Постанова № 28169792, 23.11.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 листопада 2012 року Справа № 2а-4549/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представника позивача: Турської О.М.,

представника відповідача -Мурги Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реформ»до про Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реформ»звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 20.09.2012 № 0001492300.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Реформ»донараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 101160 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 25290 грн. 00 коп., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 23 листопада 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Реформ» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з виробництвом автотранспортних засобів, інших транспортних засобів і обладнання, торгівлею автомобілями, легковими автотранспортними засобами та іншими автотранспортними засобами, технічним обслуговуванням і ремонтом автотранспортних засобів.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України серії АА № 638597, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 78).

Судом встановлено, що у серпні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Реформ» вимог податкового законодавства при обчисленні та сплаті податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Контракт» за грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2012 № 1359/2200/37496722 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту за грудень 2011 року на загальну суму 101160 грн. 00 коп. у зв`язку з виконанням правочинів з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Контракт»товарів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 101160 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 20.09.2012 № 0001492300, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 126450 грн. 00 коп., з яких: 101160 грн. 00 коп. - за основним платежем; 25290 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для нарахування відповідачем суми податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 101160 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання товару, який придбано та реалізовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Реформ»як останньою ланкою постачання та сформовано за рахунок податку на додану вартість, сплаченого у складі його ціни, податковий кредит за грудень 2011 року.

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що у грудні 2011 року позивачем придбано у ТОВ «Укр-Контракт»товар, а саме: системи блокування дверей ригельні, комплекти посиленої ходової системи W Amarok»та люки авто, аварійні великі.

Придбання товару здійснювалось без укладення договорів на підставі виписаних ТОВ «Укр-Контракт»рахунків-фактур від 26.12.2011 № УК-0000120, 26.12.2011 № 262, 26.12.2011 № 263, 26.12.2011 № 264, 26.12.2011 № 265, 26.12.2011 № 266, 26.12.2011 № 267, 26.12.2011 № 268, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

27.12.2011 ТОВ «Укр-Контракт»виставило позивачу для оплати видаткові накладні № УК-0000250 від 27.12.2011, № УК-0000251 від 27.12.2011, № УК-0000252 від 27.12.2011, № УК-0000253 від 27.12.2011, № УК-0000254 від 27.12.2011, № УК-0000255 від 27.12.2011, № УК-0000256 від 27.12.2011 та № УК-0000257 від 27.12.2011 на загальну суму 606960 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -101160 грн. 00 коп. (а.с. 37-44).

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни товару, ТОВ «Укр-Контракт»виписано податкові накладні № 274 від 27.12.2011, № 275 від 27.12.2011, № 276 від 27.12.2011, № 277 від 27.12.2011, № 278 від 27.12.2011, № 279 від 27.12.2011, № 280 від 27.12.2011 та № 281 від 27.12.2011 (а.с. 29-36) на загальну суму 606960 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ -101160 грн. 00 коп.

Оплату за придбані товари здійснено позивачем 18.01.2012 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 606960 грн. 00 коп. на рахунки ТОВ «Укр-Контракт», про що свідчить наявна у матеріалах справи копія банківської виписки (а.с. 136-137).

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та ТОВ «Укр-Контракт», первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Укр-Контракт»ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій, відсутність наміру учасників правочинів досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника товарів.

Відповідач звертає увагу на те, що у ході проведення контролюючого заходу податковим органом виявлено, що протягом 2011 року ТОВ «Укр-Контракт»перебувало у господарських взаємовідносинах з іншими суб`єктами підприємницької діяльності, у тому числі з ТОВ «Аристократ Ті».

Відповідач зазначає, що саме відносини ТОВ «Укр-Контракт»з ТОВ «Аристократ Ті»ставляться податковим органом під сумнів, оскільки ТОВ «Аристократ Ті»має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак діяльність ТОВ «Укр-Контракт»спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, відповідачем прийнято до уваги відомості, що викладені Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби в акті перевірки з питань дотримання ТОВ «Аристократ Ті»податкового законодавства по господарськими взаємовідносинами з ТОВ «Укр-Контракт»у період з 01.12.2011 по 31.12.2011, відповідно до яких ТОВ «Аристократ Ті»за юридичною адресою не знаходиться та не має достатніх виробничих потужностей, працівників, складських та торгівельних приміщень, транспорту, торгівельного обладнання, сировини та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово -господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників.

