Постанова № 28170536, 18.12.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6204/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представників позивача - Козловича С.М., Ткаченка Д.С.,

представників відповідача - Тарасенко О.В., Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

27 вересня 2012 року позивач ДП "Сміт Юкрейн" (далі за текстом - позивач, підприємство позивача) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської МДПІ (далі за текстом - відповідач, контролюючий, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0000342301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого при ввезенні на митну територію України орендованого обладнання, що призвело до порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину порушення податкового законодавства, зазначаючи, що останні фактично не мали місця в його господарській діяльності.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні, дії Полтавської МДПІ вважають правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за договором лізингу бурового обладнання, що не є придбаним позивачем, а лише отриманим в оренду, а отже і сума податку на додану вартість сплачена при його ввезенні, не підлягає включенню до складу податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДП "Сміт Юкрейн" 18 квітня 2005 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 33470805) державним реєстратором Полтавської РДА. Позивач перебуває на податковому обліку у Полтавській МДПІ.

Відповідачем у період з 20 серпня 2012 року по 22 серпня 2012 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року.

За результатами перевірки 27 серпня 2012 року складено акт № 1143/22/33470805 (том І а.с. 9-17), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 1594827,00 грн.

На підставі акта перевірки від 27 серпня 2012 року № 1143/22/33470805 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2012 року № 0000342301 (том І а.с. 18), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1594828,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 01,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 27 серпня 2012 року № 1143/22/33470805 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходить за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Полтавської МДПІ від 12 вересня 2012 року № 0000342301, суд виходить з наступного.

Між позивачем та Сміт Інтернешнл Інк. укладено зовнішньоекономічний контракт (від 20 грудня 2007 року № SU/SI-2007-01, том І а.с. 52-94) з приводу імпорту бурового обладнання з тимчасовим ввезенням останнього на митну територію України з метою оренди.

На виконання умов вказаного контракту позивачем ввезено на митну територію України обладнання, що є предметом договору від 20 грудня 2007 року № SU/SI-2007-01, на підставі ВМД (том І а.с. 169-178) здійснено його митне оформлення та сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість, сплаченого за зовнішньоекономічним контрактом від 20 грудня 2007 року № SU/SI-2007-01 відображені позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (том І а.с. 196-202).

Згідно пояснень контролюючого органу, ввезене обладнання не є придбаним, а є лише отриманим у користування на підставі контракту з оренди, а отже і сума податку на додану вартість, сплачена при його ввезенні, не підлягає включенню до складу податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню.

Суд не погоджується з такими твердженнями податкового органа, зазначаючи наступне.

Відповідно до ст. 188 Митного кодексу України (чинному на час виникнення спірних правовідносин) імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Підпунктами "в", "д" пункту 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт).

З метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що ввезення товарів на митну територію України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми податку на додану вартість, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до вимог пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що позивачем сплачено до бюджету податок на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, позивачем під час здійснення імпорту обладнання за зовнішньоекономічними договорами були надані митні декларації, відповідно до вимог митного законодавства.

Судом відхиляються доводи податкового органа, що складені позивачем тимчасові митні декларації, відповідно до вимог статті 82 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не можуть вважатись належним оформленням операцій з імпорту товару на митну територію України та, відповідно, не дають імпортеру права на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до свого податкового кредиту, з огляду на наступне.

Стаття 82 Митного кодексу України передбачає, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг.

Судом встановлено, що відповідач довільно та вибірково тлумачить положення зазначеної норми Митного кодексу України, що стало наслідком для хибного висновку контролюючого органа про те, що тимчасова митна декларація не прирівнюється до митної декларації, яка є підставою для формування податкового кредиту.

Зазначене твердження в повному обсязі спростовується вимогами статті 186 Митного кодексу України, відповідно до вимог якої декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення. При цьому тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (стаття 204 Митного кодексу України).

З наведеного вбачається, що позивачем були виконані всі вимоги, визначені законодавством для включення сум податку на додану вартість, сплачених при ввезені обладнання на митну територію України, до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем укладено контракти з ТОВ "ВНИИБТ-Буровой инструмент" (від 19 січня 2011 року № 1-2011, том І а.с. 27-31) та Сміт Інтернешнл Інк. (від 24 березня 2011 року № UA-SK-2011-01 (том І а.с. 33-41) з приводу імпорту та передачі у власність позивача бурового обладнання.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість в розмірі 63995,26 грн. не визнані відповідачем правомірно віднесеними до складу податкового кредиту з підстав, які представники контролюючого органу не змогли пояснити в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 12 вересня 2012 року № 0000342301 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 12 вересня 2012 року № 0000342301.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 12 вересня 2012 року № 0000342301.

Стягнути з державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Сміт Юкрейн" (ідентифікаційний код 33470805) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова