Справа № 1570/5308/2012
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2012 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Токмілової Л.М.
при секретарі -Ігнатенко М.Ю.
за участю: представника позивача -Комендантова Г.Г.
представника відповідача -Ідрісової Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов малого приватного підприємства «Контраст»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року, -
В С Т А Н О В И В:
04 вересня 2012 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулось мале приватне підприємство «Контраст»з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким МПП "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн.
Позивачем 30 жовтня 2012 року подано до суду уточнену позовну заяву, в якій він просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким МПП "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн. та судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 21 травня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку МПП «Контраст»з питання дотримання вимог податкового законодавства, щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу»за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень та вересень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 21.05.2012 року № 105/23-213/30365649/142, в якому податковим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.14.1.36, п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ. На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким МПП "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн. Представник позивача вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.4-5, 65-73 Т.І).
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року прийняте на підставі акту перевірки, який складений за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки МПП «Контраст» з питання дотримання вимог податкового законодавства, щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу»за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень та вересень 2011 року. Представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення задекларованих МПП «Контраст»на загальну суму показників 549830 грн. 00 коп. Представник відповідача, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, тому позивачу слід відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
В судовому засіданні 18 грудня 2012 року судом замінено відповідача -Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м.Одеси на його правонаступника -Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Мале приватне підприємство «Контраст»зареєстровано Іллічівським райвиконкомом 07.08.2001 року за № 04056948Ю0020064.
Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності МПП «Контраст»за КВЕД є: 45.33.1 -монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, 74.20.1 -діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом.
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, МПП «Контраст»зареєстровано, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №22303409 про реєстрацію платника податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення начальника ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби оформленого наказом від 08.05.2012 року № 487, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС Янакі В.К. та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку МПП «Контраст»з питання дотримання вимог податкового законодавства, щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу»за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень та вересень 2011 року.
За результатами вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС складено акт від 21.05.2012 року № 105/23-213/30365649/142 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки МПП «Контраст»з питання дотримання вимог податкового законодавства, щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу»за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень та вересень 2011 року (а.с.7-19 Т.І). У висновках вказаного акту, зокрема, зазначено про порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим встановлено факт безпідставного віднесення МПП «Контраст»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень -вересень 2011 року суму ПДВ 549830 грн. 00 коп., сформованого за рахунок постачальників ТОВ «Забудова Світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс», у зв'язку з придбанням товарів (послуг) та який не підтверджено документами (прибутковими накладними, банківськими виписками та інше), які мають юридичну силу і доказовість та зв'язок з господарською діяльністю МПП «Контраст»яких не доведено.
На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким МПП "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн. (а.с.6 Т.І).
Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.
Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.
Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, досліджуючи питання щодо недійсності угод, встановлено наступні обставини.
Під час перевірки відповідачем взято до уваги:
- акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 16.03.2012 року № 298/22-3/37242411 "Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова Світу»з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року», у висновку якого зазначено, що у ТОВ «Забудова Світу»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.;
- акт ДПІ у Печерському районі м.Києва від 07.03.2012 року № 107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс»щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року», у висновку якого зазначено, що правочини укладені ТОВ «Тетрабудсервіс»порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року, які підпадають під визначення п.п.14.1.27 ст. 14, ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України.
Судом встановлено, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги п.п.14.1.36, п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим встановлено факт безпідставного віднесення МПП «Контраст»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень -вересень 2011 року суму ПДВ 549830 грн. 00 коп., сформованого за рахунок постачальників ТОВ «Забудова Світу»та ТОВ «Тетрабудсервіс», у зв'язку з придбанням товарів (послуг) та який не підтверджено документами (прибутковими накладними, банківськими виписками та інше), які мають юридичну силу і доказовість та зв'язок з господарською діяльністю МПП «Контраст»яких не доведено. Крім того, в акті перевірки зазначено, що усі операції купівлі-продажу МПП «Контраст»з постачальниками ТОВ «Забудова Світу»за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень та вересень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків по правочинам, а отже, є нікчемними.
Суд з даними висновком не погоджується виходячи з наступного.
Позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ТОВ «Тетрабудсервіс»та ТОВ «Забудова Світу», а саме: 01 червня 2011 року позивач уклав договір постачання з ТОВ «Забудова Світу»№ 06/10 (а.с.74 Т.І), згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по поставці обладнання, монтажу, технічному сервісному обслуговуванню систем кондиціювання, вентиляції, теплопостачання, електропостачання. 01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Тетрабудсервіс»укладено договори про виконання робіт № 11УС та № 12Т та на постачання обладнання (а.с. 126, 214 Т.І.), згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по постачанню та виконанню робіт з монтажу, технічному сервісному обслуговуванню систем кондиціювання, вентиляції, теплопостачання, електропостачання.
Факт сплати позивачем грошових коштів за вищезазначеними договорами підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с.223-232 Т.І).
Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується рахунками-фактурами, накладними, зведеними актами за виконані роботи, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 75, 76, 78, 79, 81, 82, 84, 85, 87, 89, 90-99, 101, 102, 104, 106, 107-111, 113-124, 127, 129-135, 137, 138, 140-145, 147-154, 156-161, 163-168, 170-175, 177-182, 184-189, 191-196, 198-202, 204, 205, 207-212, 215, 216, 218, 219 Т.І), які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що контрагентами видані позивачу податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.77, 80, 83, 86, 100, 103, 105, 112, 125, 136, 139, 146, 155, 162, 169, 176, 183, 190, 197, 203, 206, 213, 217, 220 Т.І).
Таким чином, вищезазначені документи підтверджують факт реального настання правових наслідків за правочином.
На підтвердження використання вказаного товару, придбаного у ТОВ «Тетрабудсервіс»та ТОВ «Забудова Світу»в подальшій господарській діяльності позивача, а саме, на підтвердження реалізації цього товару, позивачем надано належним чином засвідчені копії: договору поставки та монтажу від 20 липня 2011 року № 559, укладеного між МПП «Контраст»та ОФ ПАТ «ПВО «Стальканат», договорів підряду № 12/07-8д від 12 липня 2011 року, № 24/06-4Д від 24 липня 2011 року, № 8/08-5д від 08 серпня 2011 року, № 10/08-1д від 10 серпня 2011 року укладених між МПП «Контраст»та ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»(Т.І, а.с.233-235, Т.ІІ, а.с. 14-16, 25-27, 58-6, 68-70); виписаних позивачем податкових накладних, довідками про вартість виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.
Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з реалізації товару, отриманого ним від ТОВ «Тетрабудсервіс»та ТОВ «Забудова Світу».
Згідно вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних
документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI. Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) .
Щодо посилання податкової в акті перевірки про нікчемність правочинів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між МПП «Контраст»з ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Тетрабудсервіс»та підтверджували висновки акту перевірки.
Під час розгляду справи, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Суд зазначає, що укладений договір не визнаний в встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість - також немає.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.
Підстав для висновку про те, що МПП «Контраст»сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.
Суд вважає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Тетрабудсервіс»і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.
Надаючи оцінку відсутності товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей (товару), суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Стаття 4 Закону України "Про бухгалтерський облік в Україні" передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363 (далі Правила), відповідно до яких -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.
Відповідно ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця.
Разом з тим, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу, судом встановлено, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавались.
З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не для покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким малому приватному підприємству "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Об'єкти справляння та розміри ставок державного мита, а також пільги щодо його сплати на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір»від 08.07.2011 року №3674-VI (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 06.10.2011 року №3828-VI).
Згідно ст.4 вищезазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
У відповідності до припису норми ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня - установлена в розмірі 1 073,00 грн. Отже, максимальна сума судового збору за подачу адміністративного позову майнового характеру складає 2146 грн. 00 коп.
Позивачем відповідно до квитанцій № 873130001 від 31 серпня 2012 року перераховано судовій збір за подачу даного адміністративного позову в розмірі 33,06 грн. та № 30-6206 від 13 вересня 2012 року в розмірі 2170,94 грн. (а.с. 3, 26), що в загальній сумі складає 2204 грн. 00 коп. Таким чином, стягненню на користь позивача з Державного бюджету відповідно до вимог ст. 94 КАС України підлягає сума судового збору в розмірі 2146 грн. 00 коп.
Згідно вимог ст. 7 Закону України від 08.07.2011року № 3674-VI «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);
5) закриття провадження у справі.
У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що поверненню підлягає, як надмірно сплачений МПП «Контраст»судовий збір в сумі 58 грн. 00 коп. перерахований згідно квитанцій № 873130001 від 31 серпня 2012 року та № 30-6206 від 13 вересня 2012 року.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 18 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 98, 158 -163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов малого приватного підприємства "Контраст" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року -задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким малому приватному підприємству "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства "Контраст" (65005, м.Одеса, вул. Прохорівська, 33/1, код ЄДРПОУ 30365649) судовий збір у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень).
Повернути малому приватному підприємству "Контраст" (65005, м.Одеса, вул. Прохорівська, 33/1, код ЄДРПОУ 30365649) надмірно сплачений судовий збір в сумі 58 грн.(п'ятдесят вісім гривень) сплачений згідно квитанцій № 873130001 від 31 серпня 2012 року та № 30-6206 від 13 вересня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 24 грудня 2012 року.
Суддя Л.М.Токмілова
24 грудня 2012 року
Адміністративний позов малого приватного підприємства "Контраст" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року -задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким малому приватному підприємству "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн.
Судове рішення № 28171276, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 24.12.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 1570/5308/2012. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: