Рішення № 28169309, 13.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р.Справа № 5023/4653/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом ТОВ СФ "Котлобудсервіс", м. Харків до ТОВ "Курганський бройлер" с. П'ятигірське про стягнення 56783,29 грн. за участю представників:

позивача - Непочатова В.Д. за довіреністю № 20111 від 20.11.2012 р.

Петрович Г.Ю. за довіреністю № 20112 від 20.11.2012 р.

відповідача - Чижов В.А. за довіреністю № 9/КБ/Ю від 04.04.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь 56783,29 грн., з яких: 36957,06 грн. сума основного боргу; 4420,38 грн. 3% річних; 11257,57 грн. інфляційні та 4148,28 грн. пеня.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не були виконані у повному обсязі умови договору підряду на виконання робіт № 14/07 від 14.07.2008 р., який був укладений між сторонами, в частині оплати вартості робіт в передбачені договором строки.

Ухвалою суду по справі від 18.10.2012 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "22" листопада 2012 р. о(об) 11:20.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 22.11.2012 р., через канцелярію господарського суду 22.11.2012 р. за вх. № Д 1068/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

У судовому засіданні призначеному на 22.11.2012 року була оголошена перерва до 06.12.2012 року о 11:30.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 06.12.2012 р., через канцелярію господарського суду 06.12.2012 р. за вх. № Д 1105/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 06.12.2012 р. за вх. № 21214, надав відзив на позовну заяву, який господарським судом залучено до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову та вказував, що позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та вони не підтверджені належними доказами по справі, оскільки між сторонами не був складений акт передачі повного комплексу робіт за договором.

У судовому засіданні призначеному на 06.12.2012 року була оголошена перерва до 13.12.2012 року о 11:30.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 13.12.2012 р. за вх. № Д 1130/12, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Позивач, через канцелярію господарського суду 10.12.2012 р. за вх. № 21590, надав письмові заперечення на відзив відповідача, які господарським судом залучені до матеріалів справи. Згідно них позивач вказував, що повний комплекс робіт за спірним договором закінчився у жовтні 2008 року. Гарантійний термін утримання 5% коштів від суми договору закінчився у жовтні 2009 року. Відповідно до акту від 03.09.2012 року про закінчення ремонтно - будівельних, монтажних робіт, згідно договорів на виконання робіт з підрядною організацією ТОВ СФ «Котлобудсервіс», зокрема договору № 14/07 від 14.07.2008 року, представниками ТОВ «Курганський бройлер» встановлено, що усі роботи виконані у повному обсязі; закриті актами КБ-2В по фактично виконаним обсягам робіт; якість робіт задовільна; роботи виконані згідно кошторисної документації.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 13.12.2012 р. за вх. № 22328, надав письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. У поясненнях представник відповідача вказував, що з розірванням за згодою сторін договору припиняються всі невиконані до моменту розірвання договору зобов'язання, передбачені таким договором. Між тим, розірвання договору у даному випадку здійснено за взаємною згодою сторін шляхом укладення письмової угоди про це (додаткова угода № 2 до договору), а частиною 3 ст. 653 ЦК України встановлено, що з розірванням за згодою сторін договору припиняються всі невиконані до моменту розірвання договору зобов'язання, передбачені таким договором.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

14 липня 2008 року між ТОВ СФ «Котлобудсервіс» (підрядник) та ТОВ «Курганський бройлер» (замовник) був укладений договір підряду на виконання робіт № 14/07 (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на підставі договору виконати роботи по заміні котлів КВМ - 4,5 у цеху утилізації броїнських відходів, а замовник зобов'язався прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, та своєчасно, у встановленому договором та законодавством порядку, оплатити виконані роботи.

Сторони домовились, що вартість робіт за даним договором становить 818593,20 грн. (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.2. договору була передбачена сплата авансу у 5-денний строк з дня підписання договору у розмірі 200000,00 грн. Подальше авансування робіт було передбачено за графіком фінансування робіт (додаток № 3), що є невід'ємною частиною договору (пункт 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4. кінцевий розрахунок виконується у 10-денний строк після завершення робіт та підписання акту передачі-приймання робіт.

При цьому, підрядник зобов'язався виконати роботу зазначену у пункті 1.2, тобто виконати роботи по заміні котлів КВМ-4,5 у цеху утилізації броїнських відходів (п. 4.1.1), а замовник зобов'язався своєчасно, у встановленому договором та законодавством порядку, оплатити виконані роботи (п. 4.3.1).

Умовами договору було передбачено, що по закінченню робіт підрядник зобов'язаний надати замовнику акти здачі-приймання виконаних робіт, після чого замовник приймає виконані роботи. У разі відсутності претензій зі сторони замовника до якості виконаних робіт на момент їх здачі, сторони підписують двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, по одному для кожної із сторін (пункт 5.1).

Згідно пункту 9.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків, згідно з даним договором.

Протягом терміну дії договору підрядник у відповідності до своїх зобов'язань за договором виконував підрядні роботи. Про належне виконання робіт свідчать Акт № 428/1 від 30.08.2008 р. приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року на суму 145620,00 грн., Акт № 428/2 від 12.09.2008 р. приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року на суму 571311,60 грн. та Акт № 428/4 від 07.10.2008 р. приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року на суму 22209,60 грн. Також, до матеріалів справи додані копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

Таким чином, за договором підряду було виконано робіт на суму 739141,20 грн.

