Постанова № 28171137, 13.12.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. 15 год.00 хв.Справа № 2-а-4689/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Козловій Н.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ткаченка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області, за участю третьої особи - голови Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області Малишенко Галини Володимирівни про стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач, РДА), за участю третьої особи - голови Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області Малишенко Галини Володимирівни (далі - третя особа), в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1489,54 грн., судові витрати та допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Суду пояснив, що розпорядженням голови Каланчацької РДА від 19.10.2012 р. його було звільнено з посади начальника відділу житлово-комунального господарства Каланчацької РДА. У день звільнення відповідач не провів із ОСОБА_1 повного розрахунку. Виплата належних позивачу сум при звільненні здійснена РДА в повному обсязі тільки 01.11.2012 р., тобто із затримкою в 13 днів. Враховуючи те, що відповідач, як роботодавець, не виконав свого обов'язку щодо виплати всіх належних позивачу сум в день звільнення, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача середній заробіток у сумі 1489,54 грн. за весь час затримки розрахунку при звільненні, вирішити грошовий розмір судових витрат, а також допустити негайне виконання рішення.

Представник відповідача, заперечивши проти позову, зазначив, що належна позивачу сума у розмірі 439,89 грн., яка була виплачена ОСОБА_1 01.11.2012 р. є матеріальним забезпеченням по тимчасовій непрацездатності, яке нараховується та виплачується відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ) та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. № 26 (далі - Порядок № 26). Каланчацькою РДА було своєчасно та з дотриманням норм чинного законодавства здійснено виплату ОСОБА_1 суми 439,89 грн., яка є допомогою по тимчасовій непрацездатності.

Разом з тим представник відповідача відмітив, що відповідачем не було порушено вимог статті 116 та 117 Кодексу Законів про працю України, які передбачають обов'язковість виплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, так як обов'язок по виплаті ОСОБА_1 грошових сум по тимчасовій непрацездатності покладається на фонд соціального страхування, який відповідно до статті 21 Закону № 2240-ІІІ забезпечує фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам. Дана допомога не є заробітною платою, компенсацією за невикористану частину відпустки, тощо в розумінні статті 116 та 117 Кодексу Законів про працю України, а тому, як вважає відповідач, відсутні підстави для задоволення позову.

Третя особа в судове засідання не прибула, надавши заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

19 жовтня 2012 року розпорядженням голови Каланчацької РДА ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу житлово-комунального господарства Каланчацької районної державної адміністрації.

Як вбачається із наданої Каланчацькою РДА довідки, при звільненні ОСОБА_1 належала до виплати сума в розмірі 2948,68 грн., без врахування 439,89 грн.

Позивач вважає, що Каланчацька РДА, здійснивши повний розрахунок тільки 01.11.2012 р., протиправно затримала розрахунок при звільненні на 13 календарних днів.

Надаючи оцінку зазначеним твердження позивача, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Судом встановлено, що кошти у розмірі 2948,68 грн. були отримані банком для зарахування заробітної плати ОСОБА_1 24.10.2012 р., однак зарахування вказаної суми на балансовому рахунку ОСОБА_1 відбулося 29.10.2012 р., що підтверджується довідкою від 11.12.2012 р. № 694, виданою Херсонським обласним відділенням ПАТ "Державний ощадбанк України" та випискою по рахунку від 30.10.2012 р.

Крім того, із дослідженого судом платіжного доручення від 24.10.2012 р. № 310 слідує, що для розрахунку по зарплаті з ОСОБА_1 кошти на суму 2948,68 грн. отримані банком 24.10.2012 р., що засвідчено печаткою банку.

Як з'ясовано судом, між сторонами відсутній спір щодо розміру суми, яку належало сплатити позивачу при звільненні.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, трудовим законодавством передбачена відповідальність власника перед працівником у разі невиплати останньому у день звільнення всіх сум, що належать йому при звільненні, у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, проте така відповідальність наступає за умови наявності вини власника у такій затримці.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було звільнено 19.10.2012 р., а належну при звільненні суму Каланчацька РДА сплатила до банківської установи тільки 24.10.2012 р., суд вважає, що відповідачем безпідставно затримано виплату належних позивачу сум при звільненні на 5 днів.

Відповідно до пункту 32 Постанови Пленуму Верховного суду України у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, затримкою видачі розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менше двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Згідно із пунктом 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (далі - Порядок № 100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до розрахункових листів заробітної плати позивача за останні два місяця (вересень, серпень) роботи, що передували події звільнення - 19.10.2012 р, заробітна плата ОСОБА_1 та кількість відпрацьованих робочих днів складає: за вересень - 2322,00 грн. за 20 робочих днів, за серпень - 2490,36 грн. за 22 робочих дня. Всього: 4812,36 грн. за 42 робочих дня.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чиним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середньоденний заробіток позивача складає: 114,58 грн. (4812,36 /42 = 114,58).

Оскільки ст. 117 КЗпП України встановлено виплату середнього заробітку за весь час його затримки по день фактичного розрахунку, що становить да даному випадку 5 календарних днів, то відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку з позивачем при звільненні по день фактичного розрахунку складає: 572,90 грн. (114,58 х 5 = 572,90).

Суд не бере до уваги твердження позивача щодо затримки розрахунку при звільненні з 19.10.2012 по 01.11.2012 р., оскільки 01.11.2012 р. ОСОБА_1 було зараховано на його рахунок 439,89 грн. матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності, яке нараховується та виплачується відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрата працездатності.

Тобто, виплата суми у розмірі 439,89 грн. стосується правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, в яких позивач перебуває в статусі застрахованої особи, а обов'язок щодо виплати страхової суми покладається на страховика - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Отже, виплата коштів у сумі 439,89 грн. не є виплатою суми, яка належить працівнику при звільненні від підприємства у розумінні статті 116 КЗпП України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 572,90 грн.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 91 КАС України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 93 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Так, позивач був присутнім у судових засіданнях 10.12.2012 р. та 13.12.2012 р. Отже, сума понесених ОСОБА_1 витрат - це вартість проїзду, а відповідно до наявних у справі квитанцій про оплату перевезення, витрати на проїзд позивача складають 110 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в сумі 572,90 грн., що складає 38,46 % від заявленої позивачем вимоги в розмірі 1489,59 грн (572,90 х 100% / 1489,59), то сума витрат на переїзд, які підлягають поверненню ОСОБА_1 складає 42,31 грн. (38,46 х 110 / 100%).

За таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат у сумі 42,31 грн.

Відповідно до частини 2 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а тому суд задовольняє вимогу позивача щодо звернення постанови суду до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 572,90 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, 167, 256 КАС України, суд, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області, за участю третьої особи - голови Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області Малишенко Галини Володимирівни про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ - 04060080) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер - НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 572,90 грн. (п'ятсот сімдесят дві) грн. 90 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 42,31 грн. (сорок дві грн.) 31 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ - 04060080) на користь ОСОБА_1 (ідент. номер - НОМЕР_1) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 572,90 грн. (п'ятсот сімдесят дві) грн. 90 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 грудня 2012 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 12.3