Постанова № 28171068, 17.12.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року Справа № 2а/2370/4313/2012

16 год. 20 хв. м. ЧеркасиЧеркаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Коваленка В.І.,

за участю секретаря -Мисан В.М.,

за участю представників:

позивача -Худолій В.М. за довіреністю,

відповідача -Бузько І.П. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємства об'єднання громадян «Черкаситара»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості»до державного реєстратора комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»Буллер Олени Олегівни про визнання недійсним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство об'єднання громадян «Черкаситара»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості»звернулось до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»Буллер Олени Олегівни, в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення реєстратора комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»Буллер Олени Олегівни № 90986 юрс від 18.10.2012р. та зобов'язати її зареєструвати право власності підприємства об'єднання громадян «Черкаситара»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості»на нерухоме майно - незавершене будівництво цегельного заводу, розташованого в с. Білозір'я, Черкаського району на третьому кілометрі траси Черкаси-Дубіївка.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач незаконно відмовив позивачу в державній реєстрації нерухомого майна, оскільки перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав викладений в статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01.07.2004р. № 1952-IV (далі -Закон України № 1952-IV) і ця стаття не передбачає підстав, на які посилався відповідач у своєму рішенні.

Згідно тверджень позивача, норми наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно»зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 (далі -Положення № 7/5) втратили чинність з 01.01.2012р., а тому реєстратор неправомірно посилався на цей нормативний документ.

Разом з тим, як вказує позивач, пункт 4.3 вищезазначеного Положення № 7/5, на яке посилається реєстратор, суперечить вимогам статті 19 Закону України № 1952-IV, відповідно до якої підставою для державної реєстрації прав є, зокрема, договір, укладений у встановленому законом порядку. А тому, позивач вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначила, що вищевказане Положення № 7/5 є чинним і державний реєстратор комунального підприємства Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»Буллер Олена Олегівна зобов'язана ним керуватись при виконанні службових обов'язків. При вирішенні питання про державну реєстрацію наведеного об'єкту нерухомості Буллер О.О. керувалась пунктом 3.1 Положення № 7/5, відповідно до якого реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості.

За твердженням представника відповідача, підставою для прийняття оскарженого рішення стала частина 4 статті 24 Закон України № 1952-IV, а саме: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Так, позивач надав не всі документи, передбачені пунктом 4.3 Положення № 7/5, зокрема, не надав документи, що посвідчують право на земельну ділянку, затверджену проектну документацію на будівництво об'єкта містобудування, їх копії, копію документа, що відповідно до законодавства засвідчує факт повідомлення заявником (заявниками) інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про початок виконання будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл на виконання будівельних робіт, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням.

На цих підставах представник відповідача вважає, що оспорюване рішення є законним, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Трансавто»та виробничо-комерційним підприємством «Фаворит-2014»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості»укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом цегельного заводу, що знаходиться в селі Білозір'я на третьому кілометрі траси Черкаси - Дубіївка. Вказаний об'єкт, згідно схематичного плану, складається з: адміністративної будівлі готовністю 84% під літ. «А-2», котельні 31% готовності під літ. «Б», головного корпусу 26% готовності під літ. «В», прибудови 22% готовності під літ «в», прибудови 22% відсотки під літ. «в?», фундаменту 14 % готовності під літ. «в??», будівлі 28% готовності під літ. «Г», фундаменту 5% готовності під літ. «г?», прохідної 24 % готовності під літ. «Д», складу 79% готовності під літ. «Е», прибудови 62% готовності під літ. «Ж», конюшні 79 % готовності під літ. «И», складу 46% готовності під літ. «Л», навісу під літ. «З, К, Н, М», огорожі під № 1, водонапірної башти під № 2, естакади під № 3, замощення під І. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в державному реєстрі правочинів за № 2170.

Як вбачається з матеріалів справи статут підприємства об'єднання громадян «Черкаситара»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості»зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Черкаської міської ради у новій редакції 10.05.2012р., реєстраційна дія № 10261050010009680.

Згідно пункту 1.2 вказаного статуту підприємство продовжує свою діяльність та є правонаступником усіх прав і обов'язків виробничо-комерційного підприємства «Фаворит - 2014»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості», ідентифікаційний код 36262458.

В судовому засіданні встановлено, що підприємство об'єднання громадян «Черкаситара»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості», як правонаступник усіх прав і обов'язків виробничо-комерційного підприємства «Фаворит - 2014»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості», подало 15.10.2012р. комунальному підприємству «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»заяву про державну реєстрацію права власності на вищезазначений об'єкт нерухомості, яка зареєстрована 15.10.2012р. в журналі обліку заяв про державну реєстрацію прав за № 90986 юрс.

Згідно письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, державним реєстратором комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»Буллер Оленою Олегівною винесено рішення від 18.10.2012р. за № 90986 юрс про відмову в державній реєстрації права власності на вже згаданий об'єкт нерухомості.

Згідно відомостей, які містяться в рішенні від 18.10.2012р. за № 90986 юрс, підставою для відмови в державній реєстрації прав стало те, що подані документи не відповідають вимогам та іншим номативно-правовим актам, не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а саме: до заяви не надані документи, необхідні для реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва відповідно до пункту 4.3 Положення № 7/5, який передбачає, що у разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва, для будівництва якого не вимагається дозвіл на виконання будівельних робіт, до заяви про державну реєстрацію прав заявником додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, затверджена проектна документація на будівництво об'єкта містобудування, їх копії, копія документа, що відповідно до законодавства засвідчує факт повідомлення заявником (заявниками) інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про початок виконання будівельних робіт, на які не вимагається дозвіл на виконання будівельних робіт, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що згідно до частин 1, 2, 3 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон України № 1952-IV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема: право власності на нерухоме майно.

Пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України»від 11 лютого 2010 року № 1878-VI встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В силу положень пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 24 Закону України № 1952-IV визначено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав, а саме: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як вбачається з рішення реєстратора від 18.10.2012р. за № 90986 юрс підставою відмови в державній реєстрації прав є те, що подані документи не відповідають вимогам та іншим номативно-правовим актам, не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а саме: позивачем не надано документів визначених пунктом 4.3 Положення № 7/5. В той же час, частиною 1 статті 24 Закону України № 1952-IV передбачено таку підставу для відмови в державній реєстрації прав як: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Суд звертає увагу, що відповідач у своєму рішенні не посилається на не відповідність поданих документів вимогам, встановленим Законом України № 1952-IV. Отже, відповідач відмовила в державній реєстрації права власності на нерухоме майно з підстав, що не передбачені Законом України № 1952-IV.

В силу положень частини 4 статті 24 Закону України № 1952-IV відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Суд критично оцінює посилання відповідача на пункт 4.3 Положення № 7/5 тому, що він суперечить положенням частини 4 статті 24 Закону № 1952-IV.

Виходячи з положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, при вирішенні питання правомірності спірного рішення, враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження посилання представника відповідача стосовно правомірності спірного рішення реєстратора комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»Буллер Олени Олегівни № 90986 юрс від 18.10.2012р. Відповідач не довела наявності законних підстав для відмови в державній реєстрації права власності на нерухоме майно позивача - незавершене будівництво цегельного заводу, що знаходиться в селі Білозір'я на третьому кілометрі траси Черкаси - Дубіївка, а тому порушене право підлягає захисту в судовому порядку.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 159 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення реєстратора комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»Буллер Олени Олегівни № 90986 юрс від 18.10.2012р.

Зобов'язати реєстратора комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»Буллер Олену Олегівну зареєструвати право власності підприємства об'єднання громадян «Черкаситара»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості»на нерухоме майно - незавершене будівництво цегельного заводу, розташованого в с. Білозір'я, Черкаського району на третьому кілометрі траси Черкаси-Дубіївка.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства об'єднання громадян «Черкаситара»Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Рух за рівні можливості», що знаходиться за адресою: вул. Смілянська, 159/3, м. Черкаси, Черкаська область, 18008, 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Коваленко

Повний текст постанови виготовлено 20.12.2012р.