Постанова № 28171536, 20.11.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2012 р. 09 год.20 хв.Справа № 2-а-5806/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.09.2011 року № 0008981700 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 000,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 12 000,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених ФОП ОСОБА_3 з ПП "Агропрайд", не можуть бути підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ, оскільки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактично встановлених обставинах, зокрема належним чином оформлених первинних документах. Позивач також вказує, що порушення кримінальної справи стосовно керівника підприємства - контрагента позивача не може бути доказом його вини, оскільки відсутній вирок суду, який набрав законної сили, у кримінальній справі. При цьому, стверджує, що за наявності такого вироку у податкового органу відсутні повноваження щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише можливість звернутися до суду з позовом про стягнення в дохід держави фінансових санкцій за нікчемними правочинами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач у запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що оперативними співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Херсоні був встановлений факт штучного формування ФОП ОСОБА_3 податкового кредиту у квітні 2010 року суми ПДВ 12000,00 грн. при взаємовідносинах з ПП "Агропрайд", яке має ознаки фіктивності. Зазначені обставини підтверджуються характером правовідносин, наявністю первинних документів, що обґрунтовують проведення господарських операцій без мети її фактичного здійснення, копією постанови Суворовського районного суду від 19.06.2012 року, яка набула законної сили, щодо припинення кримінальної справи відносно керівника ПП "Агропрайд" ОСОБА_5 внаслідок акту амністії, що не спростовує наявність вини посадової особи підприємства у скоєні злочину, передбаченої ч.2 ст. 205 КК України.

Ухвалою суду від 24.11.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалою суду від 24.11.2011 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 26.01.2012 року.

В судовому засіданні від 04.05.2012 року згідно ст. 55 КАС України було здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.06.2012 року ухвалою суду було зупинено провадження в даній справі до набрання законної сили судового рішення по кримінальній справі №330302-11 в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Ухвалою суду від 22.08.2012 року провадження в даній справі було поновлено.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши надані докази, з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець Цюрупинською районною державною адміністрацією 06.02.2002 року згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії ВО2 №110163, номер запису 24970170000001603. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 10011442 від 11.01.2007 року є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу від 22.08.2011 року № 511 та направлення від 22.08.2011 року № 396 фахівцем ДПІ була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "Агропрайд" за період з 01.04.2010 року по 31.07.2010 року.

За результатами даної перевірки податковою інспекцією був складений акт від 01.09.2011 року № 558/17-1/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення ФОП ОСОБА_3 пп. 7.4.1, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту у квітні 2010 року ПДВ у загальній сумі 12 000,00 грн., що стало наслідком збільшення грошового зобов'язання за вказаним податком на вказану суму.

На підставі вказаного висновку акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008981700 від 14.09.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15 000,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 12000,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3 000,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на дані камеральної перевірки контрагента позивача ПП "Агропрайд" щодо не підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень-липень 2010 року, викладені у довідці від 18.07.2011 року за № 199/15-2/35870453 в силу відсутності у ПП "Агропрайд" необхідних умов для ведення господарської діяльності, виробничих активів (в тому числі складських приміщень, транспортних засобів), управлінського персоналу, оборотних коштів при значних обсягах реалізації товарів/послуг, при цьому встановлено, що за даними матеріалів податкової звітності у квітні 2010 року ФОП ОСОБА_3 отримав від ПП "Агропрайд" ймовірний сумнівний податковий кредит в сумі 12 000,00 грн.

Постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області Кашуби А.В. від 15.03.2011 року порушено кримінальну справу за № 330302-11 за фактом скоєння невстановленими особами фіктивного підприємства за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, зокрема встановлено, що невідомою групою осіб організовано створення суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ПП "Агропрайд", без наміру здійснення діяльності та з метою отримання незаконного доходу від зайняття фіктивним підприємництвом, що потягло заподіяння державі значної матеріальної шкоди.

Постановою старшого слідчого відділу податкової міліції Херсонській області Шеремет В.В. від 11.01.2012 року притягнуто як обвинуваченого ОСОБА_5, який упродовж квітня 2010 року - лютого 2011 року, перебуваючи на посаді директора ПП "Агропрайд", вчиняв незаконну діяльність щодо здійснення безтоварних операцій через створені фіктивні підприємства, зокрема ПП "Агропрайд", з реально діючими підприємствами-контрагентами України, та пред'явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України.

Таким чином, вказані обставини вплинули на висновок, що задекларований ФОП ОСОБА_3 правочини з постачальником послуг ПП "Агропрайд" не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України), а тому відповідно до ч.1, 2 ст. 215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Здійснивши аналіз обставин, викладених в акті перевірки ФОП ОСОБА_3 та наданих позивачем та відповідачем до матеріалів справи первинних документів, суд встановив наступне.

Правила формування податкового кредиту по податку на додану вартість, до 2011 року регулювалися з урахуванням положень Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №168/97-ВР).

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість, відповідно до п. п. 3.1.1 вищевказаного Закону, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Агропрайд" (за договором - перевізник), в особі Прищепова А.О. та ФОП ОСОБА_3 (за договором - відправник), в особі ОСОБА_3, було укладено договір перевезення вантажів №05/ТУ-2009 від 01.10.2009 року, згідно умов якого -

- перевізник бере на себе обов'язок доставляти автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж з місця відправлення до пункту призначення, яким є ЗАТ АТ "Каргілл", і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі ТОВ "Олександрівська зернова компанія" (вантажоодержувач), а відправник зобов'язується сплатити плату за перевезення вантажу (насіння соняшника), яка становить 0,60 грн. за одну перевезену тонну на один кілометр (п.1.1 Договору);

- розрахунки за договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника (п.4.1 Договору);

- укладення цього договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 7.1 Договору).

Факт надання транспортних послуг по перевезенню с/г продукції на загальну суму 72000,00 грн., в тому числі ПДВ 12000,00 грн. підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000006 від 30.04.2010 року, який підписаний від імені виконавця ПП "Агропрайд" в особі керівника ОСОБА_5, а також податковою накладною ПП "Агропрайд" від 30.04.2010 року №60 на суму ПДВ 12000,00 грн. Факт оплати за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями від 11.05.2010 року №114 та116, від 12.05.2010 року № 118 та 119 на загальну суму 72000,00 грн.

В контексті наведеного та щодо порядку обліку, документального підтвердження спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, суд зазначає, що правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу зазначених норм законодавства, вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання ним юридичної значимості, складаються за результатами фактично вчиненої операції та мають бути підписані уповноваженою особою (за наявності волі такої особи), та саме такі документи є підставою для відображення результатів певних операцій в бухгалтерському обліку, на підставі якого у свою чергу формується дані податкового обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; придбання робіт/послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій), складених за результатами реально вчинених операцій та уповноваженими особами, наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає встановленим вимогам та підписана уповноваженою особою.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів/робіт/послуг (нездійснення операцій) позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення порушень позивачем вимог Закону України №168/97-ВР є факт нікчемності правочину щодо надання ПП "Агропрайд" послуг по перевезенню зерна на замовлення ФОП ОСОБА_3, у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, що заподіяло велику шкоду, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

Суд погоджується з вказаним висновком ДПІ виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом частин 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Разом з тим, згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Статтею 228 ЦК України передбачено,що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 2012 року по справі № 2120/2003/12 Суворовським районним судом м. Херсона було прийнято постанову що закриття кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5 за ч.2 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України внаслідок акту амністії, яка набрала законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 44 Кримінального кодексу України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Так, директор ПП « Агропрайд» ОСОБА_5 на підставі Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року був звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року, звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, та за наявності визначених у законі правових підстав.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про вчинення такою особою кримінально-караного діяння. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов'язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягар кримінальної відповідальності. Тобто, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначним. Таке вчинене раніше діяння не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо. Разом з тим, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа закривається з нереабілітуючих для неї підстав.

Відповідно до ч. 4. ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім цього, суд звертає увагу щодо предметності договору перевезення вантажів №05/ТУ-2009 від 01.10.2009 року, укладеної ФОП ОСОБА_10 (за договором є відправник) з ПП "Агропрайд" (за договором перевізник), яка полягає у здійсненні перевезення зерна з місць відправлення, якими є елеватори Херсонської області, до пункту призначення, яким є ЗАТ АТ « Каргілл» м. Каховка і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі ТОВ "Олександрівська зернова компанія" (вантажоодержувач).

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів регулюється Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Згідно ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

З огляду на вказані норми цього Кодексу та предмет договору на перевезення, позивач є відправником вантажу, а тому повинен мати у розпорядженні вантаж на перевезення, тобто у власності або договірних умовах.

З метою підтвердження вказаної обставини, позивачем до матеріалів справи надано договір №3009-ТУ/2009 від 30.09.2009 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 (перевізник за договором) та ТОВ "Олександрівська зернова компанія" (замовник за договором), предметом якого перевезення вантажів та надання інших послуг, пов'язаних з автомобільними перевезеннями вантажів.

З оглянутого судом змісту вказаного договору встановлено, що ТОВ "Олександрівська зернова компанія" є замовником послуг, виходячи з договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування № 04/09, укладеного з ТОВ «НОБЛ РЕСОРИЗ УКРАИНА» від 04.08. 2009 р. та договору транспортного експедирування №А-18, укладеного з ЗАТ «АТ «Каргилл» від 01.08.2009 року.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Таким чином, судом встановлено, що позивач, замовляючи у ПП "Агропрайд" послуги з перевезення зерна, не міг фактично виконувати обов'язки замовника, як того передбачає господарське законодавство, в силу відсутності вантажу для перевезення, що підтверджується його статусом перевізника вантажу на замовлення ТОВ "Олександрівська зернова компанія", яке є експедитором товару. При цьому, діюче законодавство не передбачає укладання договорів на субперевезення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання господарських операцій позивача з ПП "Агропрайд", а складені за цими операціями первинні документи та податкові накладні не мають юридичного значення для цілей формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд погоджується з доводом позивача щодо необґрунтованого посилання ДПІ на висновки камеральної перевірки ПП "Агропрайд", як доказ визнання нікчемними угоди, оскільки вказаний доказ є не належним в силу п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, яким визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що мало місце надання відповідних послуг, тому наявні у справі документи дають підстави для визнання того, що господарська операція між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Агропрайд" фактично не була здійснена, а позивач вказане не спростував належним чином.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 грудня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1