Постанова № 28171113, 30.11.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2012 р. № 2а-8537/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Станкевича А.О.,

представника відповідача Базарника Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтінг-Груп»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтінг-Груп»(надалі-ТзОВ «Альтінг-Груп») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0000382341, №0000372341 від 02.10.2012 року

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності господарських операцій позивача з ТзОВ «Нью Діл»є необґрунтованими. На підтвердження розміру понесених позивачем витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Вважає, що Підприємством правомірно сформований податковий кредит у періоді, що перевірявся, відтак, вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ухвали судді від 04 жовтня 2012 року, провадження у даній адміністративній справі відкрито.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення та доповнення до заперечення, у яких правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обґрунтовує тим, що в процесі проведення перевірки встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ. Вважає, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію. Окрім цього, зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в акті перевірки та, відповідно, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просив суд у задоволені позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТзОВ «Альтінг-Груп»зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.12.2006 року за №1 415 102 0000 015460.

На податковому обліку ТзОВ «Альтінг-Груп»перебуває у ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС з 22.12.2006 року за №16787.

У періоді, за який здійснювалася перевірка, позивач був платником податку на додану вартість, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб.

На підставі направлення від 07.09.2012 року №648, наказу ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС від 06.09.2012 року №478 старшим державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС Тимківим Є.О. у період з 07.09.2012 року по 11.09.2012 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Альтінг-Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Нью Діл»за березень 2012 року, про що складений акт від 18.09.2012 року №1030/22-40/34814749.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова Львівської області ДПС дійшла висновку щодо порушення ТзОВ «Альтінг-Груп»вимог:

1)п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), у результаті чого завищено витрати за I-ий квартал 2012 року у сумі 65 833,40 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Нью Діл», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 13 825,00 грн.;

2)п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого Підприємством завищено податковий кредит за березень 2012 року в сумі 13 166,60 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Нью Діл», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 13 166,60 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000382341 від 02.10.2012 року, яким ДПІ визначено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Альтінг-Груп»за платежем: податок на прибуток у розмірі 17 281,25 грн., в т.ч. 3 456,25 грн. штрафних санкцій та №0000372341 від 02.10.2012 року, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 16 458,25 грн., в т.ч. 3 291,65 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що позивач, не погодившись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями не звертався із скаргою до органів ДПА України з метою їх скасування, оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п.201.4 ст.201 цього Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 зазначеного Кодексу).

Аналіз відповідних норм законодавства дає підстави вважати, що для віднесення сум понесених витрат до податкового кредиту звітного періоду необхідною є наявність двох умов -фактичного здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг та їх документальне підтвердження належно оформленими податковими накладними чи митними деклараціями.

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З урахуванням викладеного, наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з акта перевірки, її метою було перевірити дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТзОВ «Нью Діл»за березень 2012 року.

В поданому позові ТзОВ «Альтінг-Груп»посилається на те, що господарські відносини з ТзОВ «Нью Діл»в нього виникли з метою виконання Договору підряду №07072011 від 07.07.2011 року, укладеного між ПП «КУК»та ТзОВ «Альтінг-Груп», за яким позивач як підрядник зобов'язався власними силами та з власних матеріалів виконати комплекс будівельних робіт із встановлення скляних конструкцій за адресою: м.Львів, вул.Фредра, 5. З метою виконання відповідного договору ТзОВ «Альтінг-Груп»(Покупець) та ТзОВ «Нью Діл»(Постачальник) 06.03.2012 року уклали Договір поставки №060312 від 06.03.2012 року, предметом якого була поставка товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому були використані ТзОВ «Альтінг-Груп»для виконання будівельних робіт.

Як зазначає позивач, підтверджуючи власні доводи поданими копіями видаткових накладних від ТзОВ «Нью Діл» йому було поставлено наступні ТМЦ.

По видатковій накладній №РН-0000052 від 06.03.2012: скло матове гартоване 10 мм. в кількості 30,00 кв.м. за ціною 555,55 грн. за 1 кв.м. на загальну суму 20 000,00 грн.(в т.ч. ПДВ 3 333,33 грн.);

По видатковій накладній №РН-0000151 від 16.03.2012 на суму 18 000,00 грн., (в т.ч. ПДВ 3 000,00 грн.), а саме:

скло гартоване 8 мм - 3,590 кв.м.;

ущільнювач 201 (2200 мм) -3 пог.м.;

ущільнювач 206 (2200 мм) -3 пог.м.;

петля скло-скло кут повороту 180 град. Т303 -6 шт.;

сноб комплект Т-697 ТР -3 шт.;

тримач скла торцевий Т914А ТР -4 шт.;

скло гартоване 10 мм. -15,547 кв.м.

По видатковій накладній №РН-0000152 від 16.03.2012 року на суму 41 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 6 833,33 грн.), а саме -скло гартоване 10 мм. -49,092 кв.м.

На підтвердження поставки ТзОВ «Нью Діл»видані податкові накладні: №52 від 06.03.2012 року на суму 20 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 333,33 грн.; №151 від 16.03.2012 року на суму 18 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000,00 грн.; №152 від 16.03.2012 року на суму 41 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 833,33 грн.

Як вбачається з акта перевірки та не оспорюється позивачем сума вартості отриманих від ТзОВ «Нью Діл»ТМЦ -65833,40 грн. була списана на собівартість виконаних ТзОВ «Альтінг-Груп»будівельних робіт за договором підряду від 07.07.2011 року №07072011, укладеним з ПП «КУК».

Судом встановлено, що згідно із абз.2 п.1.1 відповідного Договору будівельні роботи здійснюються у суворій відповідності із Специфікацією та/або Технічним завданням та/або проектно-кошторисною документацією, які є невід'ємною частиною цього договору.

Специфікація та/або технічне завдання передбачає: кількість матеріалів, його вид, вигляд, асортимент, розміри, вартість та інші необхідні відомості.

Аналіз наданого позивачем локального кошторису №2-1-1 на встановлення скляних конструкцій по вул.Фредра, 5 у м.Львові, підписаний ПП «КУК»та ТзОВ «Альтінг-Груп»30.03.2012 року та акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (що стосується вищезазначених робіт), вказує на те, що на проведення відповідних робіт використано 99,36 кв.м. скла гартованого матового вартістю 671,71 грн. за кв. м., в той час як згідно видаткової накладної №РН-0000052 від 06.03.2012 позивач отримав лише 30,00 кв.м. скла гартованого матового за ціною 555,55 грн. за 1 кв.м.; аналогічно скла гартованого 10 мм. в ході виконання підрядних робіт використано лише 33,5 кв.м. по ціні 461,59 кв.м., тоді як за видатковими накладними №РН-0000151 від 16.03.2012 та №РН-0000152 від 16.03.2012 року позивач отримав 64,693 кв.м. відповідного скла вартістю 695,99 грн. за кв.м., при цьому факту використання в господарській діяльності решти скла відповідної номенклатури належними доказами підтвердити не зміг.

Крім того, суд приймає до уваги, що отримані по видатковій накладній №РН-0000151 від 16.03.2012 скло гартоване 8 мм -3,590 кв.м.; ущільнювач 201 (2200 мм) -3 пог.м.; петля скло-скло кут повороту 180 град. Т303 -6 шт.; сноб комплект Т-697 ТР -3 шт.; тримач скла торцевий Т914А ТР -4 шт. взагалі відсутні в переліку витрат, які враховані в локальному кошторисі на встановлення скляних конструкцій по вул.Фредра, 5.

Суд звертає увагу і на той факт, що згідно локального кошторису №2-1-1 на встановлення скляних конструкцій по вул.Фредра, 5 у м.Львові, підписаного ПП «КУК»та ТзОВ «Альтінг-Груп»30.03.2012 року та акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2012 року вартість будівельних робіт за Договором підряду №07072011 від 07.07.2011 року, укладеним між ПП «КУК»та ТзОВ «Альтінг-Груп»складає 20 2415,00 грн.

Разом з тим, позивачем надано суду копії наданих ним ПП «КУК»в підтвердження виконаних будівельних робіт за договором підряду від 07.07.2011 р. №7072011 податкових накладних №23 від 23.02.2012 року на суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6666,67 грн.; №31 від 06.03.2012 року на суму 30 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 000,00 грн.; №36 від 15.03.2012 року на суму 12 426,95 грн., в т.ч. ПДВ 2 071,16 грн. Загальна вартість робіт згідно відповідних податкових накладних складає 82 426,95 грн., що на 119 987,7 грн. менше від вартості, зазначеної в локальному кошторисі №2-1-1 на встановлення скляних конструкцій по вул.Фредра, 5 у м.Львові та акті приймання виконаних будівельних робіт. Суд зауважує, що виходячи із дат видачі зазначених в даному абзаці податкових накладних, більшість з зазначених в них робіт були проведені ще до поставки ТзОВ «Альтінг-Груп»ТМЦ від ТзОВ «Нью Діл», що, окрім іншого також свідчить про те, що відповідні товарно-матеріальні цінності не могли бути використані для виконання відповідних будівельних робіт.

Суд приймає до уваги і те, що вищезазначений локальний кошторис та акт приймання виконаних будівельних робіт датовані одним днем -30.03.2012 року, що мало б свідчити, щонайменше, про виконання протягом одного дня всього комплексу підрядних робіт, що, зважаючи на об'єм робіт, їх складність та кількість задіяної робочої сили і норми робочого часу є неможливим.

Судом також встановлено, що позивач як на підставу здійснення йому поставок ТМЦ від ТзОВ «Нью Діл»посилається на договір поставки від 06.03.2012 року №060312.

Згідно п.1.1 цього Договору, Постачальник, яким є ТзОВ «Нью Діл»зобов'язується продати (передати у власність) Покупця товар, характеристики, кількість та ціна якого вказуються у специфікації та/або у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Попри це, в подальшому по тексту Договору в ньому не вказано, що до нього додаються будь-які документи.

Жодна специфікація в підтвердження існування відповідних господарських відносин позивачем не надана.

