Постанова № 28169957, 12.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/8992/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Зацепіній Ю.В.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представників:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 16.11.2012),

відповідача: Юрченко М.Ю. (довіреність № 28/10 від 06.08.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001491710 від 08.11.2012, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, у якому позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби № 0001491710 від 08.11.2012, яким визначено суму грошового зобов'язання: за основним платежем - 34552,69 грн., за штрафними санкціями - 8638,17 грн., а всього 43190,86 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що документальною невиїзною перевіркою господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 встановлено порушення ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, п.п.«а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, а саме встановлено заниження загальної суми валових витрат за період з 01.07.2009 по 31.12.2011 на загальну суму 230351,29 грн., у тому числі за період з 01.07.2009 по 31.12.2009 на суму 14204,46 грн., за 2010 рік на суму 152563,76 грн., за 2011 рік на суму 63547,07 грн.

На підставі акта перевірки № 653/17/НОМЕР_2 від 31.10.2012 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Порушення податкового законодавства позивачем, на думку відповідача, сталося в результаті зазначення недостовірних даних в деклараціях про доходи позивача, а також того, що сам по собі факт оплати не є безумовним свідченням того, що товари (роботи, послуги) були отримані покупцем від контрагентів-постачальників: ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006». Завищення податкових зобов'язань за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 на загальну суму 57545,00 грн., на думку відповідача, сталося в результаті укладення нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків по операціях придбання товарів від контрагентів постачальників: ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006». Вказані контрагенти, за даними відповідача, не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, у них відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у зв'язку з чим було зроблено висновок про фіктивність даних підприємств, а також про нікчемність укладених правочинів.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено відсутність, на час видачі податкових накладних, у підприємств-контрагентів відсутність статусу платника ПДВ. Отже, ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» правомірно видали позивачу податкові накладні.

Позивач зазначає, що укладені ним угоди з цими контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки оплата за поставлений товар була здійснена у повному обсязі. Таким чином, позивач вважає, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами, є реальними, а акт перевірки та податкове повідомлення-рішення є незаконними та безпідставними.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 26 листопада 2012 року відкрито провадження у вказаній справі та справу призначено до судового розгляду у відкрите судове засідання.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.67-70 том 3), у яких зазначив таке.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач в період з 01.07.2009 по 31.12.2011 мав взаємовідносини з ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006».

Алчевською ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Юве Трейд» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 по 31.05.2010 та складено акт від 28.10.2010 № 2631/236-35999371. Як зазначено в акті перевірки, усі операції купівлі-продажу ПП «Юве Трейд» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача». Таким чином, у грудні 2009 року - травні 2010 року ПП «Юве Трейд» завищено податкові зобов'язання в сумі 7290496,03 грн. Сплачений ПП «Юве Трейд» податок на додану вартість внаслідок неправомірного формування податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідно є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Торговий Дім «Алпа» № 100275942 анульовано 20.05.2011, у зв'язку з випадками, передбаченими законодавством - не встановлення за місцезнаходженням та неможливість встановити місцезнаходження. Наявність виробничих, складських, торгівельних приміщень не підтверджується. Операції продажу ТОВ «Торговий Дім «Алпа» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Свідоцтво платника ПДВ - ТОВ «Сорекс-2006» № 100325210 анульовано 31.03.2011, у зв'язку з випадками, передбаченими законодавством - не встановлення за місцезнаходженням та неможливість встановити місцезнаходження. Наявність виробничих, складських, торгівельних приміщень не підтверджується. Угоди між вказаними підприємствами мають ознаки нікчемності згідно ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Таким чином, господарська діяльність позивача по взаєморозрахункам з ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Таким чином позивачем порушено ст.228 ЦК України щодо укладання правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні,викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Луганської міської ради 08.01.2008 за № 2 383 000 0000 026931, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (а.с.94 том 1).

Позивач перебуває на податковому обліку у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби далі - Ленінська МДПІ) з 09.01.2008 за № 8.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.01.2008 № НОМЕР_4, виданого Ленінською МДПІ, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_2, позивач зареєстрований платником ПДВ.

