07.2012 року, про що свідчить відтиск печатки останнього (а. с. 43).

Результати перевірки були оформлені актом №2395/221/37190987 від 02.08.2012 року, яким встановлені наступні порушення: неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1.1 3.1.2 акту перевірки постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 3.1 ст. 188 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, ст. 134, 135, 138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року; п.135.1, п.135.2 ст. 135, п.137.1 ст. 137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.138.4 ст. 138, п.п.139.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення валового доходу та валових витрат за період 3 квартал 2011 року (а. с. 12-20).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби України документальних виїзних позапланових перевірок унормовані ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності обставин для проведення документальної позапланової перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 зазначеного кодексу.

Як свідчать матеріали справи фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач указав надання не в повному обсязі платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а юридичною підставою є ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому, в силу положень Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного податковим органом запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Відповідно до приписів п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз. 1 п.п.73.3); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз. 5 п.73.3).

Виходячи із системного аналізу вищезазначених положень, колегія суддів зазначає, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен бути направлений поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Як вбачається з матеріалів справи на адресу позивача податковим органом направлявся лист №3700/10-15/215 від 20.05.2012 року про надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин між ТОВ "АПК Харківцукорзбут" та ТОВ "Інтерагро 2007" за період липень 2011 року, на підставі якого було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за наслідками якої складено акт №1887/15-312/37190987 від 26.06.2012 року.

В подальшому на підставі цього ж листа №3700/10-15/215 від 20.05.2012 року, відповідачем проведено ще одну перевірку взаємовідносин між ТОВ "АПК Харківцукорзбут" та ТОВ "Інтерагро 2007" тільки вже за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 року.

Отже, оскільки державна податкова служба не направляла позивачу обов'язковий письмовий запит щодо надання пояснень щодо виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податкового, валютного та іншого законодавства саме за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, як вказано в наказі №804, то відповідно позивач і не мав можливість надати на такий запит відповідь протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту, що передбачено п.п.78.1.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Нормами податкового законодавства України визначений вичерпний перелік підстав та умов за якими проводяться документальні позапланові перевірки, де зазначено, що проведення документальної позапланової перевірки передує надіслання обов'язкового запиту, однак не передбачено можливості податковим органом на підставі одного запиту здійснювати декілька перевірок, змінюючи при цьому період проведення перевірки та складаючи при цьому різні акти перевірок.

Таким чином, відповідач 02.08.2012 року провів перевірку позивача за відсутності підстав для її проведення, оскільки ТОВ "АПК Харківцукорзбут" було надіслано на адресу Відповідача витребувані документи, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 43).

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято суб'єктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, оскільки позивачем направлялись витребувані документи на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ "АПК Харківцукорзбут" та ТОВ "Інтерагро 2007", які були отримані податковим органом, що підтверджено доказами наявними в матеріалах справи, та як наслідок, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому, підлягає скасуванню.

Крім того, зміст акту свідчить, що висновки спірної перевірки є хибними, оскільки податковий орган не виконав обов'язкову умову для призначення та проведення перевірки, а саме не направляв на адресу запиту встановленого зразку.

З матеріалів справи встановлено лише факт отримання позивачем листа №3700/10-15/215 від 20.05.2012 року направленого Відповідачем.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції про те, що наказ №804 від 19.07.2012 року про проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача прийнятий без додержання вимог Податкового кодексу України, отже є незаконним, то і відповідно дії відповідача під час проведення перевірки на підставі такого наказу є протиправними, а підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача були відсутні.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Аналіз положень Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", свідчить про те, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що станом на дату складання відповідачем у спірних правовідносинах акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь -якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів, а отже до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки від 02.08.2012р. №2395/221/37190987, колегія суддів зазначає, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Слід також зазначити, що відповідно до п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За правилами п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58).

В силу абз.2 п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи положення наведених норм закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення -рішення.

Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, як встановлено судом, у спірних правовідносинах відповідач податкового повідомлення -рішення не виносив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлений факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин в галузі оподаткування, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо визнання дій Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "АПК Харківцукорзбут" незаконними, за наслідками якої складено акт №2395/221/371909987 від 02.08.2012 року та скасування наказу №804 від 19.07.2012 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року по справі № 2а-10196/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012р. по справі № 2а-10196/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.