Постанова № 28170513, 05.12.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 р. № 2а-6215/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

суддів Мартинюка В.Я.

Хоми О.П.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

прокурора Палиги О.І.

позивача Вахняка О.Є.

відповідачів Квасніцього О.В., Стегнія А.В., Юрченка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості, -

встановив :

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся з позовом, з врахуванням уточнених позовних вимог, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №172301/0/2545 від 17.02.2009 року в частині нарахування сум завищеного бюджетного відшкодування за березень-вересень 2009 року на загальну суму 801 738,00 грн. та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Львівській області бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 801 738,00 грн.

Посилається на те, що в період з березня по жовтень 2008 року, позивачем виконано ряд господарських зобов'язань за укладеними з контрагентами правочинами. Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», вказані господарські операції є об'єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20 відсотків. Державним підприємством при купівлі товарів сплачено податок на додану вартість, відповідно до п.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість" та отримано від контрагентів податкові накладні для його відшкодування, що зазначено у поданих до державної податкової інспекції у м.Львові податкових деклараціях з ПДВ та додатку №3 до даних декларацій «розрахунок суми бюджетного відшкодування». На підставі наданих ДП МО України „Львівський БТРЗ" документів щодо здійсненої купівлі - продажу вищевказаних матеріальних цінностей, відповідачем - ДПІ у м.Львові проведено позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, про що складені відповідні довідки та акти. В ході перевірки не виявлено взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійними, або з суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не встановлено, так само не встановлено укладення підприємством нікчемних (недійсних) договорів. Також не виявлено відхилень у нарахованих сумах бюджетного відшкодування ПДВ та в сумах визначених за результатами перевірки, тобто ніяких порушень з боку підприємства по питанню нарахувань сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню не встановлено. Однак, незважаючи на вказане ДПІ у м.Львові вказує, що за результатами перевірки неможливо підтвердити суми бюджетного відшкодування ПДВ, оскільки це пов'язано з неотриманням інформаційних довідок та матеріалів зустрічних перевірко по підприємствах постачальниках. Одночасно податковим органом наводиться твердження, що покупцю підлягають до відшкодування лише суми ПДВ, які ним сплачені за товар, якщо ці суми продавцем фактично сплачені до бюджету. Вважає, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»не було надано органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Аналогічні висновки викладені також у Акті №22/23-4/07985602 від 09.02.2009 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Також стверджує, що податковим органом порушено норми п.п.7.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у визначені законом терміни не проведено позапланових перевірок (30 днів) та у встановлені терміни (5 днів) після проведення позапланових виїзних перевірок, ДПІ у м.Львові не подає в органи державного казначейства висновки із зазначенням сум, що підлягають до бюджетного відшкодування. Тому вважає, що позов слід задоволити.

Відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби подано заперечення проти позову, в якому зазначає, що за результатами перевірки з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень, травень , червень, липень, серпень 2008р. та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008р. було встановлено, що постачальниками товарів та послуг позивача не сплачено до бюджету суми з податку на додану вартість. Вважає, що з огляду на норми встановлені п.1.3 ст.1; п.1.7 ст.1; п.1.8 ст.1; п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7; п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», - відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету. Вказане випливає з самої суті поняття податку на додану вартість, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Також вважає, що Законом встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Тому просить в позові відмовити.

Відповідачем - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області подано пояснення по справі, в якому зазначає, що відповідно до Порядку виконання Державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року №131, органи Держказначейства не приймають рішення щодо повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів, а лише виконують прийняте органом стягнення або судом рішення. Зазначає, що згідно Закону України «Про податок на додану вартість»та інших підзаконних нормативно-правових актів, відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість здійснюються з рахунків Державного бюджету України, які лише відкриті в органах Державного казначейства України і не належать їм на праві розпорядження. В додаткових поясненнях зазначає, що вимога відповідача стосовно пред'явлення товарно-транспортних накладних не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, факт наявності (відсутності) даного документу не має значення для розгляду даної справи, а отже не може братися до уваги судом.

Представник прокурора та позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали, посилаються на підстави викладені в позовній заяві.

