Постанова № 28171763, 21.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2012 року № 2а-15710/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Добрянської Я.І.,

Розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження справу:

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армі-Маркетинг Україна»

до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0007912240

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Армі-Маркетинг Україна»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2012 року № 0007912240.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-15710/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання 11.12.2012 р. сторони не прибули та не скерували своїх представників, однак 11.12.2012 р. через канцелярію суду сторонами по справі були подані клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, а саме неприбуття сторін в судове засідання 11.12.2012 р., представниками яких були подані клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В позовній заяві позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0007912240 від 27.09.2012 року про нарахування ТОВ «Армі-Маркетинг Україна»податку на додану вартість на загальну суму 307 418,00 грн., з яких 245 934,00 грн. - основний платіж, 61 484,00 гри. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем в позовній заяві зазначено, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 р. на суму 245 934,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем були подані письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Армі-Маркетинг Україна»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Тодес»(код ЄДРПОУ 37593681) за грудень 2011 року, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2011 р. на суму 245 934,00 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив на неможливості проведення зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ «ТД «Тодес»(код ЄДРПОУ 37593681), про що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було складено Акт від 27.02.2012 р. №192/23-02/37593681, також контрагент позивача ТОВ «Торговий дім «Тодес»(код за ЄДРПОУ 37593681) не знаходиться за податковою адресою: м. Київ, вул. Волинська б. 10, кв. 381, стан платника податків ТОВ «Торговий дім «Тодес»- «9»направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, та при збиранні доказової бази щодо фіктивності підприємства ТОВ «ТД «Тодес»було встановлено, що зазначений контрагент позивача входить до складу конвертаційно-транзитного угрупування, порушено кримінальну справу № 079001/12, та допитана в якості свідка по кримінальній справі 18.02.2012 р. гр. ОСОБА_2 (засновник та директор ТОВ «ТД «Тодес») повідомила, що зареєструвала дане підприємство за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, а відповідно договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формувала та не підписувала, внаслідок чого підприємство має ознаки фіктивної діяльності, а вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «ТД «Тодес»від імені останнього підписана невідомою особою, та на підставі таких первинних документів не можуть виникати податкові зобов'язання та формуватися податковий кредит.

Відповідач зазначив, що враховуючи наявні у справі докази, є підстави вважати, що контрагент позивача ТОВ «ТД «Тодес»здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «ТД «Тодес»з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників в минулих судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) на підставі наказу від № 559/22-40 від 06.06.2012 р., виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Армі-Маркетинг Україна»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТД Тодес»(код ЄДРПОУ 37593681) за період: грудень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 565/22-40/32921049 від 13.06.2012 року, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 р. на суму 245 934,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 0004032240 від 02.07.2012 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 368 901,00 грн., з яких 245 934,00 грн. - за основним платежем, 122 967,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано до ДПС у м. Києві первинну скаргу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004032240 від 02.07.2012 року.

Рішенням ДПС у м. Києві № 5699/10/12-114 від 13.09.2012 року про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0004032240 від 02.07.2012 року було скасовано в частині 61 483,50 грн. штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині - залишено без змін.

Зважаючи на таке, позивачем було отримано нове податкове повідомлення рішення, винесене відповідачем 27.09.2012 року за № 0007912240, яким нараховано позивачу податку на додану вартість на загальну суму 307 418,00 грн., з яких 245 934,00 грн. - основний платіж, 61 484,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Однак, також не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.09.2012 року № 0007912240, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін в минулих судових засіданнях, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.63.11 ст.63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п.4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначеною документальною позаплановою виїзною перевіркою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Армі-Маркетинг Україна»перевірялося дотримання останнім вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТД Тодес»(код ЄДРПОУ 37593681) за період: грудень 2011 року.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

В перевіряємому періоді позивачем ТОВ «Армі-Маркетинг Україна»було укладено договір про надання послуг № 1/12 від 01.12.2011 р.

Згідно зазначеного договору, ТОВ «ТД Тодес»в особі директора ОСОБА_2 бере на себе обов'язки виконати за завданням Замовника - ТОВ «Армі-Маркетинг Україна» роботи з проведення маркетингових та соціологічних досліджень та надати результати досліджень Замовнику (далі роботи).

Терміни, вартість, форма виконання Виконавцем робіт визначається у Додатках № 1 від 01.12.2011 р., № 2 від 09.12.2011 р., № 3 від 12.12.2011 р. до вищевказаного Договору.

Окрім того, до перевірки ТОВ «Армі-Маркетинг Україна»було надано додатки до договору та акти виконаних робіт відповідно до кожного додатку, а також податкові накладні на загальну суму 1 229 670,00 грн.

Таким чином, в грудні 2011 р. позивачем було оформлено документи по отриманню послуг від ТОВ «ТД «Тодес», та наслідки таких операцій відображено в податковому обліку наступним чином:

- до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ в розмірі 245 934,00 грн.

Однак, як також підтверджується наявними матеріалами справи, контролюючому органу було неможливо провести зустрічну перевірку контрагента позивача ТОВ «ТД «Тодес»(код ЄДРПОУ 37593681) внаслідок відсутності такого підприємства за його місцем реєстрації, про що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС було складено Акт від 27.02.2012 р. №192/23-02/37593681.

Так, згідно наявних у справі доказів, контрагент позивача ТОВ «Торговий дім «Тодес»(код за ЄДРПОУ 37593681) не знаходиться за податковою адресою: м. Київ, вул. Волинська б. 10, кв. 381, стан платника податків ТОВ «Торговий дім «Тодес»- «9»направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Крім того, що також підтверджується наявними у справі доказами, при збиранні доказової бази щодо фіктивності підприємства ТОВ «ТД «Тодес», контролюючим органом було встановлено, що зазначений контрагент позивача входить до складу конвертаційно-транзитного угрупування, порушено кримінальну справу № 079001/12, та допитана в якості свідка по кримінальній справі 18.02.2012 р. гр. ОСОБА_2 (засновник та директор ТОВ «ТД «Тодес») повідомила, що зареєструвала дане підприємство за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, а відповідно договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формувала та не підписувала.

Саме внаслідок встановлення зазначених обставин, податковим органом було зроблено висновок, що зазначений контрагент позивача ТОВ «Торговий дім «Тодес»має ознаки фіктивної діяльності, а вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «ТД «Тодес»від імені останнього підписана невідомою особою, та на підставі таких первинних документів не можуть виникати податкові зобов'язання та формуватися податковий кредит.

Отже, як зазначено відповідачем в Акті перевірки, контрагент позивача ТОВ «ТД «Тодес»здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «ТД «Тодес»з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Перевіривши наявні у справі докази, суд вважає такі висновки податкового органку в Акті перевірки обґрунтованими та правомірними, зважаючи також на таке.

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.1, п.2 ст.49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства контрагента позивача ТОВ «Торговий дім «Тодес»була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Крім того, статтею 551 ГК України (Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання) визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Торговий дім «Тодес»носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Торговий дім «Тодес»не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, так, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальний за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «Торговий дім «Тодес»з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки, при допиті по кримінальній справі № 079001/12 в якості свідка 18.02.2012 р. гр. ОСОБА_2 (засновник та директор ТОВ «ТД «Тодес») повідомила, що зареєструвала дане підприємство за винагороду без мети здійснення господарської діяльності, а відповідно договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів не формувала та не підписувала.

Та крім того, такий контрагент позивача ТОВ «ТД «Тодес»здійснює фіктивну господарську діяльність з моменту його реєстрації, оскільки підприємство зареєстровано в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження (ст. 551 ГК України).

Також, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «ТД «Тодес»об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «ТД «Тодес»мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 21.12.2012 р.