Постанова № 28171463, 13.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2012 року 08:25 № 2а-14633/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 «Київзеленбуд»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києвапровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2012 р. № 0000162260

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з Корніюк А.В.

Представники сторін:

від позивача: Ялі К.А. (довіреність № б/н від 23.03.2011 р.)

від відповідача: Оксененко К.П. (довіреність № 1791/9 від 29.05.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.12.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 «Київзеленбуд»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2012 р. № 0000162260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 «Київзеленбуд»була залишена без руху з підстав не надання позивачем доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_5 (який підписав позовну заяву), як директора ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 «Київзеленбуд».

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-14633/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.12.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 02.07.2012 р. № 0000162260.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу, щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 128 546,00 грн. за грудень 2011 р.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову та в судовому засіданні 13.12.2012 р. проти позову також заперечив і просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Так, відповідач зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування, повноти сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Інвесттехінжиніринг»(код ЄДРПОУ 35828705) за грудень 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу, внаслідок чого ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 «Київзеленбуд»було занижено податок на додану вартість у розмірі 128 546,00 грн. за грудень 2011 р.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач наголосив на тому, що за результатами проведених контролюючими органами заходів було встановлено, що директором контрагента позивача ТОВ «Інвесттехінжиніринг»з грудня 2011 року є громадянин ОСОБА_6, який будучи опитаним 19.03.2012 року, пояснив, що немає відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, а відповідно договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів він не формував та не підписував, внаслідок чого підприємство має ознаки фіктивної діяльності, а вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «Інвесттехінжиніринг»від імені останнього підписана невідомою особою, та на підставі таких первинних документів не можуть виникати податкові зобов'язання та формуватися податковий кредит.

Крім того, обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву, представник відповідача послався на те, що контрагентом позивача ТОВ «Інвесттехінжиніринг»не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету, оскільки сума ПДВ в загальному розмірі 128 546,00 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді, контрагентом позивача в податковій звітності не визначалася, а отже до Державного бюджету зазначена сума податку не поступала.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 «Київзеленбуд»з питань правомірності нарахування, повноти сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Інвесттехінжиніринг»(код ЄДРПОУ 35828705) за грудень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 14.06.2012 року № 1334/22-621-03334032, в якому встановлені порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу, щодо заниження податку на додану вартість у розмірі 128 546,00 грн. за грудень 2011 р.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 02.07.2012 р. № 0000162260, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в загальному розмірі 160 683,00 грн., в тому числі за основним платежем - 128 546,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -32 137,00 грн.

Зазначене податкова повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до податкових органів вищого рівня.

Рішенням ДПС у м. Києві від 10.09.2012 року, скаргу позивача на вказане повідомлення-рішення було залишено без задоволення, а саме рішення -без змін.

Рішенням ДПС України від 09.10.2012 року у задоволенні повторної скарги позивача було також відмовлено, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Однак, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 02.07.2012 р. № 0000162260 - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.63.11 ст.63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п.4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п.78.4 ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

Як видно з наявних матеріалів справи, зазначеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 3 «Київзеленбуд»перевірялася правомірність нарахування позивачем, повнота сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Інвесттехінжиніринг»(код ЄДРПОУ 35828705) за грудень 2011 року.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається зокрема наступне.

В ході перевірки було встановлено взаємовідносини ТОВ «Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 «Київзеленбуд»з ТОВ «Інвесттехінжиніринг»у грудні 2011 року.

За наслідками таких правовідносин ТОВ «Інвесттехінжиніринг»на адресу позивача було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 128 546,00 грн., яку позивач включив до складу податкового кредиту в грудні 2011 р.

Відповідно до отриманого Акта від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.04.2012 року № 69/2240/35828705 про результати документальної невиїзної перевірки контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесттехінжиніринг»(код ЄДРПОУ 35828705) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.12.2011 р. по 31.01.2012 р. було встановлено, що ТОВ «Інвесттехінжиніринг»(код за ЄДРПОУ 35828705) зареєстроване Шевченківською РДА у м. Києві від 27.03.2008 року за №10741020000029435.

Зазначену перевірку ТОВ «Інвесттехінжиніринг»код ЄДРПОУ 35828705 було проведено контролюючим органом з метою запобігання неправомірного формування податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Інвесттехінжиніринг», що має ознаки фіктивності та використовується реально існуючими суб'єктами господарської діяльності з метою мінімізації їх податкових зобов'язань.

Під час такої перевірки контрагента позивача ТОВ «Інвесттехінжиніринг»податковим органом було використано документи та податкову інформацію отриману від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва від 21.03.2012 р. № 1835/ДПІ/26-10/3.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, за результатами проведених заходів контролюючим органом було встановлено, що директором ТОВ «Інвесттехінжиніринг»з грудня 2011 року є громадянин ОСОБА_6, який будучи опитаним 19.03.2012 року, пояснив, що немає відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання, підприємство зареєстрував за грошову винагороду, без мети здійснення підприємницької діяльності, а відповідно договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних-робіт, актів прийому-передачі та інших документів він не формував та не підписував.

Саме внаслідок встановлення зазначених обставин, податковим органом було зроблено висновок, що зазначений контрагент позивача ТОВ «Інвесттехінжиніринг»має ознаки фіктивної діяльності, а вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «Інвесттехінжиніринг»від імені останнього підписана невідомою особою, та на підставі таких первинних документів не можуть виникати податкові зобов'язання та формуватися податковий кредит.

Отже, як зазначено відповідачем в Акті перевірки, контрагент позивача ТОВ «Інвесттехінжиніринг»здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Інвесттехінжиніринг»з іншими контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Перевіривши наявні у справі докази, суд вважає такі висновки податкового органку в Акті перевірки обґрунтованими та правомірними, зважаючи також на таке.

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.1, п.2 ст.49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, метою реєстрації зазначеного підприємства контрагента позивача ТОВ «Інвесттехінжиніринг»була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Крім того, статтею 551 ГК України (Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання) визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання, а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Інвесттехінжиніринг»носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Інвесттехінжиніринг»не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.1.6, 1.7, 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи (додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2011 р. ТОВ «Інвесттехінжиніринг»- розшифровки податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із контрагентами), та не було допустимими доказами заперечено позивачем, зазначеним контрагентом позивача ТОВ «Інвесттехінжиніринг»не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для їх сплати до Державного бюджету, що в свою чергу були включені позивачем до складу податкового кредиту, а відповідно сума зазначеного податку на додану вартість в розмірі 128 546,00 грн. до Державному бюджету сплачена не була, внаслідок чого було завдано шкоди Державному бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Інвесттехінжиніринг»об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п.19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними у справі доказами, вся первинна документація по правовідносинах позивача із ТОВ «Інвесттехінжиніринг»від імені останнього була підписана невідомою особою, та на підставі таких первинних документів не можуть виникати податкові зобов'язання та формуватися податковий кредит, та крім того контрагентом позивача ТОВ «Інвесттехінжиніринг»не було визначено податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем, що відповідно завдало шкоди Державному бюджету, оскільки сума ПДВ в загальному розмірі 128 546,00 грн., що була включена позивачем до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді, контрагентом позивача в податковій звітності не визначалася, а отже до Державного бюджету зазначена сума податку не сплачена не була.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду допустимих доказів щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 18.12.2012 р.