Постанова № 28171756, 18.12.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/922/12

11:25

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання -Антонюку О.В.;

з участю:

представників позивача - Снігур Н.М., Зеленівської С.П.;

представника відповідача - Войткової З.Г., Швець О.І.;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області , -

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду 23.04.2012 року адміністративному позові позивач просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000032300-478 від 12.01.2012 року, №0000102300/1513 від 27.03.2012 року, №0000082300/1514 від 27.03.2012 року.

Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначив, що в грудні 2011 відповідачем проведено позапланову перевірку своєчасності, достовірності та повноти нарахування і сплати СТОВ "Надія "податку на прибуток, а також податку на додану вартість, результати якої оформлено актом №1130/2300/30686931 від 21.12.2011 року.

Згідно цього акта, перевірка проводилась в частині господарських операцій, які вчинені позивачем з ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП "Нісан-09"та ПП "Телетон" за період з 01.07.2010 по 30.06.2011.

За результатами перевірки відповідачем 12.01.2012 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000032300-478 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 969 732 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 199 537,75 грн.; №0000022300-479 про зменшення на 641 329 грн. від'ємного значення ПДВ та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 гривні.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення 26.01.2012 були оскаржені СТОВ "Надія" в адміністративному порядку до Державної податкової служби у Чернівецькій області.

Згідно рішення від 23.03.2012, яке прийнято за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення №0000032300-478 залишено без змін та, крім того, на 330 770 грн. донараховано грошового зобов'язання з ПДВ і застосовано штрафні санкції в сумі 57 815 грн., що знайшло своє відображення у прийнятті відповідачем 27.03.2012 податкового повідомлення-рішення №0000102300/1513.

Також контролюючим органом за результатами розгляду поданої скарги скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.01.2012 №0000022300-479 в частині 1 грн. застосованої штрафної санкції.

Однак, замість раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем 27.03.2012 прийнято інше - №0000082300/1514, яким позивачу на цю ж суму - 641 328 грн. зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ.

Загальна сума грошового зобов'язання з ПДВ, яку донараховано відповідачем позивачу вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями становить 1 941 830 грн. (969 732 + 330 770 + 641 328), а сума штрафних санкцій - 257 352,75 грн. (199 537,75 + 57 815).

Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем незаконно донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції оскільки СТОВ "Надія" при формуванні податкового кредиту дотримано вимоги законів, яким врегульовано право платника податків на податковий кредит.

Також безпідставне посилання відповідача у податковому повідомленні-рішенні від 12.01.2012 №0000032300-478 на порушення позивачем п.п 7.4.5 .7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст.198 ПК України.

Нормами податкового законодавства передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг не підтверджені податковими накладними, а згідно п. 198.6 ПК України - додатково: "або податковими накладними, які оформлені з порушенням вимог".

Позивач зазначив, що інформація про наявність у приватних підприємствах "Нісан-09", "Фіто Сервіс Плюс" та "Телетон" статусу платників податку на додану вартість на момент вчинення правочинів з позивачем знаходилась на офіційному сайті ДПА України: sta.gov.ua та підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію їх платниками ПДВ.

Позивач вважає, що прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень тільки на підставі висновків невиїзних перевірок даних постачальників ДПА Херсонської та Львівської областей, щодо нікчемності вчинених з ними правочинів, не відповідає вимогам податкового законодавства.

Також не відповідає вимогам податкового законодавства податкове повідомлення-рішення відповідача №0000082300/1514 від 27 березня 2012 про зняття із бюджетного відшкодування 641 328 грн., право на яке відображено позивачем у 23-му рядку декларації з ПДВ та впливає на визначення суми податкового кредиту, яка зазначена у 24-му рядку декларації.

Це рішення відповідачем прийнято на підставі вищевказаного акта перевірки, якого наводяться цифрові дані про зменшення даного показника у зв'язку із невизнанням податкових накладних, наданих позивачу постачальниками товарів і послуг приватними підприємствами "Фіто Сервіс Плюс", "Нісан-09" та "Телетон".

Правовою підставою для зменшення від'ємного значення ПДВ у даному рішенні зазначено порушення позивачем п. 198.6 ст.198 ПК України.

Позивач вважає, що це твердження не відповідає дійсності оскільки всі суми ПДВ в ціні одержаних від даних постачальників товарів і послуг підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які були предметом дослідження перевіряючими.

Відповідач подав заперечення на позов в якому зазначив, що згідно центральної бази даних пошуково-довідкової системи ДПА України свідоцтво платника ПДВ анульовано: у ПП "Фіто Сервіс Плюс" - 30.09.2011 року; у ПП "Нісан-09" - 28.01.2011 року, у ПП "Телетон" - 25.03.2011 року та скасована державна реєстрація: ПП "Телетон" - 25.03.2011 року (ліквідація банкрута); ПП "Нісан-09" - 24.02.2011 року (визнано банкрутом відповідно до постанови господарського суду Одеської області від 24.12.2010 року по справі № 7/488-10-5031). Крім того, остання Декларація з ПДВ подана: ПП "Фіто Сервіс Плюс" - травень 2011 року; ПП "Нісан-09" - грудень 2010 року, ПП "Телетон" - лютий 2011 року.

Листом ДПА у Херсонській області від 29.03.2011 року № 2620/7/23-517 надіслано акт перевірки "ПП Фіто Сервіс Плюс" від 23.03.2011 року №8/23-5/36671297 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП "Альтекс -Юг" та ПП "Стилет-Юг" за період 01.12.10 по 31.01.11, яким встановлено що за даними Декларацій з податку на прибуток за 2010 рік та за І квартал 2011 рік (остання подана декларація), у ПП "Фіто Сервіс Плюс" відсутні основні засоби, складські приміщення, транспортне та торгівельне обладнання для здійснення господарської діяльності; згідно розрахунку комунального податку за ІІ квартал 2010 року загальна чисельність працюючих на підприємстві 1 особа-директор підприємства; у ПП "Фіто Сервіс Плюс" з врахуванням результатів перевірок ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Стилет-Юг", які є його контрагентами відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за грудень 2010 року та січень 2011 року.

Відповідно до пояснення директора ПП „Фіто-Сервіс" Чорномурко І. Г. від 13.05.2011 року складські приміщення та транспортні засоби у ПП „Фіто-Сервіс" відсутні, транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснюється постачальниками і покупцями.

Листом ДПІ у м. Херсоні від 26.04.2011 року № 4930/7/23-3011 надіслано інформаційний висновок від 18.03.2011р. „Про результати проведеного аналізу інформації та звітності ПП „Нісан-09" про відпрацювання податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року в якому зазначено: остання декларація з податку на прибуток подана 15.11.2010 року і за її даними у ПП "Нісан - 09" відсутні у власності транспортні засоби, офісні та складські приміщення, обладнання та механізми (додаток К1 до декларації з податку на прибуток не подавався); згідно звітів за кількість працюючих на підприємстві в III кварталі 2010 року - 2 особи, в IV кварталі 2010 року - 1 особа-директор підприємства.

Листом ДПІ у Франківському районі м. Львова від 12.05.2011 року №10954/7/23-213 надіслано акт від 14.04.2011 року за №605/23-2/22359316 „Про результати невиїзної документальної перевірки ПП „Телетон" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.10 по 28.02.10", в якому зазначено: остання декларація з податку на прибуток подана за 2010 рік і за її даними ПП "Телетон" не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів (додаток К1 до декларації з податку на прибуток не подавався); згідно даних Податкового розрахунку ф. № 1ДФ працюючі у ПП "Телетон" відсутні; за фактичною адресою ПП "Телетон" не знаходиться (акт від 01.04.2011р. №271/23-2); у ПП "Телетон" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг), зокрема, за листопад 2010 року.

Також відповідач зазначив, що для перевірки не представлено жодного первинного документа, що підтверджували б транспортування товару (товарно-транспортні накладні та інші документи) від постачальників - ПП "Фіто Сервіс Плюс"(м. Херсон), ПП „Нісан-09" (м. Херсон) та ПП "Телетон"(м. Львів) до покупця - СТзОВ "Надія"(м. Чернівці).

В акті перевірки зазначено, що згідно даних Системи автоматизованого співставлення у розрізі контрагентів у СТзОВ „Надія" рахуються розбіжності із вказаними контрагентами у відповідних податкових періодах.

Відповідач вважає, що СТзОВ "Надія" занижено на 1015457 грн. податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (в тому числі: серпень 2010 року - 60213 грн., вересень 2010 року - 300182 грн., жовтень 2010 року - 298107 грн., листопад 2010 року - 139641 грн., травень 2011 року - 215970 грн., червень 2011 року -1344 грн.), завищено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2011 року в сумі 45725 грн. та завищено за червень 2011 року на 641328 грн. залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позов. При цьому також пояснили, що укладені правочини між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП „Нісан-09" та ПП "Телетон" не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, тому що від укладання та виконання таких правочинів інтересам держави та суспільства завдаються збитки у вигляді не надходження до Держаного бюджету коштів, що суперечать моральним засадам суспільства, а отже такі договори є нікчемними.

Операції між позивачем та вказаними контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу для здійснення таких операцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та свідків, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

11 жовтня 2010 року укладений договір поставки №1-10/10 між ПП "Телетон" (постачальник) в особі директора ОСОБА_6 та ТОВ "Надія"(покупець) в особі Бічера Василя Георгійовича. Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується його прийняти і оплатити.

Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами.

Постачальник підтверджує, що укладання та виконання ним цього договору не суперечать цілям його діяльності, положенням його установчих документів, не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень).

Згідно п.2.2 договору Товар вважається поставленим з моменту надходження його в повному обсязі до покупця, що підтверджується печаткою на видаткових накладних (а.с. 115 т.1).

12 та 30 грудня 2010 року укладені договори поставки №49 №10/12 між ПП "Фіто Сервіс Плюс" (постачальник) в особі Чорномурко Ірини Генадіївни та ТОВ "Надія"(покупець) в особі Бічера Василя Георгійовича. Згідно предмету даних договорів постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договорами, зобов'язується його прийняти і оплатити.

Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами.

Постачальник підтверджує, що укладання та виконання ним цих договорів не суперечать цілям його діяльності, положенням його установчих документів, не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам (зокрема, щодо отримання всіх необхідних дозволів та погоджень).

Згідно п.2.2 договорів товар вважається поставленим з моменту надходження його в повному обсязі до покупця, що підтверджується печаткою на видаткових накладних (а.с. 116, 117-118 т.1).

10 березня 2010 року укладений договір поставки №58 між ПП "Нісан-09"(постачальник) в особі Панішко Андрія Миколайовича та ТОВ "Надія"(покупець) в особі Бічера Василя Георгійовича. Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Постачальник підтверджує, що укладання та виконання ним цього договору не суперечать нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам (зокрема щодо отримання усіх необхідних дозволів та погоджень), а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього договору не суперечить цілям діяльності постачальника, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.

Згідно п.2.2 договору товар вважається поставленим з моменту надходження його в повному обсязі до покупця, що підтверджується печаткою на видаткових накладних (а.с. 119-122 т.1).

Приватним підприємством "Нісан-09" виписано на ім'я ТОВ "Надія" податкові накладні від 01.09.2010 року №1148, від 02.09.2010 року №1151, від 23.06.2010 року №975, від 04.06.2010 року №901, від 06.09.2010 року №1158, від 05.09.2010 року №1155, від 14.10.2010 року №1784, від 16.10.2010 року №1800, від 18.10.2010 року №1811, від 15.10.2010 року№1791, від 22.10.2010 року №1829, від 24.10.2010 року №1839, від 26.10.2010 року №1850, від 23ю10.2010 року №1834 на поставку матеріальних цінностей(а.с. 165-172 т.2).

Приватним підприємством "Фіто Сервіс Плюс" виписано на ім'я ТОВ "Надія" податкові накладні від 25.12.2010 року №0028, від 23.12.2010 року №0021, від 27.12.2010 року №0031, від 14.02.2010 року №0001, від 21.12.2010 року №0015, від 17.12.2010 року №0008, від 15.12.2010 року №0003, від 20.12.2010 року №0013, від 18.12.2010 року №0011, від 29.12.2010 року №0035, від 24.12.2010 року №0024, від 28.12.2010 року №0033, від 30.12.2010 року №0039, від 16.12.2010 року №0006, від 22.12.2010 року №0017, від 04.04.2011 року №35, від 05.04.2011 року №42, від 06.04.2011 року №49, від 06.04.2011 року №50, від 07.04.2011 року №61, від 07.04.2011 року №62, від 08.04.2011 року №70, від 09.04.2011 року №72, від 09.04.2011 року №73, від 11.04.2011 року №83, від 14.04.2011 року №109, від 15.04.2011 року №116, від 18.04.2011 року №122, від 19.04.2011 року №130, від 20.04.2011 року №138, від 21.04.2011 року №149, від 22.04.2011 року №156, від 23.04.2011 року №158, від 23.04.2011 року №159, від 01.04.2011 року №15, від 05.04.2011 року №41, від 04.04.2011 року №34, від 30.04.2011 року №245, від 01.04.2011 року №16 на поставку матеріальних цінностей(а.с. 173, 182-212 т.2).

Приватним підприємством "Телетон" виписано на ім'я ТОВ "Надія" податкові накладні від 12.11.2010 року №284, від 10.11.2010 року №276, від 02.11.2010 року №267, від 11.11.2010 року №279, від 08.11.2010 року №271, від 19.11.2010 року №289, від 26.11.2010 року №307, від 18.11.2010 року №288, від 24.11.2010 року №298, від 27.11.2010 року №312, від 15.11.2010 року №287, від 24.11.2010 року №299, від 29.11.2010 року №326, від 27.11.2010 року №311, від 30.11.2010 №331 на поставку матеріальних цінностей(а.с. 173-181 т.2).

23 березня 2011 року Державною податковою інспекцією у Херсонській області складено акт №8/23-5/36671297 про результати невиїзної позапланової перевірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Стилет-Юг" за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

Зазначеним актом встановлено порушення ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст.215, ст.626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст.662, ч.2 ст.689, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ПП "Фіто Сервіс Плюс" за грудень 2010 року та січень 2011 року з постачальниками та покупцями.

Податковий кредит сформований за рахунок постачальників ПП "Альтекс-Юг" та ПП "Стилет-Юг" та відповідні дані, наведені у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року про обсяги придбання та додатку 5 за грудень 2010 року та січень 2011 року, та як наслідок про обсяги продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов'язання в межах податкового кредиту) є недійсними.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за грудень 2010 року та січень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи те, що у ПП "Фіто Сервіс Плюс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1,2 ст.215,ст.228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності (а.с. 138-142 т.2).

14 квітня 2011 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова складено акт №605/23-2/22359316 про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Телетон", з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2010 року по 28.02.2011 року.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.05.2010 року по 28.02.2011 року щодо придбання ПП „Телетон" товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ПП „Телетон" товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Також зазначеним актом встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Телетон" при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.05.2010 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкових зобов'язань за період з 01.05.2010 року по 28.02.2011 року на загальну суму 1434371,00 грн. та завищення податкового кредиту за період з 01.05.2010 року по 28.02.2011 року на загальну суму 1382686,00 грн.(а.с. 51-68 т.1).

18.03.2010 року ДПА у Херсонській області складено інформаційний висновок про результати проведеного аналізу інформації та звітності ПП «Нісан-09» при відпрацювання податкового кредиту та податкових зобов'язань за вересень-грудень 2010 року та січень 2011 року. В ході проведеного аналізу, податковим органом зроблено висновок про те, що - враховуючи на відсутність у «Нісан-09» необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до ч. 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215 ст.228 ЦК України, угоди мають ознаки нікчемності (т.1а.с.71-84).

Згідно довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців:

Приватне підприємство «Телетон» зареєстроване як юридична особа, Виконавчим комітетом Львівської міської ради 23.06.2005 року, за адресою вул. Кульпарківська, Б.95, м. Львів, 79021. З 13.01.2010р. ПП «Телетон» зареєстровано за адресою м.Херсон, Комсомольський район, вул. Пушкінська, б.92А. З 14.12.2010р. ПП «Телетон» зареєстровано за адресою м.Одеса, Малиновський район, вул. Новомосковська дорога, б.1/3.

20.01.2011р. внесено запис реєстраційної дії про визнання юридичної особи (ПП «Телетон») банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. (а.с. 218-222 т.2).

Приватне підприємство "Нісан-09" зареєстроване як юридична особа, Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 30.03.2009 року, за адресою вул. Покришева, будинок 53, корпус 2, квартира 69, м. Херсон, 73000. З 06.09.2010р. ПП «Нісан-09» зареєстровано за адресою м.Одеса, Приморський район, вул. Новомосковська дорога, б.1/3.

04.01.2011р. внесено запис реєстраційної дії про визнання юридичної особи (ПП «Нісан-09») банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

24.02.2011р. внесено запис реєстраційної дії про припинення юридичної особи (ПП «Телетон») в зв'язку з визнанням її банкрутом (а.с. 223-225 т.2).

Приватне підприємство "Фіто Сервіс Плюс" зареєстроване як юридична особа, Виконавчим комітетом Херсонської міської ради 10.09.2009 року, за адресою вул. Молодіжна, 19, селище Зеленівка, м. Херсон, 73000 (а.с. 226-229 т.2).

Державною податковою інспекцією у Глибоцькому районі Чернівецької області з 01.12.2011 року по 14.12.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія". За результатом перевірки складено акт від 21 грудня 2011 року №1130/2300/30686931 про результати позапланової виїзної перевірки сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП "Нісан-09", ПП "Телетон"за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року(а.с. 13-36 т.1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0000032300-478 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 969 732 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 199 537,75 грн.; №0000022300-479 про зменшення на 641 329 грн. від'ємного значення ПДВ та застосовано штрафні санкції в розмірі 1 гривні(а.с. 9-10 т.1).

16 січня 2012 року позивач надіслав на адресу Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області скаргу в якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000032300-478 та №0000022300-479 від 12.01.2012 року(а.с. 37-38 т.1).

23 березня 2012 року Державна податкова служба у Чернівецькій області прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги, яким залишила без змін податкове повідомлення №0000032300-478 від 12 січня 2012 року про сплату 969732 грн. податку на додану вартість і 199537,75 грн. застосованої штрафної санкції; збільшила на 388585 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (в тому числі: основний платіж -330770 грн., застосована штрафна санкція -57815 грн.) визначену у податковому повідомленні-рішенні №0000032300-478 від 12 січня 2012 року; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022300-479 в частині 1 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції(а.с. 40-43 т.1).

27 березня 2012 року Державна податкова інспекція в Глибоцькому районі Чернівецької області винесла податкові повідомлення-рішення: №0000102300/1513, №0000082300/1514(а.с. 11-12 т.1).

06 лютого 2012 року завідувач сектором ПНВ ПДВ ВПМ ДПІ у Сторожинецькому районі винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, якою в порушенні кримінальної справи відносно керівника СТОВ "Надія" Бічера Василя Георгійовича, заступника директора ОСОБА_9 та головного бухгалтера підприємства Зеленівської Світлани Петрівни відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України(а.с. 127-129 т.2).

До вказаних правовідносин суд застосовує положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями чинними на час спірних правовідносин) (далі Закон №168) визначено наступне:

Відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону №168, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону №168, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

Відповідно до підпункту 7.2.6 п.7.2 ст. 7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 та п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду (окрім іншого) у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 цього кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В ході судового розгляду представниками відповідача не заперечувався той факт, що на момент укладення правочинів між позивачем та контрагентами і виписки податкових накладних, останні були зареєстровані платниками ПДВ. Також не заперечувався той факт, що товарно-матеріальні цінності на які оформлено податкову звітність були використані позивачем в господарській діяльності.

Згідно ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

В ході судового розгляду заперечення відповідача фактично зводились до того, що відсутні товарно-транспортні накладні на поставку товарів від контрагентів ПП "Фіто Сервіс Плюс", ПП "Нісан-09", ПП "Телетон" до позивача. Вказані контрагенти мають ознаки фіктивності виходячи із тих обставин, що в ланцюгу по поставці товарів до них, контрагентами не відображались податкові зобов'язання. Крім того, зазначені контрагенти зареєстровані на осіб, які фактично не здійснюють господарської діяльності, згідно актів перевірок податкових органів м.Херсон та м.Львів не знаходяться по місцю реєстрації - а тому податкова звітність позивача не може бути врахована при формуванні податкового кредиту.

Суд не погоджується з такими запереченнями та вважає їх необґрунтованими та безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ч.5 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 року №755-ІV (далі Закон №755), в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно встановлених обставин справи вбачається, що станом на час укладення договорів поставки товарів, та оформлення фінансово-бухгалтерських документів в Єдиному державному реєстрі були відсутні будь-які відомості, щодо відсутності контрагентів за місцезнаходженням, а тому посилання податкового органу на вказані обставини є безпідставним та необґрунтованим, ще й з врахуванням того, що обов'язок про внесення таких відомостей в разі виявлення факту відсутності за місцезнаходженням покладено на податковий орган.

Будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_6 пояснили, що останні будучи директорами ПП «Телетон» та ПП «Нісан-09» дійсно укладали договори поставки товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «Надія». На виконання вказаних договорів поставлявся товар транспортом продавця, який переважно орендувався. При цьому оформлялись видаткові накладні та податкові накладні, які відразу передавались покупцю.

Щодо проведених перевірок податковими органами м.Херсон та м.Львів нічого пояснити не можуть, оскільки для проведення вказаних перевірок вони не запрошувались, а про наявні акти перевірок дізнались в ході розгляду даної адміністративної справи. Під час здійснення господарської діяльності ними по місцю реєстрації належним чином оформлялась та подавалась податкова звітність.

Будучи опитаною працівником податкового органу м.Херсон ОСОБА_11 пояснила, що вона будучи на посаді директора ПП "Фіто Сервіс Плюс здійснює оптову торгівлю продовольчих та промислових товарів. Вона фактично являється посередником між продавцем та покупцем товарів. Податкову звітність, в тому числі і декларації підписує і подає до податкового органу особисто (т.1а.с.89-90).

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_9 (заступник директора ТОВ "Надія") в судовому засіданні пояснив, що між ТОВ "Надія" та ПП "Телетон", "Фіто-Сервіс Плюс", "Нісан-09" укладались договори поставки. З директорами зазначених підприємств особисто не був знайомий. Примірники договорів, які укладались надсилались поштою. Спілкування з директорами контрагентів щодо поставки товарів, відбувалось по телефону в ході чого узгоджувалась кількість і вартість ТМЦ.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділами 2-3 договорів укладених між ТОВ "Надія" та ПП "Телетон", "Фіто-Сервіс Плюс", "Нісан-09" передбачені і визначені умови поставки, оплати та передання-прийняття товару, які є волевиявленням сторін, визначені і погоджені на власний розсуд в розумінні вимог ст.628 Цивільного Кодексу України, та виконувались з врахуванням норм ст.629 цього Кодексу. Посилання представників відповідача про недотримання вимог прийняття-передачі товару є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону, так як порядок отримання продукції позивачем та контрагентом дотримано у відповідності до укладених умов, спір з даного приводу між ними відсутній, а стандарти, технічні умови, особливості, і т.і. влаштовувало сторін. Що в свою чергу підтверджує доводи позивача про отримання товарно-матеріальних цінностей, та спростовує заперечення представників відповідача в цій частині.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704 (далі Положення №88), це Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п.2.4. розділу 2 цього Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Частиною1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16 липня 1999 року (далі Закон №996) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996 визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданих в ході судового розгляду справи документів (видаткових накладних, розхідних накладних (т.2а.с.2-99) та вказаних вище податкових накладних) вбачається, що суб'єктами господарювання (позивачем та контрагентами) зазначено всі реквізити та дотримано порядок складання документів, які обумовлені вимогами ст.9 Закону №996 та Положення №88. Перелік отриманих згідно видаткових накладних від контрагентів товарів відповідає переліку товарів зазначеному позивачем у накладних на внутрішнє переміщення ТМЦ зі складу з під звіту матеріально-відповідальної особи, який в подальшому згідно зведених реєстрів по приходу ТМЦ використаний позивачем на об'єктах будівництва (в господарській діяльності) (т.1а.с.133-276, т.2 а.с.27,84-85,107).

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до бухгалтерського обліку видаткові та податкові накладні, оскільки не було підстав які б забороняли у відповідності до п.2.15 та п.2.16 Положення №88, приймати ці документи до виконання.

Щодо заперечень представників відповідача в частині нікчемності правочинів судом зазначається наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи із вказаних норм суд приходить до висновку, що правочини, в даному випадку договори укладені між ТОВ «Надія» та ПП "Телетон", "Фіто-Сервіс Плюс", "Нісан-09" не можуть бути визнані в розумінні ст.203 ЦК України, як нікчемні, так як: їх зміст не суперечить діючим нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства; укладені виходячи із волевиявлення сторін і відповідають внутрішній волі його учасників; спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що правовий наслідок у вигляді оплати, отримання ТМЦ від контрагентів і реалізації цих ТМЦ позивачем у господарській діяльності, а також отримання від цього доходу не спростований відповідачем жодним доказом, а доводи і припущення про безтоварність операцій по ланцюгу від попередніх постачальників до контрагентів з посиланням на встановлення таких обставин в актах податкових органів м.Херсон та м.Львів - є такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 - не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно у відповідності до вимог податкового законодавства включено до складу валових витрат, витрати обумовлені договірними відносинами по продажу-отримання товарів, що підтверджено належно оформленими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, а також включення сум від господарської діяльності в податковий кредит. Відсутність товарно-транспортних накладних у проведених господарських операціях (продажу-отримання ТМЦ) по своїй суті не спростовує реальності здійснених операцій між позивачем та контрагентами, з урахуванням того, що вказані документи в даних правовідносинах не є визначальним документом для позивача у визначенні податкового кредиту (податкових зобов'язань).

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу до контрагента, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 01.06. 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення норм законодавства України в складених фінансово-бухгалтерських документах.

Виходячи з наведеного суд вважає, що спірні рішення прийняті відповідачем в супереч порядку та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому вказані рішення як протиправні підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 6438,00 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 11, 71, 72, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000032300-478 від 12.01.2012 року, №0000102300/1513 від 27.03.2012 року, №0000082300/1514 від 27.03.2012 року.

3. Органу Державної казначейської служби України стягнути на користь позивача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" понесені судові витрати в сумі 6438,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2012 року.

Суддя О.В. Боднарюк