Суд приймає до уваги і те, що у видаткових накладних №РН-0000052 від 06.03.2012 року , №РН-0000151 від 16.03.2012року, №РН-0000152 від 16.03.2012 року відсутні будь-які посилання на договір поставки від 06.03.2012 року №060312, а тому стверджувати про здійснення зазначених в них поставок ТМЦ саме за цим договором підстав немає.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Враховуючи відсутність безпосередньо в тексті договору поставки від 06.03.2012 року №060312 домовленості щодо предмету договору (товару), а також відсутність специфікації, яка згідно з договором мала б визначати предмет договору, суд вважає, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору №54-071/11 від 01.07.2011 року, а тому даний договір в силу ст.368 ЦК України не може вважатись укладеним.

Відповідно, даний договір не породжує жодних правових наслідків для сторін, а сторони, в свою чергу, не можуть посилатись на даний договір в подальших правовідносинах.

Дані обставини, на думку суду, свідчать про відсутність у сторін волі на реальне придбання (продаж) товарів із метою їх використання в господарській діяльності за даним договором.

Суд звертає увагу і на той факт, що як на підтвердження здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей за договором від 06.03.2012 року №060312 позивач посилається на видані ТзОВ «Нью Діл»податкові накладні №52 від 06.03.2012 року на суму 20 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 333,33 грн.; №151 від 16.03.2012 року на суму 18 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000,00 грн.; №152 від 16.03.2012 року на суму 41 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 833,33 грн.

В той же час, в самих копіях податкових накладних в графі «Вид цивільно-правового договору»не міститься посилання на відповідний договір. Зокрема, в податковій накладній №152 від 06.03.2012 р. є посилання на договір №06032012 від 06.03.2012 року; в податковій накладній №152 від 16.03.2012 року -на договір №16032012 від 16.03.2012 року; в податковій накладній №151 від 16.03.2012 року також на договір №16032012 від 16.03.2012 року. В той же час, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів існування відповідних договорів.

Суд вважає, що за таких обставин позивав неправомірно відобразив в податкових накладних посилання на правочини, яких не існувало.

Суд, окрім іншого звертає увагу і на те, що специфіка окремих найменувань ТМЦ (скло гартоване), отримання яких від ТзОВ «Нью Діл»доводить позивач, їх об'єми та фізичні властивості, а також той факт, що згідно з п.1.2. Договору підряду №07072011 від 07.07.2011 року обов'язок щодо доставки та монтажу матеріалів покладався саме на позивача, вимагали від позивача наявності документів, що засвідчують якість товару та товарно-транспортних документів, які на вимогу суду позивачем надані не були.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками відповідача про те, що господарські операції ТзОВ «Альтінг-Груп»та ТзОВ «Нью Діл»не мали реального товарного характеру.

У даній справі судом встановлено, що в період, за який здійснювалася перевірка у ТзОВ «Нью Діл»(код ЄДРПОУ 37448752) відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, та інше майно, яке економічно необхідне для здійснення даних господарських операцій, а також і те, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою: м.Київ, вул.Бастіонна, д.15.

Крім того, на вимогу суду позивачем не було надано документи, що засвідчують якість товару, комплекту перевізних документів залізничним чи автомобільним транспортом (товарно-транспортні накладні, подорожні листи), конкретизацію видів товару, який перевозився, відстань перевезення товару, кількість кілометрів, обсяг використаного пального та інші документи, що свідчать про транспортування ТМЦ від ТзОВ «Нью Діл»на склад ТзОВ «Альтінг Груп», договори на завантаження та доставку вказаних ТМЦ іншим суб'єктам господарювання, договори та акти виконаних робіт по зберіганню придбаних ТМЦ. Суд також зауважує, що позивачем ні в ході перевірки, ані у процесі розгляду справи, не надано відомостей щодо умов поставки та транспортування товару, зокрема, П.І.Б. осіб, якими здійснювалось приймання (передача), розвантаження та складування придбаних товарів.

Пунктом 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року, встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року №488/346 і введені в дію з 01.01.1996 року.

Відповідно до пункту 2 зазначеного наказу, застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних із всіма необхідними реквізитами, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності проведення господарських операцій з ТзОВ «Нью-Діл», тобто, є додатковим підтвердженням відсутності операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Оскільки відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо порушення ТзОВ «Альтінг-Груп»вимог п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI,у результаті чого завищено витрати за I-ий квартал 2012 року у сумі 65 833,40 грн. по взаєморозрахунках з ТзОВ «Нью Діл», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 13 825,00 грн.; порушення п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого Підприємством завищено податковий кредит за березень 2012 року в сумі 13 166,60 грн. по взаєморозрахунках із ТзОВ «Нью Діл», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 13 166,60 грн. є обґрунтованими, а прийняті відповідачем на їх підставі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0000382341, №0000372341 від 02.10.2012 р. є законними та обґрунтованими.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000382341, №0000372341 від 02.10.2012 р.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення ДПІ у Галицькому районі м. Львова норм чинного законодавства України та не надано доказів на обґрунтованість даного позову.

Згідно ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, що понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 грудня 2012 року.