Постанова № 28171092, 19.12.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19.12.2012 р. Справа № 2а-5713/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне виробниче підприємство "Продовольчі товари", (вул. Васляєва, 25-а, м. Миколаїв, 54018)

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028)

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне виробниче підприємство "Продовольчі товари" (надалі - позивач, підприємство, ТОВ) звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі по тексту -ДПІ, відповідач) від 12.03.2011 року №0000072302 та №0000082302, посилаючись на незаконність вказаних рішень контролюючого органу.

Відповідач в запереченнях на позов та представник відповідача у судовому засіданні позов не визнали, вказуючи на законність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог виходячи з наступного.

Згідно з п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (надалі -Закон№168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР).

Судом встановлено, що відповідач на підставі акта «про результати камеральної перевірки достовірності нарахування заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість»від 18.02.2011 №395/07-024/22426099 12.03.2011 прийняв податкове повідомлення-рішення за №0000072302, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 528740грн., та податкове повідомлення-рішення від 12.03.2011 № 0000082302, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1720,00грн. та застосував штрафну санкцію у розмірі 860,00грн..

В акті камеральної перевірки від 18.02.2011 №395/07-024/ відповідач, посилаючись виключно на висновки акта документальної позапланової перевірки позивача від 02.02.2011 №212/07-024/22426099, дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2010р. на суму 528740грн., заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень місяць 2010р. на суму 1720грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за грудень місяць 2010р. на суму 3338грн.

Підставами для таких висновків в акті камеральної перевірки від 18.02.2011 №395/07-024/22426099 відповідач, не наводячи суті порушення, зазначив про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з урахуванням висновків акта документальної позапланової перевірки позивача від 02.02.2011 № 212/07-024/22426099, у зв'язку з неправомірним, на думку ДПІ, визначенням розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування у попередньому податковому періоді по податковим накладеним, що були отримані позивачем із запізненням. Акт камеральної перевірки від 18.02.2011 №395/07-024/22426099 не містить інформації про наявність арифметичних чи методологічних помилок позивача при визначенні відповідних даних податкових декларацій, у акті камеральної перевірки відсутні дані, що спростовували б правильність обчислення позивачем сум бюджетного відшкодування., а доводи відповідача про порушення позивачем абзацу «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», як і інших норм Закону України «Про ПДВ», ґрунтуються не встановленні порушення позивачем саме цих норм права, а на тому, що на думку відповідача позивач взагалі не мав права на податковий кредит у частині сум, що підтверджені податковими накладними, отриманими позивачем із запізненням.

Дослідивши зміст акта камеральної перевірки від 18.02.2011 № 395/07-024/22426099, суд дійшов до висновку про наявність взаємозв'язку висновків зазначеного акта камеральної перевірки з висновками акта документальної позапланової перевірки позивача від 02.02.2011 № 212/07-024/22426099.

Оскільки на підставі попереднього акта від 02.02.2011 №212/07-024/22426099 документальної позапланової перевірки ДПІ також прийнято податкові повідомлення-рішення, які позивач оскаржив до Миколаївського окружного адміністративного суду (справа № 2а-4832/11/1470), суд ухвалою від 19.08.2011 по справі №5713/11/1470 зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі №2а-4832/11/1470, в якій встановлювалися обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту у жовтні-листопаді 2010 року, а відтак і правомірності визначення розміру від'ємного значення об'єкту оподаткування у попередньому податковому періоді, що безпосередньо впливає на визначення питання правомірності проведення позивачем розрахунку суми бюджетного відшкодування в декларації з ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 528740 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 у справі №2а-4832/11/1470 оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі попереднього акта від 02.02.2011 №212/07-024/22426099 документальної позапланової перевірки позивача, скасовані. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 у справі №2а-4832/11/1470 - залишена без змін.

Після набрання законної сили судовим рішенням по справі №2а-4832/11/1470 провадження у справі №5713/11/1470 було поновлено.

Позиції відповідача про недоведеність факту отримання позивачем саме у жовтні-листопаді 2010 року податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит жовтня-листопада 2010р., спростована рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2011 у справі №2а-4832/11/1470, яке набрало законної сили.

Оскільки висновки акта документальної позапланової перевірки позивача від 02.02.2011 № 212/07-024/22426099, на яких повністю базуються висновки акта камеральної перевірки від 18.02.2011 №395/07-024/22426099, не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи №2а-4832/11/1470 і були спростовані наявними у матеріалах зазначеної справи доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача. Як слідує з акта камеральної перевірки, позивачем у повній відповідності з вимогами абзацу «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про ПДВ» була розрахована сума бюджетного відшкодування, тому відсутнє порушення вказаної норми.

Судовими рішеннями в адміністративній справі №2а-4832/11/1470 встановлено, що: позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних; податкові накладні за попередні періоди, включені до складу податкового кредиту жовтня 2010р., були отримані позивачем лише у жовтні 2010р., а податкові накладні за попередні періоди включені до складу податкового кредиту листопада 2010р. -у листопаді 2010р.; позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих із запізненням, у тих звітних періодах, в яких вони були отримані.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідач не надав належних і допустимих доказів існування обставин щодо про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2010 року на суму 528740 грн., заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень місяць 2010р. на суму 1720грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з ПДВ за грудень місяць 2010р. на суму 3338 грн., тобто не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не у спосіб, що передбачені законами України, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 12.03.2011 року №0000072302.

Визнати нечинними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 12.03.2011 року №0000082302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптово-роздрібне виробниче підприємство "Продовольчі товари" 3 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний