Постанова № 28170675, 12.12.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року Справа № 1170/2а-2773/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Юрчук Л.М.

за участю представників:

- від позивача -ОСОБА_1,

- від відповідача -участі не приймав,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Встановив:

Ухвалою суду від 11.10.2012р. (т. 1 а.с 210) прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_2 (надалі - позивач) до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень: - від 08.08.2012р. №0000621710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 241680,10 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 33938,42 грн.; - від 08.08.2012р. №0000611710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 306990,24 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 65930,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено документальну невиїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №307/1710/НОМЕР_1 від 25.07.2012р. та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Висновки відповідача щодо необхідності визначення грошових зобов'язань ґрунтуються на тому, що формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, є неправомірним оскільки господарські операцій за результатами яких сформовано податковий кредит та валові витрати, проведені на підставі нікчемних правочинів. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, вказує, що факт здійснення господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами та документами податкового обліку, а тому висновки посадових осіб відповідача є неправомірними.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржувані рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, у зв'язку з порушення позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

В судовому засіданні 12.12.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 17.12.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд вважає, що позов належить задовольнити частково враховуючи наступне.

Відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р.

Результати перевірки оформлені актом №307/1710/НОМЕР_1 від 25.07.2012р. (т.1.а.с.10-29).

В ході перевірки встановлено порушення:

- пп. „а" п. 19.1 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 - IV від 22.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) та пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями) від 02.12.2010 року № 2755-У1 - неналежне ведення книги обліку доходів та витрат приватного підприємця за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ ІЗ -92 від 26.12.1992 року (зі змінами та доповненнями) та додатку № 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу ДПАУ від 14.02.2001 року № 53, із змінами внесеними згідно із наказами ДПАУ від 28.12.2001 року № 523, від 16.07.2003 року № 352, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за № 64 та п.177.2, 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями) від 02.12.2010 року № 2755-УІ - донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року в сумі 306990,24 грн. в т.ч. за 2010 рік на суму 43269,05грн. та за 2011 рік на суму 263721,19грн.;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами" та доповненнями) від 02.12.2010 року № 2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму сумі 241680,10 грн., у тому числі за травень 2010 року на суму 1520,00 грн., за червень 2010 року на суму 3916,67 грн., за жовтень 2010 року на суму 3180,00 грн., за листопад 2010 року на суму 57692,07 грн., за січень 2011 року на суму 111,95 грн., за лютий 2011 року на суму 31536,91 грн., за березень 2011 року на суму 6964,00 грн. та за квітень 2011 року на суму 136758,50 грн.

- п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) від 02.12.2010 року № 2755-УІ в результаті чого платником було несвоєчасно обчислено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у квітні 2010 року на суму 7800,37 грн.

08.08.2012 р. на підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000621710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 241680,10 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 33938,42 грн. (т.1а.с.71);

- №0000611710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 306990,24 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 65930,30 грн. (т.1.а.с. 72).

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості ТМЦ отриманих від контрагентів, а також порушено порядок формування податкового кредиту по контрагентам: ДП «УГК », ТОВ «Галпак», МП «Фірма «Ерідон», ПАТ «Картонно-паперова компанія», ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ТОВ «ВКФ «Декор», ТОВ «Торговий дім АСС», ПП «Астон Вілла», ПП «Ріо Гранде».

Розрахунок сум донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій в розрізі контрагентів, сум та періодів нарахування, додано відповідачем до матеріалів справи (т.1.а.с.29).

Позивачем не заперечується та не спростовується відповідними доказами правомірність нарахування сум податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій стосовно взаємовідносин з контрагентами: ДП «УГК iroff», ТОВ «Галпак», МП «Фірма «Ерідон», ПАТ «Картонно-паперова компанія», ТОВ «ВКФ «Декор», ТОВ «Торговий дім АСС.

Разом з тим, відповідач зазначає про протиправність визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) стосовно контрагентів:

- ТОВ «Альянс Групп ЛТД»- сума зобов'язання -57692,07 грн., сума штрафних санкцій -28846,04 грн.;

- ПП «Астон Вілла»- сума зобов'язання -91426 грн., сума штрафних санкцій -0,50 грн.;

- ПП «Ріо Гранде»- сума зобов'язання -45332,50 грн., сума штрафних санкцій -0,50 грн.

Всього сума основного зобов'язання - 194450,57 грн., штрафних санкцій -28847,04 грн.

Визначаючи позивачеві податкові зобов'язання стосовно взаємовідносин з вказаними контрагентами відповідач взяв за основу висновки: - акту про результати документальної позапланової перевірки ПП «Ріо Гранде»від 12.12.2011р. №1368/1520/37297916 (т.1.а.с.138-159); - акту про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Альянс Групп ЛТД»від 12.04.2011р. №1213/22-2/33812520 (т.1 а.с.160-179); - довідки про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Астон Вілла»від 25.07.2011р. №617/1520/37297942 (т.1 а.с. 182-191).

При цьому під час перевірки позивача первинні документи та документи податкового обліку стосовно взаємовідносин з вказаними контрагентами відповідачем фактично не досліджувалися, юридична оцінки їм не надавалась.

Згідно висновків вищевказаних актів та довідки правочини між ПП «Ріо Гранде», ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла»та контрагентами є нікчемними, зважаючи на відсутність трудових ресурсів, основних фондів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а тому підприємствами покупцями, в т.ч. і позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних виписаних ПП «Ріо Гранде», ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла».

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП «Ріо Гранде», ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла», а отже, правомірності формування податкового кредиту суд приходить до наступних висновків.

Обґрунтовуючи реальність здійснення господарських з ПП «Ріо Гранде», ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла», а отже правомірність формування податкового кредиту, позивач посилається на відповідні первинні та податкові документи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Ріо Гранде», ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла», що підтверджується відповідними документами.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Альянс Групп ЛТД», а також подальшого спрямування ТМЦ одержаних від вказаного контрагента (т. 1 а.с. 76-88).

Щодо взаємовідносин з ПП «Астон Вілла»а також подальшого спрямування ТМЦ одержаних від вказаного контрагента (т. 1 а.с. 91-108).

Щодо взаємовідносин з ПП «Ріо Гранде»а також подальшого спрямування ТМЦ одержаних від вказаного контрагента (т. 1 а.с. 112-123).

Єдиною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, як Закон України «Про податок на додану вартість»(ст. 7) так і Податковий кодекс України (ст. 198), є наявність у платника податку -покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

В даному випадку позивач має в наявності належно оформлені та видані податкові накладні.

Щодо доводів відповідача про нікчемність угод між позивачем та ПП «Ріо Гранде», ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи вказану норму, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена лише законом, а не актом перевірки платника податків, незважаючи на факти які в цьому акті відображені. Адже, акт перевірки лише підтверджує факт проведення документальної перевірки та містить висновки, що ґрунтуються на суто суб'єктивній думці посадової особи органу державної податкової служби, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право (на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зважаючи на наявність у позивача належним чином складених податкових накладних (т. 1 а.с. 83, 91, 113) останній мав право віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості ТМЦ одержаних від ПП «Ріо Гранде», ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла».

Отже, податкове повідомлення рішення №0000621710 від 08.08.2012р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 223297,61 грн., в т.ч. 194450,57 грн. за основним платежем та 28847,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 306990,24 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 65930,30 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0000611710 від 08.08.2012р.

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб відповідач виходив з того, що позивачем протягом перевіреного періоду безпідставно включено до складу валових витрат, вартість ТМЦ придбаних у контрагентів: ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла», ПП «Ріо Гранде», ПП «Каїр».

Розрахунок сум донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій в розрізі контрагентів, сум та періодів нарахування, додано відповідачем до матеріалів справи (т.1.а.с.230).

Судом враховано, що доводи щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат на придбання ТМЦ у контрагентів ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла», ПП «Ріо Гранд廴рунтуються на тих самих обставинах, що були предметом дослідження щодо правомірності формування податкового кредиту щодо взаємовідносин з вказаними підприємствами.

Так, позивачеві не визнано валові витрати щодо взаємовідносин з ТОВ «Альянс Групп ЛТД»у листопаді 2010 року та донараховано зобов'язання в розмірі 43269,05 грн. При цьому вказані висновки ґрунтуються на невизнані податкового кредиту за цей же період на суму 57692,07 грн.

Позивачеві не визнано валові витрати щодо взаємовідносин з ПП «Астон Вілла»у квітні 2011 року та донараховано зобов'язання в розмірі 75453,27 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 18863,42 грн. При цьому вказані висновки ґрунтуються на невизнані податкового кредиту за цей же період на суму 91426 грн.

Позивачеві не визнано валові витрати щодо взаємовідносин з ПП «Ріо Гранде»у квітні 2011 року та донараховано зобов'язання в розмірі 38532,63 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 9633,16 грн. При цьому вказані висновки ґрунтуються на невизнані податкового кредиту за цей же період на суму 45332 грн.

Всього сума грошового зобов'язання щодо взаємовідносин з вказаними контрагентами становить 157254,95, сума штрафних санкцій становить 28496,58 грн.

Як вже було встановлено в судовому засіданні відповідачем зроблено протиправний висновок щодо формування позивачем податкового кредиту щодо взаємовідносин з ТОВ «Альянс Групп ЛТД», ПП «Астон Вілла», ПП «Ріо Гранде», що в свою чергу також вплинуло на висновки щодо незаконного формування валових витрат за ці ж періоди та з цими ж контрагентами.

Отже, податкове повідомлення рішення №0000611710 від 08.08.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 185751,53 грн., в т.ч. 157254,95 грн. за основним платежем та 28496,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності формування валових витрат щодо взаємовідносин з ПП «Ріо Гранде»в травні 2011 року, ПП «Астон Віла»в травні 2011 року, ПП «Каїр»в травні, липні 2011 року, суд зазначає наступне.

Підприємець на загальній системі оподаткування може віднести до складу витрат, витрати, якщо вони відповідають наступним умовам:

- включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ ПК України;

- документально підтверджені первинними документами;

- пов'язані із господарською діяльністю підприємця;

- безпосередньо пов'язані з отриманням доходів;

- повинні бути фактично сплачені;

- товари повинні бути поставлені, а послуги повинні бути отримані.

Відповідно до пунктів 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм ПК України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання ТМЦ (товарно матеріальних цінностей) до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізації ТМЦ.

З доданих позивачем до матерів справи первинних документів щодо взаємовідносин з ПП «Ріо Гранде»в травні 2011 року, ПП «Астон Віла»в травні 2011 року, ПП «Каїр»в травні, липні 2011 року (т.1 а.с.237-250, т.2 а.с.1-18), вбачається лише факт придбання ТМЦ у вказаних контрагентів, і при цьому відсутні докази на підтвердження реалізації ТМЦ, тобто відсутня обов'язкова складова правомірності формування валових витрат -дохід.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість ТМЦ придбаних у ПП «Ріо Гранде»в травні 2011 року, ПП «Астон Віла»в травні 2011 року, ПП «Каїр»в травні, липні 2011 року, тому відповідачем правомірно визначено позивачеві грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 149735,39 грн., та застосовано штрафну санкцію в розмірі 37433,72 грн., а тому податкове повідомлення рішення №0000611710 від 08.08.2012р. в частині цих сум є правомірним та не підлягає скасуванню.

У відповідності до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з принципу пропорційності визначеного ч. 3 ст. 94 КАС України позивачеві присуджуються судові витрати в розмірі 1351,98 грн. виходячи з наступного:

-648539,06 грн. (загальна сума грошового зобов'язання визначена позивачеві) -100%;

-409049,14 грн. (сума на яку зменшено грошове зобов'язання) -х%;

- 409049,14 х 100% : 648539,06 = 63%;

відшкодуванню підлягає судовий збір у розмірі 63%,

- 2146 грн. сума сплаченого судового збору;

- 2146 х 63% = 1351,98 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000621710 від 08.08.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 223297,61 грн., в т.ч. 194450,57 грн. за основним платежем та 28847,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000611710 від 08.08.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 185751,53 грн., в т.ч. 157254,95 грн. за основним платежем та 28496,58 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 1351,98 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 17.12.2012 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Пасічник Ю.П.