Постанова № 28171465, 18.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 р. № 2-а- 11412/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пулькіна Ю.П., Гордеюк О.В.,

відповідача - Полежака О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства завод "ЕЛЕКТРОМАШ" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Відкрите акціонерне товариство завод «ЕЛЕКТРОМАШ», з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0000061540 від 14 травня 2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 квітня 2012 року ДПІ було проведено камеральну перевірку ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ» з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за лютий 2012 р., про що відповідачем був складений відповідний акт № 531/15 - 413/5405581 від 18.04.2012 року. Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено, що ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ» має залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року та з урахуванням декларації за березень 2012 року в розмірі - 540594,00 грн. Також, відповідач вважає, що ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ» в порушення п. 102.5 ст. 102, п. 200.1, п. 200.4, 200.6, 200.7, п. 200.8 ст. 200 ПКУ позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі - 540594,00 грн., в тому числі за березень 2008 року в розмірі - 130842,00 грн., квітень 2008 року в розмірі - 336356,00 грн., жовтень 2008 року в розмірі - 566,00 грн., листопад 2008 року в розмірі - 72830,00 грн.

Позивач, ВАТ ЗАВОД «ЕЛЕКТРОМАШ», із зазначеними вище висновками Акту та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням про позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі - 540594,00 грн. не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема, нормам Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Позивач зазначає, що відповідно до п.102.5 ст.102 ПКУ заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто, вказаною нормою встановлено термін в 1095 днів для повернення надміру сплачених до бюджету податків або на отримання бюджетного відшкодування. Однак відповідної заяви про зазначене позивач не подавав, отже, не може бути застосована і норма п.102.5 ст.102 ПКУ.

Позивач вважає, що будь-яких обмежень у часі по декларуванню податкового кредиту, право на який виникло більше, ніж 1095 днів тому, ні вищевказана, ні будь-яка інша норма як ПКУ, так і Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, не містить, а отже висновки податкового органу є неправомірними, а винесене на підставі таких висновків податкове повідомлення- рішення № 0000061540 від 14 травня 2012 підлягає скасуванню.

Представники позивача у судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання прибув. Проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції посилався на те, що на підставі п.1 та п.3 ст. 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", відповідач мав передбачене законом право на складання акту перевірки, винесення податкового повідомлення-рішення про позбавлення права на бюджетне відшкодування та на використання від"ємного значення податку на додану вартість на суму 540594 грн. Зазначив, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75, п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за лютий 2012 року.

В наданих письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що суму, на яку зменшено залишок від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 540594 грн. підприємству необхідно було відобразити у р. 21.3 податкової декларації з ПДВ наступного звітного податкового періоду. Не відобразивши у відповідних рядках декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, на думку відповідача, підприємство самостійно відмовилось від належної йому суми. Таким чином, суми, зазначені у р. 24 декларацій не можуть у подальшому бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів, тобто не може бути відображена ні в рядку 23.1 ні в рядку 23.2 декларації.

Таким чином, відповідач зазначає, що в ході проведення камеральної перевірки встановлені порушення, які відображені у акті перевірки. Оскільки повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки, з огляду на вказане вважає адміністративний позов безпідставним, та таким, що задоволенню не підлягає.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зiбpaнi по спpaвi докази в їx сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.09.1996 року було проведено державну реєстрацію ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ» за адресою Харківська обл., м. Харків, вул. Академіка Павлова, 82, ідентифікаційний код 05405581, позивач є юридичною особою. За матеріалами справи судом встановлено, що 18 квітня 2012 року фахівцем відповідача було проведено камеральну перевірку Відкритого акціонерного товариства завод «ЕЛЕКТРОМАШ» (далі за текстом - ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ») з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за лютий 2012 р., про що був складений акт «Про результати камеральної перевірки ВАТ ЗАВОД «ЕЛЕКТРОМАШ» з питань правомірності відображення залишку від'ємного значення по декларації за лютий 2012 р.» за №531/15 - 413/5405581 від 18.04.2012 року.

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено, що ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ»має залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року та з урахуванням декларації за березень 2012 року в розмірі -540594,00 грн. Факт наявності залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 540594 грн., визнається обома сторонами, підтверджується абзацом 1 висновку акту, отже, визнається і відповідачем. Дана сума від'ємного залишку значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, як встановлено актом, складається з чотирьох частин сум податкового кредиту, який був отриманий та належно задекларований позивачем в податкових періодах за березень 2008 року в розмірі - 130842,00грн, квітень 2008 року в розмірі -336356,00 грн, жовтень 2008 року в розмірі - 566,00 грн., листопад 2008 року в розмірі -72830,00 грн.

Зазначені обставини наявності права на податковий кредит у зазначених податкових періодах (березень 2008 року в розмірі -130842,00грн, квітень 2008 року в розмірі -336356,00 грн., жовтень 2008 року в розмірі - 566,00 грн., листопад 2008 року в розмірі -72830,00 грн.) підтверджуються також Довідкою №5919/16/5405581 від 07.10.2009 року про результати виїзної позапланової перевірки ВАТ ЗАВОД «ЕЛЕКТРОМАШ»з питань достовірності відображення залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.07.2008 року по 31.08.2009 року (Довідка). Зазначена довідка була складена відповідачем, ним не оспорюється. Згідно висновків довідки, проведеною перевіркою було підтверджено залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за період з 01.07.2008 року по 31.08.2009.

Посилаючись виключно на норми п.102.5 ст.102, п. 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст.200 Податкового кодексу України, відповідач у висновках акту перевірки зазначив, що ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ» в порушення п. 102.5 ст. 102 , п. 200.1, п. 200.4, 200.6, 200. 7, п. 200.8 ст. 200 ПКУ позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на використання від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі - 540595,00 грн.

За висновками контролюючого органу, ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ»у порушення п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України (далі ПКУ) та «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року (з урахуванням декларації за березень 2012 року) завищило суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 540594,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення (форма "В4") № 0000061540 від 14 травня 2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ» у розмірі 540594,0 гривень.

Позивач, в порядку адміністративного оскарження, подав скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення до ДПА у Харківській області. Рішенням про результати розгляду скарги № 3932/10/10.2-17 від 02.08.2012року (яке було прийняте відповідно до скарги ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ»від 01.06. 2012 року вих. № 67) Державної податкової служби у Харківської області, у задоволенні скарги було відмовлено, повідомлення -рішення державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова № 000061540від 14 травня 2012 р. залишено без змін, а зазначена скарга - без задоволення.

Державна податкова служба України, при розгляді скарги ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ»за результатами розгляду повторної скарги прийняла Рішення про результати розгляду скарги № 1741/10/61-12/10-2115 від 11.09.2012 р., резолютивною частиною якого залишено без змін податкове повідомлення -рішення ДПІ Московського району м. Харкова № 000061540від 14 травня 2012 р. , а скарга ВАТ завод «ЕЛЕКТРОМАШ» - залишена без задоволення.

Відповідно до зазначеного акту та оскаржуваного повідомлення-рішення, на думку відповідача, позивачем було порушено норми Податкового кодексу: пункт 102.5 ст.102 ПКУ, пункти 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 ПКУ. У зв'язку з чим, за висновками зазначеного акту, на думку ДПІ, є протиправним включення платником ПДВ до складу рядка 24 декларації з ПДВ за лютий 2012р., також березень 2012 р. показника від'ємного значення з ПДВ в розмірі 540594 грн., що був сформований в періоди березень -листопад 2008 , оскільки станом на лютий 2012р. (тобто на момент складання акту) стосовно вказаних сум податкового кредиту, отриманого у вказаних періодах, на думку ДПІ, збіг строк давності у 1095 днів, який передбачений наведеними нормами.

З огляду на те, що суми сформованого податкового кредиту визнаються сторонами та підтверджуються як змістом довідки, так і змістом акту, суд виходить з того, що позивач правомірно задекларував у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2008 р., квітень 2008 р., жовтень 2008 р., листопад 2008 р., лютий 2012 р., березень 2012 р. відповідні суми залишків від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у підсумковому розмірі 540594 грн. (станом на лютий 2012 р. та березень 2012 р.).