З 17.10.2012 по 30.10.2012 співробітниками Ленінської МДПІ у м. Луганську, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, відповідно до плану-графіка проведення планових перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2012 року, наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 03.10.2012 № 790 проведено документальну планову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за результатами проведення якої складено акт від 31.10.2012 № 653/17/НОМЕР_2 (а.с.10-82 том 1).

Як вбачається з акта від 31.10.2012 № 653/17/НОМЕР_2 документальною плановою невиїзною перевіркою господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 встановлено порушення, зокрема, ст.13 ДКМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 № 13-92, п.п.«а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, а саме встановлено заниження загальної суми валових витрат за період з 01.07.2009 по 31.12.2011 на загальну суму 230351,29 грн., у тому числі за період з 01.07.2009 по 31.12.2009 на суму 14204,46 грн., за 2010 рік на суму 152563,76 грн., за 2011 рік на суму 63547,07 грн.

Дослідженням акта перевірки встановлено, що відповідачем зроблено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства по податку з доходів фізичної особи-підприємця через те, що у спірному періоді ФОП ОСОБА_1 мав взаємовідносини з ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006».

При проведенні остаточного розрахунку за результатами перевірки оподатковуваного доходу (чистого доходу) за період з 01.07.2009 по 31.12.2011 не включаються до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу, витрати без (ПДВ), які сформовані ФОП ОСОБА_1, а саме:

- за період з 01.07.2009 по 31.12.2009 у розмірі 14204,46 грн. по взаємовідносинам з ПП «Юве Трейд»;

- за 2010 рік у розмірі 152563,76 грн. по взаємовідносинам з: ПП «Юве Трейд» у сумі 76606,20 грн., ТОВ «Торговий Дім «Алпа» у сумі 32235,41 грн., ТОВ «Сорекс-2006» у сумі 43722,15 грн.;

- за 2011 рік у розмірі 63547,10 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Сорекс-2006» у сумі 63547,10 грн.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкових зобов'язань за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 в результаті укладення нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків по операціях придбання товарів від контрагентів-постачальників: ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006». Вказані контрагенти, за даними відповідача, не мають необхідних умов для ведення господарської діяльності, у них відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, у зв'язку з чим було зроблено висновок про фіктивність даних підприємств, а також про нікчемність укладених правочинів.

На підставі акта від 31.10.2012 № 653/17/НОМЕР_2 Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення 0001491710 від 08.11.2012, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичної особи-підприємця у сумі 43190,86 грн., з яких за основним платежем - 34552,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8638,17 грн. (а.с.9 том 1).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

З акта перевірки від 31.10.2012 № 653/17/НОМЕР_2 вбачається, що відповідачем встановлено порушення з боку позивача податкового законодавства по податку з доходів фізичної особи-підприємця у періоді з 01.07.2009 по 31.12.2011.

Отже, з викладеного вбачається, що спірні відносини між ФРП ОСОБА_1 та його контрагентами ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» слалися, утому числі, під час дії Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Таким чином, при вирішенні адміністративної справи, суд вважає за необхідне керуватися нормами як Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і Податкового кодексу України.

Згідно ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.«а» п.19.1 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичний осіб» платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, уразі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, утому числі при застосування права на податковий кредит.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведенням податкової політики.

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

За змістом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Розділом ІV Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на доходи фізичних осіб.

У відповідності із ст.177 ПК України:

- доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1);

- об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2);

- до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4);

- фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (пункт 177.10).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Торговий Дім «Алпа» укладено усний договір купівлі-продажу товарів.

Господарську операцію оформлено:

- податковими накладними (а.с.98, 107, 118, 124 том 1);

- видатковими накладними (а.с.99, 105, 116, 122 том 1);

- рахунками-фактурами (а.с.100, 106, 117, 123 том 1).

За отриманий товар ФОП ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі, що підтверджено копіями виписок банку про рух коштів по рахунку (а.с.97, 104, 115, 121 том 1).

Крім того, позивачем до матеріалів справи приєднано докази на підтвердження того, що договір купівлі-продажу був укладений позивачем в межах його господарської діяльності, а саме докази подальшої реалізації придбаного товару, що підтверджено: видатковими накладними (а.с.101, 108, 110, 112, 113, 119, 125, 127 том 1); довіреностями на отримання товару (а.с.102-103, 109, 111, 114, 120, 126, 128-129 том 1).

Між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Сорекс-2006» укладено договір купівлі-продажу № 501/1 від 05.01.2011 (а.с.130-131 том 1), згідно умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця товар, згідно специфікації, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за вказаний товар. Найменування, кількість, ціна товару вказуються у накладній.

Господарську операцію оформлено:

- податковими накладними (а.с.133, 139, 145, 153, 164, 178, 190, 200, 214, 229 том 1; а.с.4, 22, 30, 44, 48, 56, 67, 74 том 2);

- видатковими накладними (а.с.134, 140, 146, 154, 165, 180, 191, 201, 215, 231 том 1; а.с.6, 24, 31, 45, 49, 60, 68, 75 том 2);

- рахунками-фактурами (а.с.135, 141, 147, 155, 166, 179, 192, 202, 203, 216, 230 том 1; а.с.5, 23, 32, 46, 50, 61, 69, 76 том 2).

За отриманий товар ФОП ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі, що підтверджено копіями виписок банку про рух коштів по рахунку (а.с.132, 138, 144, 152, 176, 177, 189, 199, 213, 228 том 1; а.с.3, 21, 29, 43, 47, 55, 66, 73 том 2).

Крім того, позивачем до матеріалів справи приєднано докази на підтвердження того, що договір купівлі-продажу був укладений позивачем в межах його господарської діяльності, а саме докази подальшої реалізації придбаного товару, що підтверджено: видатковими накладними (а.с.136, 142, 148, 150, 156, 159, 161, 162, 167, 169, 172, 174, 181, 183, 186, 193, 196, 197, 204, 207, 210, 211, 217, 219, 221, 223, 225, 232 том 1; а.с.1, 7, 10, 12, 15, 17, 19, 25, 27, 33, 35, 37, 39, 41, 51, 53, 57, 62, 64, 65, 70 том 2); довіреностями на отримання товару (а.с.137, 143, 149, 151, 157-158, 160, 163, 168, 170-171, 173, 175, 182, 184-185, 187-188, 194-195, 198, 205-206, 208-209, 212, 218, 220, 222, 224, 226-227, 233 том 1; а.с.2, 8-9, 11, 13-14, 16, 18, 20, 26, 28, 34, 36, 38, 40, 42, 52, 54, 58-59, 63, 71-72 том 2).

Між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Юве Трейд» укладено договір купівлі-продажу № ЮТ-9 від 30.07.2009 (а.с.77 том 2), згідно умов якого продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та сплатити за отриманий товар.

Господарську операцію оформлено:

- податковими накладними (а.с.79, 83, 101, 105, 112, 124, 130, 136, 150, 160, 166, 174, 177, 184, 193, 211, 216, 221, 228, 236, 240 том 2; а.с.5 том 3);

- видатковими накладними (а.с.81, 85, 114, 116, 118, 126, 132, 138, 152, 162, 168, 176, 179, 186, 195, 213, 218, 223, 230, 238, 242 том 2; а.с.4 том 3);

- рахунками-фактурами (а.с.80, 84, 113, 115, 117, 125, 131, 137, 151, 161, 167, 175, 178, 185, 194, 212, 217, 222, 229, 237, 241 том 2; а.с.3 том 3).

За отриманий товар ФОП ОСОБА_1 сплатив у повному обсязі, що підтверджено копіями виписок банку про рух коштів по рахунку (а.с.78, 82, 100, 104, 111, 123, 129, 135, 149, 159, 165, 173, 183, 192, 210, 215, 220, 227, 235, 239 том 2; а.с.2 том 3).

Крім того, позивачем до матеріалів справи приєднано докази на підтвердження того, що договір купівлі-продажу був укладений позивачем в межах його господарської діяльності, а саме докази подальшої реалізації придбаного товару, що підтверджено: видатковими накладними (а.с.86, 88, 90-91, 93, 95-96, 99, 102, 106, 108-109, 119, 121, 127, 133, 139, 141, 143, 145, 147, 153-154, 157, 163, 169, 171, 180, 187-188, 190, 196-201, 204, 207, 214, 219, 224, 226, 231, 234, 243, 245, 247 том 2; а.с.6, 8 том 3); довіреностями на отримання товару (а.с.87, 89, 92, 94, 97-98, 99, 103, 107, 110, 120, 122, 128, 134, 140, 142, 144, 146, 148, 155-156, 158, 164, 170, 172, 181-182, 189, 191, 202-203, 205-206, 208-209, 225, 232-233, 244, 246 том 2; а.с.1, 7, 9 том 3).

