Рішення № 28168831, 13.12.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2602/3144/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"13" грудня 2012 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Пуник Л.В.

за участю прокурора Усика М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав останнього.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 вимоги позову підтримали, просили їх задовольнити, пояснивши, що в період перебування в шлюбі у позивачки з відповідачем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4. Весь цей час сторони проживали у батьків позивачки в АДРЕСА_1, однак відповідач з дня народження сина не виконував своїх батьківських обов'язків по вихованню і утриманню дитини: з лютого 2011 року він не проживає з сім'єю, не відвідує дитину, не цікавиться його проблемами, не турбується про його фізичний і духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги на його виховання, після розлучення сторін з квітня 2011 року не намагався навіть зустрітись з сином, не вітає його на дні народження. Має заборгованість близько 7000 грн. за виконавчим листом по стягненню аліментів на утримання дитини. 18.06.2012 року слідчим СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Шеремета Н.М. була порушена кримінальна справа відносно відповідача ОСОБА_2 за ст.164, ч.1 КК України. На даний час відповідач має сумніви у спорідненості його з сином, запропонувавши їй провести генетичну експертизу. Тому просять позбавити його батьківських прав щодо спільної дитини сторін: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, поскільки відповідач не виконує батьківських обов'язків.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що дійсно з перших днів шлюбу сторони проживали в будинку батьків позивачки, якій весь час не вистачало коштів, і з цього приводу вона влаштовувала сварки. Він працював неофіційно таксистом і денні заробітки були мінливі: міг заробити від 100 до 300 грн., а міг нічого не заробити. При народженні дитини він особисто наполіг і був присутнім при пологах дитини і забрав породіллю з дитиною з пологового будинку. З перших днів він піклувався за здоров'ям дитини і утримував за зароблені кошти як міг. Однак фінансове питання породжувало зі сторони позивачки все більше конфліктів. І ІНФОРМАЦІЯ_2 після спільного святкування його дня народження позивачка вдарила його по обличчю і в черговий раз пред'явила претензії щодо нестачі коштів, які заробляє відповідач, для сім'ї. Він був обурений поведінкою дружини, тому зібрав речі і пішов жити до матері, а через місяць отримав позов про розлучення з Києво-Святошинського районного суду Київської області. В кінці квітня 2011 року він приїхав зі своєю матір'ю побачити дитину, але позивачка зі своєю матір'ю влаштували сварку, викликали міліцію, і повідомили нам, що ніколи ми не побачимо сина. Відповідачу були неприємні поїздки та дача пояснень у дільничного інспектора міліції, тому він неодноразово мирно просив побачитись з сином, але постійно отримував відмову з боку позивачки. Сам він нікуди не звертався з заявами про перешкоди позивачки бачитись з сином, так як не знав належних інстанцій, і не приїздив до позивачки, тому що боявся чергового виклику міліції. А сам думав, що поскільки позивачка не дає бачитись із сином, тому можливо він походив від іншого чоловіка, що з віком відображається на його зовнішності, з таких міркувань і пропонував провести генетичну експертизу. Однак коли згодом дізнався про наявність у позивачки іншого чоловіка, то зразу ж зрозумів, що дитину від нього приховували, щоб позбавити відповідача батьківських прав і як доказ надати суду: не бажання відвідувати сина. За таких обставин просить відмовити в задоволенні позову як надуманого та штучно створеного позивачкою.

3-я особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином (а.а.27), а у направленому листі до суду просила розглянути справу у відсутність свого представника і вирішити питання згідно до вимог чинного законодавства (а.с.29).

Заслухавши сторони, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

У відповідності до ч.2 та ч.4, ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Згідно ч.1-3, ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Як зазначає ч.1, ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Як встановлено у судовому засіданні, 18 липня 2009 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 зареєстрували між собою шлюб, про що йдеться у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2011 року (а.с.17).

Від спільного шлюбу сторони мають малолітню дитину: сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданий виконавчим комітетом Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (а.с.17-А).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.04.2011 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с.17).

Згідно ч.1, ст.164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як наголошує п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Як з'ясовано в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 неофіційно працював таксистом і мав мінливий не постійний заробіток. На підставі недостатньої кількості або часом і відсутності грошових коштів між сторонами неодноразово виникали сварки та сімейні конфлікти. Позивачка не заперечувала в суді, що саме після святкування дня народження відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 між ними виник черговий конфлікт на ґрунті недостатнього забезпечення коштами сім'ї з боку відповідача, останній покинув родину і переїхав до місця своєї реєстрації. При цьому 29.04.2011 року коли він приїхав до неї зі своєю матір'ю і між ними виник новий конфлікт, то вона викликала працівників міліції. Як пояснили сторони, результатом даного конфлікту стало винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.

Згідно ч.3, ст.10 та ч.1, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_1 надала наступні документи: розрахунок заборгованості №885/7 від 19.09.2012 року, з якого вбачається, що заборгованість по виконавчому листу №2-1880/11 від 22.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 за період з 23.03.2011 року по 1.09.2012 року становить 6921 грн. 73 коп., квитанцій про сплату аліментів за вказаний період на користь стягувача державному виконавцю боржником не надавались (а.с.11); постанову про порушення кримінальної справи №52-3603 слідчим СВ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві Шеремета Н.М. від 18.06.2012 року відносно ОСОБА_2 за ч.1, ст.164 КК України (а.с.12); довідку медичної установи, з якої вбачається, що дитина ОСОБА_4 перебуває на обліку фельдшерського пункту, а батько ОСОБА_2 участі у вихованні, медичних обстеженнях, лікуванні не бере, фінансової та фізичної допомоги не надає, здоров'ям дитини не цікавиться (а.с.13).

Аналізуючи вказані докази, суд вважає, що постанова про порушення кримінальної справи №52-3603 не може довести винність відповідача в умисному ухиленні від сплати аліментів, так як винність особи встановлюється обвинувальним вироком суду. В свою чергу суд не може взяти до уваги зміст медичної довідки в частині не виховання ОСОБА_2 свого сина ОСОБА_4, не надання йому фінансової та фізичної допомоги, поскільки даний висновок виходить за межі компетенції медичної установи. Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що аліментів він не сплачував тому, що бажає бачити дитину, а позивачка в цьому перешкоджає, погрожує викликати органи міліції, однак він ні в які державні установи з цього приводу не звертався, так як не знав яким чином. Крім того, він особисто наполіг на його присутності при пологах дитини, брав в цьому участь і забрав дитину та породіллю з пологового будинку. Позивачка останні ствердження відповідача не заперечувала.

Згідно висновку Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 5.12.2012 року за №07-21/6626 з метою соціального захисту майбутнього та прав малолітнього ОСОБА_4, враховуючи заперечення ОСОБА_2 щодо позбавлення батьківських прав, однак у відсутність його заяви щодо встановлення його участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4, орган опіки та піклування вважає необхідним позбавити відповідача батьківських прав щодо його дитини (а.с.30-31).

У відповідності до п.п.2, п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що поскільки позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є крайнім заходом, при цьому суд враховує категоричну позицію відповідача щодо заперечення предмету спору, його бажання бачитись з дитиною, і з цього приводу постійних сварок з позивачкою та неможливістю спільного проживання з дитиною, відсутність негативних даних поведінки відповідача щодо позивачки та їх спільної дитини, тому вказані обставини є винятковими і за таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити, однак відповідача слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків протягом 6 місяців, що є необхідним і достатнім терміном з цього приводу.

Керуючись ст.10; 11; 60; 79; 88; 169; 209; 213-215 ЦПК України, на підставі ст.150; 157; 164; 165 СК України, ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", п.15; 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", суд

В И Р І Ш И В :

Взадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа: служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про позбавлення батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнення 107 грн. 30 коп. судового збору відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Покласти на службу у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом 6 місяців - до 13.06.2013 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.