Згідно підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування може включатися до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.102.5 ст.102 ПКУ (який було застосовано відповідачем) заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказаною нормою встановлено термін в 1095 днів для повернення надміру сплачених до бюджету податків або на отримання бюджетного відшкодування. Однак відповідної заяви про зазначене позивач не подавав, отже, не може бути застосована і норма п.102.5 ст.102 ПКУ.

Суд зазначає, що будь-яких обмежень у часі по декларуванню податкового кредиту, право на який виникло більше 1095 днів тому, ні вищевказана, ні будь-яка інша норма як ПКУ, так і Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, не містить.

При цьому зазначена норма закону передбачає, наявність обов'язкових (та визначених законом цілком певних) умов у платника податку коли він має право звернутися з відповідною заявою та відповідно починає спливати зазначений строк а саме :

- повинно виникнути право на отримання бюджетного відшкодування або здійснення переплати;

- податковим законом повинен бути передбачений випадок коли така заява подається.

Відповідно до п.п. 200.1., 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Аналогічне положення містилось у п.п. 7.7.1 п. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним в період з березня 2008 року по листопад 2008 року, коли позивачем формувався податковий кредит.

В ході судового розгляду, належними та допустимими доказами встановлено, що порушень у формуванні суми від'ємного значення з ПДВ 540594 грн. відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірки судження з приводу порушень у формуванні податкового кредиту з ПДВ або від'ємного значення з ПДВ відповідачем не викладені. З наявних у справі документів не вбачається заперечень податкового органу стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з ПДВ за період березня 2008р.- листопад 2008р.

Розглядаючи наведені норми у їх сукупності, суд зазначає, що їх зміст не свідчить про наявність обмеження права платника на включення до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду лише залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів в межах 1095 днів.

Зазначене обґрунтовується не можливістю розширеного тлумачення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, зміст якої врегульовує виключно граничні строки повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем не надано доказів звернення позивача із заявою про повернення надміру сплачених грошей або про бюджетне відшкодування ПДВ, судовим розглядом встановлено, що позивач у спірних правовідносинах не подавав до ДПІ заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Між тим, відповідної заяви про зазначене позивач не подавав, отже, не може бути застосована і норма п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України. І відповідач помилково застосував до спірних правовідносин приписи п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач ДПІ не мав права 14 травня 2012 року приймати оскаржуване ППР у відношення позивача, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2009 №Б-39/27-09 про порушення справи про банкрутство та відкриття процедури санації, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів позивача. Даний мораторій стосується зокрема зобов'язань щодо сплати податків і зборів, зокрема, заборонено нарахування зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Суд не погоджується з доводами відповідача про непоінформованість стосовно цієї обставини, оскільки відповідач є стороною по справі №Б-39/27-09 відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отже повинен був знати про існуючий мораторій.

Суд також не погоджується з поясненнями відповідача про наявність деякої невизначеності правових норм Податкового кодексу з питання формування частини податкового кредиту за рахунок спірного від'ємного значення об'єкту оподаткування. Оскільки у цьому випадку (а саме коли, на думку відповідача, має місце деяка невизначеність норм права), відповідач зобов'язаний керуватися правовою нормою, яка регулює випадки, коли законодавчі норми мають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. У цьому випадку відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податковим Кодексом України законодавчо встановлюється презумпція правомірності рішень платника податку, а пункт 56.21 статті 56 ПКУ вказує, що за умови, коли норма ПКУ чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі ПКУ, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Чого однак у даному випадку відповідач не дотримався, в зв'язку з чим судом не можуть бути прийняті дані доводи.

Щодо причин розбіжності суми за актом перевірки (540595 грн.) та за повідомленням-рішенням (540594грн.) відповідач пояснень не надав, вважає, що у акті перевірки мала місце арифметична помилка.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких умов, суд вважає правомірним дії позивача по включенню до податкового кредиту у лютому 2012 р. та у березні 2012 р. залишків від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у підсумковому розмірі 540594 грн., які відображаються у рядках 24 податкових декларацій з податку на додану вартість.

Дослівне тлумачення положень абз. "б" п.200.4 ст.200 ПКУ дозволяє зробити висновок, що для подання кожної з чергових податкових декларацій з ПДВ встановлено свій конкретний момент її подання до податкового органу. А належною підставою для включення суми залишків від'ємного значення до складу податкового кредиту за лютий 2012 р. є залишок за січень 2012 р., однак за цей проміжок часу строк у 1095 не спливає.

У свою чергу, підставою для включення даної суми залишків від'ємного значення з ПДВ до складу податкового кредиту за березень 2012 р. є від'ємний залишок за лютий 2012 р., який визначається на наслідками податкового декларування.

Отже, суми залишків від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відповідно до приписів закону відносяться не до переплат або заявлених до відшкодування сум (як помилково вважає відповідач), а до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Моментом виникнення права у платника податку на таке включення є момент подання декларації за попередній податковий періоду.

Відповідно до визначення, встановленого пунктом 14.1.181 Податкового кодексу України «податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу».

Відповідно до наданої копії податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, дана декларація подана до відповідача 16.03.2012 року, відповідно у цей день у позивача виникло право на включення суми 540594 грн. до складу податкового кредиту березня 2012 р.

За даними відповідача, викладеними у акті перевірки та частково у довідці, юридичне право на початковий податковий кредит на суму 540594,00 грн. та включення його до декларації виникло у Підприємства у впродовж 2008 року, що відображено у додатку 2 " Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді, та підлягає включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду до податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року (з урахуванням декларації за березень 2012 року). У жодному із податкових періодів з 01 січня 2009 року по лютий 2012 року Підприємство не скористалося своїм правом на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і не декларувало від'ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у відповідних податкових деклараціях та додатку 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" до них. При цьому, невикористаний залишок податкового кредиту з 2008 року Підприємство щомісяця переносило до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у повній відповідності до приписів абз. "б" п.200.4 ст.200 ПКУ.

Таким чином зазначені норми Кодексу передбачають, що в разі виникнення такого від'ємного значення право на бюджетне відшкодування та подання заяви не виникає, оскільки зазначена сума підлягає включенню до податкового кредиту наступного періоду.

Тим самим дані норми встановлюють підстави для включення до складу податкового кредиту зокрема від'ємного значення рядка 24 податкової декларації лютого місяця 2012 р. до податкового кредиту (рядка 21) березня місяця 2012 р.

З урахуванням наведених норм Закону суд вважає обґрунтованими дії позивача по включенню до рядку 24 податкових декларацій з податку на додану вартість суми 540094 у податкових періодах за лютий 2012 р., березень 2012 р.

За таких умов суд приходить до висновку про те, що в даному випадку відповідач невірно застосовує норми матеріального права України, - пункт 102.5 ст.102 ПКУ, пункти 200.1, 200.4, 200.6, 200.7, 200.8 ст. 200 ПКУ.

Негативні наслідки для платника податків настають саме у тому випадку, якщо платник податків порушить приписи п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, відповідно до якого якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Аналогічне положення містилось в п.п. 7.7.2 п. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 Податкового кодексу України та не містять повноважень щодо звуження визначеного Податковим кодексом України об'єкту оподаткування, у тому числі щодо зменшення урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень норм пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року.

Таким чином, ДПІ у Московському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охоронюваних прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова, як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач правомірно задекларував у податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий та березень 2012 року суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 540594 грн.

За таких обставин суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, у зв'язку з чим є неправомірним, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000061540 від 14 травня 2012 р. документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства завод "ЕЛЕКТРОМАШ" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, винесене відносно Відкритого акціонерного товариства завод "ЕЛЕКТРОМАШ", а саме: №0000061540 від 14.05.2012 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2012 року.

Суддя Заічко О.В.