Відповідно до акту від 03.09.2012 року про закінчення ремонтно - будівельних, монтажних робіт згідно договорів на виконання робіт з підрядною організацією ТОВ СФ «Котлобудсервіс», зокрема договору № 14/07 від 14.07.2008 року, представниками ТОВ «Курганський бройлер» було встановлено, що усі роботи виконані у повному обсязі; закриті актами КБ-2В по фактично виконаним обсягам робіт; якість робіт задовільна; роботи виконані згідно кошторисної документації.

Згідно позову позивач вказує, що 04 серпня 2008 року замовником було перераховано підрядникові 200000,00 грн. та 13 серпня 2008 року ще 200000,00 грн. Надалі оплат від замовника не надходило. Також, за протоколом про взаємозалік від 05.01.2009 року, складеного між сторонами, сторони дійшли згоди провести взаємозаліком боргу відповідача в сумі 178596,62 грн. згідно договору № 14/07 в рахунок сплати боргу позивача в сумі 178596,62 грн. за відвантажену відповідачем позивачу м'ясо продукцію. Також, за протоколом про взаємозалік від 21.01.2009 року сторони дійшли згоди провести взаємозалік на суму 102488,40 грн. та за протоколом про взаємозалік від 10.02.2009 року на суму 21099,12 грн. згідно договору № 14/07.

26.10.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору підряду на виконання робіт № 14/07 від 14.07.2008 року згідно якої сторони дійшли згоди про внесення змін до договору підряду, а саме: пункт 3.1. договори викласти в наступній редакції: «Вартість робіт за даним договором становить 739141,20 грн. Всі інші умови залишаються без змін».

З метою гарантії якості робіт строком на рік між сторонами було домовлено створити фонд забезпечення гарантії у розмірі 5% від суми договору (п.6.3. договору). А саме, сторони домовились про утримання замовником суми в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань та її виплати таким чином: 70% утриманих коштів виплатити підряднику протягом 15 днів з дати закінчення всього комплексу робіт; 30% суми утриманих коштів виплатити після 12 місяців з дати підписання акту передачі повного комплексу робіт.

Повний комплекс робіт за спірним договором закінчився у жовтні 2008 року.

Гарантійний термін утримання 5% коштів від суми договору закінчився у жовтні 2009 року.

Також, 26 жовтня 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору підряду на виконання робіт № 14/07 про розірвання зазначеного договору.

За таких обставин станом на 26.10.2009 р. у відповідача утворилася заборгованість за договором у розмірі 36957,06 грн., яка була підтверджена відповідачем у складеному ним акті звірки взаємних розрахунків станом на 17 березня 2010 р. в частині, що стосується договору № 14/07 від 14.07.2008 р.

При цьому, суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу суми заборгованості за договором у розмірі 36957,06 грн. в матеріалах справи не міститься.

Щодо посилань відповідача про те, що з розірванням за згодою сторін договору припиняються всі невиконані до моменту розірвання договору зобов'язання, господарський суд зазначає, що ці посилання не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки з ч.2 та ч.3 статті 653 Цивільного кодексу України випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів. Дану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 р. у справі № 7/114/10, яка в силу статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основного боргу у розмірі 36957,06 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних, судом були перевірені дані розрахунки та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних у розмірі 11257,57 грн. та сума 3% річних у розмірі 4124,70 грн.

Пунктом 7.3. договору було передбачено, що за порушення термінів оплати робіт більш ніж на три банківських дні, зазначених у договорі, підрядник має право нарахувати і виставити пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,5% від суми договору.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Проте, з наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 36957,06 грн. суми основного боргу; 4124,70 грн. 3% річних та 11257,57 грн. інфляційних, всього - 52339,33 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, який становить 1484,00 грн.

Разом з цим, суд зазначає, що ухвалою про порушення провадження у справі позивача було зобов'язано надати до суду докази сплати та зарахування до державного бюджету суми судового збору у розмірі 1609,50 грн. за подання відповідно позову до суду на р/р № 31215206783003, одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код одержувача - 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО - 851011, (призначення платежу: *; 101; код ЄДРПОУ платника; 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, пункт (з таблиці ставок судового збору); назва відповідача), оскільки судовий збір за розгляд справ у господарському суді Харківської області повинен зараховуватись за вищевказаними реквізитами, та тим, що позивачем було сплачено судовий збір за невірними реквізитами господарського суду Харківської області, а саме, сплачено судовий збір на рахунок № 31216206782003.

Проте, до суду позивачем докази сплати на вірні реквізити та зарахування до державного бюджету суми судового збору у розмірі 1609,50 грн. не були надані.

Враховуючи вищевикладене та те, що п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи, господарський суд прийшов до висновку, що з позивача належить стягнути на користь державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 509, 525, 526, 530, 625, 628, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева, 1, код ЄДРПОУ 30773272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс" (61003, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Кооперативна, 28, кв. 13, код ЄДРПОУ 32761748) 36957,06 грн. основного боргу; 4124,70 грн. 3% річних; 11257,57 грн. інфляційних та суму судового збору у розмірі 1484,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізована фірма "Котлобудсервіс" (61003, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Кооперативна, 28, кв. 13, код ЄДРПОУ 32761748) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.12.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.