Постанова № 28171075, 25.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2012 р. № 2а-13040/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого -судді: Костецького Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Голоднікова О.В.

представника позивача Годіся В.В.

представника відповідача Пилипюка А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Журавель»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

приватне підприємство «Журавель»(далі -ПП «Журавель») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, в якому просить визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року №0000792350, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10 576, 00 грн., в т.ч. основний платіж 8 461, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 2 115, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ПП «Журавель»належним чином оформило свої договірні правовідносини з контрагентом ПП «Львівкомфортгруп-К», які носили реальний характер. Зокрема, податковому органу під час перевірки надано документи (видаткові накладні, податкові накладні, договори, акти виконаних робіт), які підтверджують, що всі товарно-матеріальні цінності отримані від ПП «Львівкомфортгруп-К»були використані у господарській діяльності позивача, а отже спірні суми податкового кредиту підтверджуються документально. Тому викладені у акті перевірки від 13.05.2011 року №245/230/34725240 висновки податкового органу про нікчемність, удаваність та безтоварність цих правочинів є безпідставними.

У зв'язку із проведенням реорганізації Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, відповідача протокольною ухвалою суду було замінено його правонаступником Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Документальною невиїзною перевіркою ПП «Журавель»(акт перевірки від 13.05.2011 року №245/230/34725240) встановлено, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року позивачем було неправомірно включено податок на додану вартість з вартості придбаних у ПП «Львівкомфортгруп-К» товарно-матеріальних цінностей на суму 8 460, 70 грн.

Згідно акту позапланової невиїзної перевірки ПП «Львівкомфортгруп-К»№2268/3/23-209/35383018 від 24.09.2010 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено, що у ПП «Львівкомфортгруп-К» відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, а саме: відсутні трудові та матеріальні ресурси, виробнича база, складські приміщення, що унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Львівкомфортгруп-К». Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу ПП «Львівкомфортгруп-К»по взаєморозрахунках з ПП «Журавель»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином, позивачем завищено податковий кредит за грудень 2009 року на суму 8 460, 70 грн. Вважає податкове повідомлення-рішення №0000792350 від 07.06.2011 року правомірним. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Журавель»з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Львівкомфортгруп-К»за період з 01.12.2009 року по 31.12.2009 року.

Результати перевірки оформлені актом від 13.05.2011 року №245/230/34725240, у висновках якого встановлено порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 8 460, 70 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року №0000792350, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 10 576, 00 грн., в т.ч. за основним платежем - 8 461, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 115, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав первинну скаргу у Державну податкову адміністрацію у Львівській області від 16.06.2011 року. Рішенням Державної податкової адміністрації у Львівській області від 02.08.2011 року №20867/10/25-005/1647 податкове повідомлення-рішення від 07.06.2011 року №0000792350 залишено без змін.

Не погоджуючись із результатами розгляду первинної скарги та прийнятим повідомленням-рішеннями ПП «Журавель»подало повторну скаргу у Державну податкову службу України від 10.08.2011 року. Рішенням Державної податкової служби України від 11.10.2011 року №3448/6/10-2115 вищевказане податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області та рішення Державної податкової адміністрації у Львівській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

Оскільки позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення неправомірним, ПП «Журавель»звернулося до суду з позовом про його скасування.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2009 року податку на додану вартість з вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП «Львівкомфортгруп-К» на загальну суму 50 764, 21 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8 460, 70 грн., у зв'язку з нікчемністю правочину між ПП «Журавель»та ПП «Львівкомфортгруп-К».

Розглядаючи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 07.06.2011 року №0000792350, суд виходить з такого.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, суд зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

На підтвердження позовних вимог стосовно контрагента ПП «Львівкомфортгруп-К»позивачем надано копії:

- укладених між ПП «Журавель»та ПП «Львівкомфортгруп-К»договорів № 0212-2 від 02.12.2009 року, №1012-2 від 10.12.2009 року, №2112-2 від 21.12.2009 року предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, асортимент та кількість яких визначена у додатку №1 до даних договорів;

- виписані контрагентом позивача видаткові накладні, згідно яких у грудні 2009 року ПП «Журавель»отримало від ПП «Львівкомфортгруп-К»товарно-матеріальні цінності на суму 50 764, 21 грн. (в т.ч. ПДВ 8 460, 70 грн.), а саме: згідно видаткової накладної №0312 від 03.12.2009 року сума отриманого товару становить 7 834, 14 грн. (в т.ч. ПДВ 1 305, 69 грн.); згідно видаткової накладної №1412 від 14.12.2009 року сума отриманого товару становить 14 750, 89 грн. (в т.ч. ПДВ 2 458, 48 грн.); згідно видаткової накладної №2212 від 22.12.2009 року сума отриманого товару становить 23 967, 18 грн. (в т.ч. ПДВ 3 994, 53 грн.); згідно видаткової накладної №3012 від 30.12.2009 року сума отриманого товару становить 4 212, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 702, 00 грн.);

- платіжних доручень №91 від 24.06.2010 року на суму 7 834, 14 грн., №74 від 31.05.2010 року на суму 9 000, 00 грн., №96 від 29.06.2010 року на суму 5 750, 89 грн., №85 від 11.06.2010 року на суму 6 000, 00 грн., №90 від 24.06.2010 року на суму 7 967, 18 грн., №111 від 09.07.2010 року на суму 4 212, 00 грн. та банківська виписка по рахунку від 14.06.2010 року на суму 10 000, 00 грн. (всього сплачена сума становить 50 764, 21 грн.);

- податкові накладні №0604 від 14.12.2009 року, №0605 від 22.12.2009 року на загальну суму 23 967, 18 грн. та №0633 від 30.12.2009 року на загальну суму 4 212, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані договори, видаткові та податкові накладні підписані з боку ПП «Львівкомфортгруп-К»ОСОБА_3 (директор).

Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Так, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Суд виходить з того, що створення юридичної особи є способом (організаційно-правовою формою) реалізації засновниками своїх прав та правомірних інтересів в цивільному обороті. При цьому створення або придбання юридичних осіб з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є фіктивним підприємництвом і визнається злочином (ст. 205 Кримінального кодексу України). Створення таких юридичних осіб не відповідає порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається із листа УПФУ в Галицькому районі м. Львова від 03.06.2011 року №8567/09-12, ПП «Львівкомфортгруп-К»нараховувало та утримувало внески до ПФУ щодо найманої особи ОСОБА_3 за лютий 2010 року та дати прийняття на посаду директора (01.02.2010 року) і звільнення з такої (01.05.2010 року).

З листа ДПІ в Сихівському районі м. Львова №8468/10-007 від 07.06.2011 року вбачається, що наймана особа ОСОБА_3 прийнятий до ПП «Львівкомфортгруп-К»01.02.2010 року.

Надані суду видаткові, податкові накладні та договори поставки укладені від імені директора ПП «Львівкомфортгруп-К»підписані ОСОБА_3, який згідно представлених відповідачем документів, в грудні 2009 року не перебував у трудових відносинах з цим підприємством.

Отже, представлені позивачем на підтвердження здійснення господарської операції з ПП «Львівкомфортгруп-К» документи не відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин наявність у позивача податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, сама по собі не є підставою для включення її до складу податкового кредиту.

При цьому, інших документів, які б підтверджували факт поставки та зберігання зазначеного вище товару (товарно-транспортні накладні, документи складського обліку, специфікації тощо) позивачем до перевірки не надавалось. Також таких документів не було надано позивачем у судове засідання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2009 року суму ПДВ у розмірі 8 460, 70 грн. по взаємовідносинам з ПП «Львівкомфортгруп-К».

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з висновками відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2009 року в сумі 8 460, 70 грн. та збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року на суму 8 461, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2115,00 грн. відповідно до податкового повідомлення - рішення від 07.06.2011 року №0000792350.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє чи дотримувався суб'єкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2012 року

Суддя Костецький Н.В.