За поясненнями колишнього засновника ТОВ «Аристократ Ті»Мемедова Т.І., він не має жодного відношення до ведення підприємством господарської діяльності.

У свою чергу контрагент позивача - ТОВ «Укр-Контракт»не підтвердив повноту та достовірність господарських взаємовідносин з ТОВ «Аристократ Ті», оскільки подані ним податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва не прийняті.

Зважаючи на вказані вище відомості, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Укр-Контракт»була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені між ТОВ «Аристократ Ті»та ТОВ «Укр-Контракт», не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

За таких обставин, на думку відповідача, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між ТОВ «Укр-Контракт»та позивачем.

Відтак, відповідач вважає, що податковий кредит у сумі 101160 грн. 00 коп. сформовано Товариством з обмеженою відповідальністю «Реформ»за первинними документами податкового обліку, складеними на підтвердження виконання правочинів, що фактично не відбулись, а отже позивач не мав на меті використовувати придбані товари у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкове зобов`язання позивача з податку на додану вартість за грудень 2011 року, на думку податкового органу, підлягає коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту за вказані вище звітні періоди, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактурами, виписками по рахунках, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку -юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи, у період виконання ТОВ «Укр-Контракт» господарських зобов`язань перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована платником податку на додану вартість, а відтак і не була позбавлена права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкових накладних є підставою для відображення показників податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово -господарської діяльності постачальника товарів.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту поставки товару за господарською операцією з придбання у ТОВ «Укр-Контракт» матеріальних цінностей, за результатами здійснення якої позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання позивачу товару з боку ТОВ «Укр-Контракт»та оплати його вартості підтверджується документально, господарська операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем товару свідчать також докази його прийняття, подальшого зберігання, використання та реалізації, а саме: складені сторонами правочинів видаткові накладні, які містять повну інформацію про товари, їх кількісне та вартісне вираження, прибуткові накладні та довіреності на отримання уповноваженим представником позивача товарів від контрагента.

Крім того, судом під час дослідження зв'язку між фактом придбання позивачем у ТОВ «Укр-Контракт»товарів із господарською діяльністю позивача встановлено, що вказані матеріальні активи використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Реформ»під час виконання ним на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант-М Дніпровська Набережна»робіт з переобладнання автомобілів замовника в спеціалізовані броньовані автомобілі для перевезення цінностей та інкасації відповідно до умов укладених ними договорів від 15.11.2011 № Р3-11051 та від 25.01.2012 № Р3-12005, що підтверджується вимогами-накладними № 49 від 30.12.2011, № 55 від 30.12.2011, № 5 від 07.02.2012, № 10 від 22.02.2012, № 20 від 30.03.2012, № 24 від 24.04.2012 та № 26 від 25.05.2012.

Наведені вище обставини свідчать про використання позивачем придбаних у ТОВ «Укр-Контракт»товарів в оподатковуваних операціях у межах його власної господарської діяльності, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з його контрагентом.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, виробництво автотранспортних засобів, інших транспортних засобів і обладнання; торгівля автомобілями, легковими автотранспортними засобами та іншими автотранспортними засобами, технічне обслуговування і ремонт автотранспортних засобів.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у ТОВ «Укр-Контракт»систем блокування дверей, комплектів посиленої ходової системи Amarok»та люків авто аварійних великих, з урахуванням видів його економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Слід також зазначити, що відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Укр-Контракт»достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагентів позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Укр-Контракт», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Посилання відповідача як на підставу для донарахування позивачу податкового зобов`язання на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Укр-Контракт»з іншими суб`єктами господарювання, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, а відтак і не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару на користь позивача у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, заявленого позивачем, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

За таких обставин, податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 20.09.2012 № 0001492300, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 101160 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25290 грн. 00 коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 20.09.2012 № 0001492300, - визнати протиправним та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 28 листопада 2012 року.