Постанова № 28171844, 18.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2012 року 11:25 № 2а-16079/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.07.2012 р. № 0000412220 та № 0000402220

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Корніюк А.В.

Представники сторін:

від позивача: Нагаєнко О.А. (довіреність № 293 від 31.08.2012 р.);

Третьяченко Н.М. (довіреність № 210 від 19.03.2012 р.)

від відповідача: Оксененко К.П. (довіреність № 1791/9 від 29.05.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.07.2012 р. № 0000412220 та № 0000402220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2012 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів сплати судового збору в сумі 2 203 грн. за подання адміністративного позову майнового характеру.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-16079/12/2670 та призначено справу до судового розгляду на 18.12.2012 р.

В судовому засіданні 18.12.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 04.07.2012 р. № 0000412220 та № 0000402220;

- покласти на відповідача судові витрати по даній справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача послалися на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 597 509,40 грн. та п.п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 119 501,79 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 18.12.2012 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія»за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на суму 597 509,40 грн. та п.п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено податок на додану вартість у розмірі 119 501,79 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив, що згідно наявного в матеріалах справи протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_6, який за документами був директором контрагента позивача ТОВ «Асгільдія», останній не має жодного відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «Асгільдія», а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував, відповідно до чого вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «Асгільдія»від імені останнього підписана невідомою особою, та на підставі таких первинних документів не можуть виникати податкові зобов'язання та формуватися податковий кредит та валові витрати.

Крім того, обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву, представник відповідача, послався на те, що ні до перевірки, ні до матеріалів справи позивачем не було надано належного підтвердження здійснення транспортування продукції за договірними відносинами з контрагентом ТОВ «Асгільдія», а саме товарно-транспортних накладних, відповідно до чого позивачем не доведено допустимими доказами по справі фактичне постачання (перевезення) такого товару від продавця до покупця.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»(код ЄДРПОУ 36068723) в частині дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія»(код за ЄДРПОУ 37617576) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 1299/23-522-36068723 від 13.06.2012 р., в якому встановлені порушення позивачем вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 597 509,40 грн. та п.п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 119 501,79 грн.

ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»не погоджуючись з висновками Акта № 1299/23-522-36068723 від 13.06.2012 подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва заперечення до Акта перевірки за вихід. № 261 від 21.06.2012 року.

06.07.2012 року ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»отримало відповідь на заперечення № 5556/10/22-211 від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, згідно якої заперечення директора ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»залишено без задоволення.

Таким чином, на підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 04.07.2012 р. № 0000412220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 502,00 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29 875,00 грн., всього 149 377,00 грн.;

- від 04.07.2012 р. № 0000402220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 597 509,00 грн., та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 149 377,00 грн., всього 746 886,00 грн..

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій.

Однак рішеннями ДПС у м. Києві та ДПС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення рішень від 04.07.2012 р. № 0000412220 та № 0000402220 були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Проте, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 04.07.2012 р. № 0000412220 та № 0000402220 -протиправним, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.63.11 ст.63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п.4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»(код ЄДРПОУ 36068723) перевірялося дотримання позивачем вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Асгільдія»(код за ЄДРПОУ 37617576) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

В перевіряємому періоді між ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»(Покупець) та ТОВ «Асгільдія»(Продавець) було укладено письмові договори на поставку холодильного обладнання № 244 від 02.12.2011 р., та № 243 від 02.12.2011 р.

На виконання зазначених договорів ТОВ «Асгільдія»було виписано на адресу ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД»наступні податкові накладні:

- № 243 від 02.12.2011 року на загальну суму 333 156,97 грн., в тому числі ПДВ 20% - 55 526,16 грн.;

- № 244 від 02.12.2011 року на загальну суму 383 856,16 грн., в тому числі ПДВ 20% - 63 976,03 грн.

Таким чином, на підставі наведених податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Асгільдія», позивачем в перевіряємому було сформовано валові витрати з урахуванням зазначених сум та віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 119 501,79 грн.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_6, який за документами був директором контрагента позивача ТОВ «Асгільдія», останній не має жодного відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «Асгільдія», а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував.

Відповідно до зазначеного, вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «Асгільдія»від імені останнього підписувалась невідомою особою.

Таким чином, при здійсненні ТОВ «Асгільдія»фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення директора Товариства, а відповідно всі операції на підставі первинних бухгалтерських документів, та будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «Асгільдія»підписані від імені ОСОБА_6 є, згідно ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивними правочинами, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися такими правочинами.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «Асгільдія»здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Асгільдія», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Асгільдія»та контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.1, п.2 ст.49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства ТОВ «Асгільдія»(контрагента позивача) була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Асгільдія»носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Асгільдія»не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначені п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «Асгільдія»з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки, згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_6, який за документами був директором контрагента позивача ТОВ «Асгільдія», останній не має жодного відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, розрахунки з підприємствами за перевіряємий період не здійснював, документів, що підтверджують господарські операції ТОВ «Асгільдія», а саме: договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формував та не підписував.

Також, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, як також, як підтверджується наявними матеріалами справи та не було жодними допустимими доказами спростовано позивачем, ні до перевірки, ні до матеріалів справи ТОВ «ЄВРО КЛАСС ТРЕЙД» не було надано належного підтвердження здійснення транспортування продукції за договірними відносинами з контрагентом ТОВ «Асгільдія», а саме товарно-транспортних накладних, відповідно до чого позивачем не доведено допустимими доказами по справі фактичне постачання (перевезення) такого товару від продавця до покупця.

Як було зазначено представниками позивача в судовому засіданні, зазначений товар (холодильне обладнання), за договірними відносинами з ТОВ «Асгільдія», доставлявся на місце призначення саме контрагентом позивача.

Згідно із Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004 р. № 1955-ІV зі змінами та доповненнями, перевезення вантажів супроводжуються товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Правил перевезення вантажів вантажним автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 р. № 363 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх руху, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за транспортування вантажу та обліку виконаних робіт.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 29.12.1995 р. № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», із змінами та доповненнями.

У відповідності до пункту 2 даного наказу, застосування даних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності є обов'язковим.

Однак, як було зазначено вище, ні до перевірки, ні до матеріалів справи позивачем не було надано товарно-транспортних накладних щодо підтвердження фактичності транспортного перевезення товарів від постачальника до покупця, а відповідно також не доведено товарності таких правовідносин із контрагентом ТОВ «Асгільдія»з поставки великогабаритного товару у великих обсягах (холодильного обладнання).

Крім того, у витягу з ЄДРПОУ стосовно контрагента позивача (що наявний в матеріалах справи) міститься інформація, що директором ТОВ «Асгільдія»досі є ОСОБА_6, та 07.08.2012 р. до державного реєстру було внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи, а відповідно таке підприємство не було утворене з метою довготривалої господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку, а навпаки було зареєстроване на підставних осіб для надання податкової вигоди третім особам.

Також, як підтверджується наявними матеріалами справи, контрагентом позивача ТОВ «Асгільдія»не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем у лютому 2012 р. (податкова звітність у зазначеному періоді не подавалась), що відповідно завдало шкоди Державному бюджету.

Однак, вищенаведеними нормами податкового законодавства передбачено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарських операціях, проведених з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Тобто, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Асгільдія»об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Асгільдія»мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.