Представники відповідачів, в судовому засіданні, проти позову заперечили, просять відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмовому запереченні проти позову та поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Державне підприємство „Львівський бронетанковий ремонтний завод" при закупівлі товарів, для їх подальшого використання у господарській діяльності підприємства, сплачено податок на додану вартість, відповідно до п. 7.1. Закону України "Про податок на додану вартість" та отримано від контрагентів податкові накладні для відшкодування сум податку на додану вартість, що зазначено у поданих до Державної податкової інспекції у м. Львові податкових деклараціях з ПДВ та додатку №3 до даних декларацій «розрахунок суми бюджетного відшкодування»: за березень 2008 року -(декларація - вх. ДПІ № 719 від 18.04.08 р.); за квітень 2008 року - (декларація - вх. ДПІ №1398 від 20.05.08 р.); за травень 2008 року -(декларація - вх. ДПІ №1645від 20.06.08 р.); за червень 2008 р. -(декларація - вх. ДПІ №2008 від 17.07.08 р.); за липень 2008 р. -(декларація - вх. ДПІ №2870 від 20.08.08 р.); за серпень 2008 р. -(декларація - вх. ДПІ №3137 від 19.09.08 р.); за вересень 2008 р. -(декларація - вх. ДПІ №3527 від 17.10.08р.); за жовтень 2008 р. -(декларація - вх. ДПІ №4404 від 20.11.08 р.).

На підставі наданих позивачем документів щодо здійсненої купівлі - продажу вищевказаних матеріальних цінностей, працівниками Державної податкової інспекції у м. Львові проведені позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, про що складені відповідні довідки та акти: за березень - довідка № 65/23-4/07985602 від 24.06.2008р.; за квітень - акт № 79/23-4/07985602 від 31.07.2008р.; за травень - довідка № 89/23-4/07985602 від 19.08.2008р.; за червень - довідка № 96/23-4/07985602 від 03.09.2008р.; за липень - довідка № 128/23-4/07985602 від 24.11.2008р.; за серпень і вересень - довідка № 136/23-4/07985602 від 23.12.2008р.

В ході проведених перевірок податковим органом зроблено висновки, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлені суми бюджетного відшкодування, що пов'язано з неотриманням зустрічних перевірок. Враховуючи такі висновки податковим органом не було надано органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню Позивачу з бюджету.

На підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державною податковою інспекцією у м.Львові проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ДП «Львівський бронетанковий ремонтний завод»з питань достовірності визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий, березень, квітень, травень , червень, липень, серпень 2008р. та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2008р. за результатами якої складено Акт №22/23-4/07985602 від 09.02.2009р.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем порушено вимоги п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями): завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок: лютий 2008 року -7 955,00 грн., березень 2008 року -6 810,00 грн., квітень 2008 року -104 476,00 грн., травень 2008 року -79 917,00 грн., червень 2008 року -105 335,00 грн., липень 2008 року -189 192,00 грн., серпень 2008 року -90 636,00 грн., вересень 2008 року -225 371,50 грн.; завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту: лютий 2008 року - 1 287 278,64 грн., березень 2008 року -744,20 грн., квітень 2008 року -105 082,11 грн., травень 2008 року -25 266,11 грн., червень 2008 року -10 750,89 грн., липень 2008 року -1 727,18 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 17 лютого 2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №172301/0/2545, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок в установі банку) податку на додану вартість.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, cума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 вказаного пункту встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на приписи наведених норм чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Обставини, які слугували фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість», відтак таке податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 801 738,00 грн.

За змістом пп. 7.7.4 ст. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Факт сплати позивачем на користь своїх постачальників податку на додану вартість у розмірі 801738,00 грн. у ціні придбаних товарів було підтверджено у ході розгляду справи, а саме - позивачем було надано суду податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні місяці з відмітками відповідача - ДПІ у м.Львові про їх отримання, договори, податкові та видаткові накладні, а також виписки з банківського рахунку.

Здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, податковий органом повинен діяти у спосіб передбачений законом, у даному випадку як то передбачено приписами пп.7.7.1 -7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, приписами пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону зазначено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено як достовірність заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 801738,00 грн., так і дотримання ним процедури її декларування та заявлення до повернення, відтак у держави виник обов'язок здійснити таке бюджетне відшкодування.

Своєчасне нездійснення такого відшкодування з Державного бюджету України є порушенням прав позивача, належним захистом яких є стягнення такої суми.

Відтак, з урахуванням змісту правових положень Закону України «Про податок на додану вартість», які визначають порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, що позовні вимоги у частині стягнення суми бюджетного відшкодування у розмірі 801738,00 грн. також підлягають задоволенню, зважаючи на той факт, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість не була відшкодована позивачу у законодавчо визначені строки.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, позовні вимоги позивача підставні та обгрунтовні, а тому підлягають до задоволення.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача - суб'єкта владних повноважень, судові витрати здійснені таким не підлягають до компенсації.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Львові від 17 лютого 2009 року №172301/0/2545 в частині нарахування сум завищеного бюджетного відшкодування на загальну суму 801 738 (вісімсот одну тисячу сімсот тридцять вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 801 738 (вісімсот одну тисячу сімсот тридцять вісім) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Суддя Мартинюк В.Я.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2012 року