Постанова № 28171864, 19.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2012 року 16:05 № 2а-13305/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Катющенка В.П., суддів: Добрівської Н.А., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Єрмакової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особа: про Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні діїза участю:

позивача -ОСОБА_1;

від відповідача -Харченко О.О.;

від третьої особи -ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому згідно заяви про уточнення, зміну позовних вимог просить суд:

- визнати незаконною, протиправною та скасувати постанову Державної виконавчої служби України ВП № 34087985 від 05.09.2012 року за підписом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу);

- визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність Державної виконавчої служби України, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України В.А. Калевича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича, що проявилися в неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 28.08.2012 року про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправними дії, рішення та бездіяльність Державної виконавчої служби України, Голови ДВС України Стадніка Геннадія Васильовича, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України В.А. Калевича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича, що проявилися в не виконанні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року по справі № 2а-19515/10/2670 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2а-19515/10/2670;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 28.08.2012 року про відкриття виконавчого провадження та винести постанову у відповідності та згідно до вимог ст. 11, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»про відкриття виконавчого провадження;

- зобов'язати Державну виконавчу службу України виконати в повному та фактичному обсязі вимоги постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року по справі № 2а-19515/10/2670 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі № 2а-19515/10/2670.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головний державний виконавець Роєнко Р.В. всупереч статті 25, статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»виніс постанову від 05.09.2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 34087985.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та доповненнях до неї, а також підтримав позовні вимоги як представник третьої особи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях, зазначивши, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень від 05 вересня 2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження є правомірною.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2011 року у справі № 2а-19515/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по невиконанню рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Погребна проти України» в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. по справі № 2-7/2002; зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Погребна проти України»в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 р. по справі № 2-7/2002.

12 червня 2012 року Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №2а-19515/10/2670 про виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року, згідно якої зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати рішення Європейського суду з прав людини у справі «Погребна проти України» в частині зобов'язання виконати негрошову частину рішення Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 року №2-7/2002, у якому стягувачем визначено ОСОБА_1.

28 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Державної виконавчої служби України із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження. До заяви позивачем було додано оригінал виконавчого листа № 2а-19515/10/2670 від 12 червня 2012 року, копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2011 року у справі № 2а-19515/10/2670 та копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у справі № 2а-19515/10/2670.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Р.В. від 05 вересня 2012 року ВП № 34087985 відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа № 2а-19515/10/2670, виданого 12 червня 2012 року.

Зазначену постанову державний виконавець мотивував тим, що у виконавчому документі містяться виправлення в ідентифікуючих даних стягувача, а саме: зазначено рукописний текст, який не завірено, що є порушенням п. 12.3 Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах. Також, вказав, що інформація щодо боржника відсутня в Єдиному державному реєстрі щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців.

Постанову від 05 вересня 2012 року ВП № 34087985 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) супровідним листом від 14 вересня 2012 року за № П-11487/5.1303/7 направлено на адресу позивача 17 вересня 2012 року (відповідно до штампу на конверті), яку останнім отримано 19 вересня 2012 року.

Позивач, вважаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) від 05 вересня 2012 року та дії державного виконавця, а також посадових осіб Державної виконавчої служби України протиправними, звернувся до суду з зазначеним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Згідно частини 1 статті 2 зазначеного Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(далі - державні виконавці) (ч. 2 ст. 2 Закону).

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 11 вищезазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

При цьому статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Вимоги до виконавчого листа визначені частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. Виконавчий лист видається судом першої інстанції. Якщо за результатами перегляду справи суд апеляційної чи касаційної інстанції залишить прийняте по суті позовних вимог рішення без змін, ухвалить нове судове рішення по суті позовних вимог чи змінить судове рішення, то виконавчий лист видається судом апеляційної чи касаційної інстанції, за умови, що заява особи про видачу виконавчого листа надійшла до моменту повернення адміністративної справи до суду першої інстанції.

Крім того, згідно пунктів 12.2 та 12.3 розділу ХІІ Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2006 року № 155, виконавчий лист видається за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, або їх представників після набрання судовим рішенням законної сили, а в справах, за якими рішення підлягає негайному виконанню, - у день постановлення судового рішення. Виконавчий лист заповнюється чітко і грамотно. Помарки і виправлення у виконавчому листі не допускаються.

При цьому судом під час розгляду справи встановлено та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні, що у виконавчому листі № 2а-19515/10/2670 від 12 червня 2012 року, виданому Київським апеляційним адміністративним судом, невідомою особою внесено виправлення, а саме: зазначено паспортні дані та ідентифікаційний номер позивача (стягувача по зазначеному виконавчому листу), які Київським апеляційним адміністративним судом не засвідчувались.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Перелік підстав, з яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження встановлено частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Частинами 1 та 2 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом, а згідно частини 4 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Таким чином, у разі видачі виконавчого документу судом, тільки суду надано право вносити виправлення до такого виконавчого документу шляхом винесення відповідної ухвали.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що поданий ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України 28 серпня 2012 року на виконання виконавчий лист у справі № 2а-19515/10/2670 від 12 червня 2012 року, містить виправлення, які не відповідають закону, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження за таким виконавчим листом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесення відповідачем постанови від 05 вересня 2012 року ВП № 34087985 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Також частиною 2 статті 26 зазначеного вище Закону передбачено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії заяви позивача від 28 серпня 2012 року, на якій міститься відбиток вхідного штампу відповідача, останню прийнято Державною виконавчою службою України 28 серпня 2012 року за вх. № П-11487.

Таким чином, з урахуванням наведеного, оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) повинна була бути винесена 03 вересня 2012 року (01 та 02 вересня 2012 року - вихідні дні) та на наступний день направлена стягувачу.

Разом з тим, постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання виконавчого листа № 2а-19515/10/2670 від 12 червня 2012 року, державним виконавцем винесено 05 вересня 2012 року, тобто з пропуском встановленого строку, при цьому супровідний лист про направлення зазначеної постанови підписано 14 вересня 2012 року, а направлено на адресу позивача 17 вересня 2012 року.

Проте, враховуючи встановлену судом правомірність винесення відповідачем постанови від 05 вересня 2012 року ВП № 34087985 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконною, протиправною та скасування постанови Державної виконавчої служби України ВП № 34087985 від 05.09.2012 року за підписом головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльність Державної виконавчої служби України, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України В.А. Калевича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича, що проявилися в неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 28.08.2012 року про прийняття до примусового виконання виконавчого документу та про відкриття виконавчого провадження; визнання протиправними дій, рішення та бездіяльність Державної виконавчої служби України, Голови ДВС України Стадніка Геннадія Васильовича, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України В.А. Калевича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича, що проявилися у не виконанні постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року у справі № 2а-19515/10/2670 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі № 2а-19515/10/2670; зобов'язання Державної виконавчої служби України розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 28.08.2012 року про відкриття виконавчого провадження та винести постанову у відповідності та згідно до вимог ст. 11, ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»про відкриття виконавчого провадження, є похідними від позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 05.09.2012 року ВП № 34087985, суд, відповідно, приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

У частині позовних вимог про зобов'язання Державної виконавчої служби України виконати в повному та фактичному обсязі вимоги постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року у справі № 2а-19515/10/2670 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі № 2а-19515/10/2670, суд зазначає наступне.

В силу статті 124 Конституції України, згідно якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, а також встановлені законодавством наслідки невиконання судових рішень, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної виконавчої служби України виконати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі № 2а-19515/10/2670.

Щодо посилань позивача у позовній заяві на винесення судом окремої ухвали відносно Державної виконавчої служби України, Голови Державної виконавчої служби України Стадніка Геннадія Васильовича, начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Калевича В.А., головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Тобто, зазначена норма надає право суду зреагувати на встановленні судовим рішенням порушення законодавства та для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та/або з метою притягнення до відповідальності осіб, в діях або бездіяльності яких убачається протиправність, постановити окрему хвалу.

Враховуючи встановлені судом у даній справі обставини та правомірність винесення відповідачем постанови від 05 вересня 2012 року ВП № 34087985 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали.

У частині посилань позивача у позовній заяві на встановлення судового контролю, спосіб та порядок виконання судового рішення, а також покласти обовґязок щодо належного, повного та фактичного виконання постанови суду на голову Державної виконавчої служби України, суд відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобовґязати субґєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 9 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право позивача звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень -відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою. Підставами для звернення з такою заявою є, зокрема, відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження.

Оскільки судом у даній справі визнано правомірність винесення відповідачем постанови від 05 вересня 2012 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу), а протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та зобовґязання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, по суті стосуються виконання відповідачем постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року у справі № 2а-19515/10/2670, зазначені питання повинні розглядатись саме судом, який і постановив рішення у справі № 2а-19515/10/2670.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя В.П. Катющенко

Судді Н.А. Добрівська

Т.І. Шейко