Господарські операції між ФОП ОСОБА_1, ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» знайшли відображення у бухгалтерському обліку позивача, а саме у книзі обліку доходів і витрат, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.10-66 том 3).

Витрати по операціях з ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» включені позивачем до складу валових витрат та відображені у податковій звітності позивача, про що зазначено в акті перевірки від 31.10.2012 № 653/17/НОМЕР_2, та сторонами не оспорюється.

Відповідачем суду не надано доказів невідповідності первинної документації, якою оформлено господарські операції з ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006», вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях з ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» та документально підтверджено такі витрати.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1, ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006», що ґрунтуються на висновках довідки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Алпа» за період з 01.10.2010 по 30.11.2010 від 01.04.2011 № 271/23-219/36990954 (а.с.71-78 том 3), акта ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сорекс-2006» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2010 по 31.12.2011 від 16.03.2012 № 26/23/34202418 (а.с.79-85 том 3), акта Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Юве Трейд» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 по 31.05.2010 від 28.10.2010 № 2631/236-35999371 (а.с.101-117 том 3), а також посилання Ленінської МДПІ на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між ФОП ОСОБА_1, ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватися не можуть, оскільки вони є звичайним господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставинах, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає, що посилання відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів позивача - ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006», як на доказ наявності порушень податкового законодавства позивачем, є безпідставними, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Суд вважає за потрібне зазначити, що ФОП ОСОБА_1 - покупець товару, на час здійснення господарських операцій не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцями - ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006», які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів, чи сприяння ухиленню ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» від виконання їх податкових зобов'язань.

Порушення норм податкового законодавства контрагентами позивача має породжувати негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на права позивача на включення витрат за цими операціями до складу його валових витрат.

Посилання представника відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як на доказ нереальності здійснених господарських операцій та безпідставність включення витрат за цими договорами до складу валових витрат, суд вважає також безпідставними, з огляду на таке.

Як повідомив позивач у судовому засіданні, транспортування товару від ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» до позивача здійснювалося силами контрагентів та за їх кошт. Будь-яких витрат на транспортування товару позивач не поніс. На спростування таких доводів позивача відповідачем не надано жодних доказів.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, на думку суду, відсутність товарно-транспортних накладних у позивача не є перешкодою для включення ним витрат на придбання товарів від вищевказаних контрагентів до складу валових витрат та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідачем в акті перевірки зазначено про безпідставність віднесення позивачем витрат по операціях з ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» до складу валових витрат та у зв'язку з цим зроблено висновок про заниження позивачем валових витрат за період з 01.07.2009 по 31.12.2011 на загальну суму 230351,29 грн. Натомість, на думку суду, безпідставність включення витрат по цих операціях до складу валових витрат мала б призвести до завищення суми валових витрат у спірному періоді, а не до їх заниження, як про це зазначено відповідачем в акті перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 правомірно включено витрати по операціях з ПП «Юве Трейд», ТОВ «Торговий Дім «Алпа», ТОВ «Сорекс-2006» до складу валових витрат, а отже у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичної особи-підприємця за податковим повідомленням-рішенням № 0001491710 від 08.11.2012.

Безпідставність збільшення позивачу грошових зобов'язань по податку з доходів фізичної особи-підприємця обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0001491710 від 08.11.2012.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ № 0001491710 від 08.11.2012, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушеного права, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0001491710 від 08.11.2012.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 12 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 грудня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001491710 від 08.11.2012, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби № 0001491710 від 08.11.2012, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичної особи-підприємця у сумі 43190,86 грн., з яких за основним платежем - 34552,69 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8638,17 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 428,9 грн. (чотириста двадцять вісім гривень дев'яносто копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 17 грудня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова