Рішення № 28168027, 24.12.2012, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 2012/7969/2011

2/2012/2464/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Редіній Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, здійснення правової реєстрації, виселення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд ВСТАНОВИВ :

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся з позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2, ОСОБА_3 в якому просив суд постановити рішення, на підставі якого визнати за ним право власності на домоволодіння в цілому, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить житловий будинок разом з прибудовами та надвірними будівлями, відповідно до технічного паспорту, виготовленого 14 жовтня 2008 року; зобов'язати КП «Харківське міське БТІ»зареєструвати це домоволодіння на ім'я позивача; виселити ОСОБА_2 з цього домоволодіння, анулювавши при цьому реєстрацію його проживання за цією адресою; зобов'язати ОСОБА_2 та його представника повернути позивачу всі домові книги на домоволодіння, які велися з 1933 року, разом з останньою книгою за якою він зареєстрований; відшкодувати з ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі вартості домоволодіння станом на 26 листопада 2008 року на суму сорок одна тисяча дев'ятсот дві гривні, згідно технічного паспорту та матеріальну шкоду за упущену вигоду в розмірі ста тисяч, оскільки з вини ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 право власності позивача було скасовано 10 років тому, що підтверджується ухвалою апеляційного суду від 18.03.2002 року, а також моральну шкоду в розмірі двох тисяч гривен за безпідставні звинувачення позивача та його матері у обмані та незаконному придбанні половини домоволодіння, яка її чоловіку червоноармійцю ОСОБА_4 нібито не належала; відшкодувати з КП «ХМ БТІ»на його користь матеріальну шкоду в розмірі ста тисяч гривен та моральну шкоду в розмірі чотириста тисяч гривен за підробку правової реєстрації домоволодіння на ім'я померлого ОСОБА_5

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова (суддя Меркулова Т.В.) знаходилася цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1. Підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом була та обставина, що постановою президії Харківського обласного суду від 29.09.2000 року, рішення Жовтневого районного суду від 07.07.1997 року в частині визнання права власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по Ѕ частині домоволодіння, було скасовано.

Позивач вважає, що єдиним спадкоємцем власника домоволодіння ОСОБА_5 залишився його син ОСОБА_4, який прийняв спадщину після смерті батька, прописавшись 15.08.1945 року у будинок. Після смерті ОСОБА_4 у 1972 році це домоволодіння фактично прийняла в спадок його удова -ОСОБА_8, мати позивача, яка пізніше стала ОСОБА_6.

Після смерті матері у 1998 році, позивач був єдиним спадкоємцем, який прийнявши половину домоволодіння за заповітом, прийняв домоволодіння в повному обсязі за законом. Позивач вважає, що це було встановлено рішенням суду від 07.12.2001 року.

Позивач звертається до суду з позовом не тільки до ОСОБА_2 та його представника, які є винуватими, що рішення зі спору між ними ще не прийнято, а й до КП «ХМБТІ», працівники якого у 1961 році незаконно зареєстрували домоволодіння за мертвою людиною на підставі документів, які не є правовстановлюючими.

Всі вищевикладені обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

В подальшому позивач ОСОБА_1 надав суду заяву в якій просив розглядати його позовну заяву тільки в частині позовної вимоги до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння в цілому на підставі наданих ним документів. В іншій частині позовні вимоги, викладені у позовній заяві просив не розглядати.

Однак, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив суд розглядати його позовні вимоги викладені в позовній заяві в повному обсязі, підтримав їх та просив задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач по справі ОСОБА_3 (яка є як відповідачем по справі, так і представником відповідача ОСОБА_2) в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Представник відповідача КП «ХМ БТІ»Терещенко Любов Сергіївна, яка діє на підставі довіреності від 12 січня 2012 року, в судовому засіданні позов не визнала. При цьому пояснила, що КП «ХМБТІ»є обліковим органом та проводить реєстрацію нерухомого майна на підставі заяв громадян. Ніяких правовстановлюючих документів про право власності на спірне домоволодіння не до 1944 року ні після 1944 року на адресу БТІ не надходило. Перша заява про реєстрацію права власності на спірне домоволодіння надійшла 07.05.1958 року від ОСОБА_10 та ОСОБА_4 Ними було надано рішення суду від 13.11.1944 року, на підставі якого було зареєстровано право власності на спірне домоволодіння на ім'я ОСОБА_5 Дані про те, що вищезазначене рішення суду скасовано, в БТІ відсутні. У зв'язку з вищевикладеними обставинами, представник відповідача вважає, що вимоги позивача ОСОБА_1 до КП «ХМБТІ»безпідставні та необґрунтовані.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши надані та долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Оцінюючи докази, суд виходить з положень ст. 60 ЦПК України.

В судовому засіданні було встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 червня 1995 року за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було визнано право власності по Ѕ частині домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 та матері ОСОБА_10. (а/с 65, 66)

Однак, вищезазначене рішення суду було скасовано постановою Президії Харківського обласного суду від 29.09.2000 року і справу направлено на новий судовий розгляд. ( а.с. 13-14)

В подальшому рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 грудня 2001 року за ОСОБА_6 визнано право власності на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 у 1942 році та його сина ОСОБА_4. Визнано право власності за ОСОБА_7 на 2/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 в 1942 році та його доньки ОСОБА_10. ( а.с. 31)

Ухвалою судової колегії судової палати по цивільним справам апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2002 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 07 грудня 2001 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -змінено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_11 на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадкування за заповітом, видане 5-ю Харківської державної нотаріальною конторою 14 квітня 1999 року на ім'я ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_1 на Ѕ частину будинку кожного по АДРЕСА_1 Анульовано правову реєстрацію в Харківському бюро технічної інвентаризації, проведеної на підставі зазначених свідоцтв починаючи з грудня 1998 року та 26 квітня 1999 року, код № -219513. В іншій частині рішення суду залишено без змін. (а/с 32,33)

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, за ОСОБА_1 визнано право власності 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 на 2/3 частини вищезазначеного житлового будинку.

Звертаючись до суду з позовною заявою позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на домоволодіння в цілому по АДРЕСА_1 до складу якого входить житловий будинок разом з прибудовами та надвірними будівлями, в порядку спадкування за законом після смерті його матері.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволені його позовних вимог в даній частині суд виходив з того, що за останнім на підставі рішення суду визнано право власності 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_6 ( а.с. 32-33)

При цьому вищезазначеним рішення встановлено, що ОСОБА_6, яка прийняла у 1972 році спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_12 стало належати 1/3 частина будинку. Спадкоємцем ОСОБА_6 є її син ОСОБА_1, який після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 оформив свідоцтво про право на спадкування за заповітом. ( а.с. 32)

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Даючи оцінку вищезазначеному, суд не знаходить законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на домоволодіння в цілому.

Крім того, позивач просить суд постановити рішення, на підставі якого виселити ОСОБА_2 зі спірного домоволодіння, анулювати його реєстрацію, зобов'язати повернути домові книги на домоволодіння.

Як було встановлено в судовому засіданні, ухвалою судової колегії судової палати по цивільним справам апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2002 року за ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1. ( а.с. 32-33)

Згідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_2 як власник домоволодіння на законних підстав володіє, користується належним йому майном, а саме 2/3 частиною житлового будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2 зі спірного домоволодіння та анулювання його реєстрації безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 повернути йому домові книги, суд вважає, що позивач в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів стосовно того, що домові книги знаходяться у ОСОБА_2, та що останній перешкоджає співвласнику ОСОБА_1 користуватися ними.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в даній частині відмовити за недоведеністю.

Крім того, позивач ОСОБА_1 просить відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду та стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 у якості її відшкодування грошові кошти у сумі 200000 грн. З КП «ХМБТІ»стягнути в якості відшкодування моральної шкоди 400000 грн., в якості відшкодування матеріальної шкоди 100000 грн.

Як вбачається зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»вказується, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральної шкоди, та не обґрунтував свої вимоги щодо розміру такої шкоди. Отже, суд вважає дану позовну вимогу не обґрунтованою, та такою що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач вважає, що КП «ХМБТІ»завдано йому матеріальну шкоду, у зв'язку з тим, що останні підробили правову реєстрацію домоволодіння на ім'я померлого ОСОБА_5, який на думку позивача не був та міг бути власником домоволодіння.

Разом з тим, суд не може погодитися з такою думкою позивача, оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що правова реєстрація домоволодіння по АДРЕСА_1 на ім'я померлого ОСОБА_5 була здійснена у травні 1958 року на підставі рішення 1-шої дільниці Ленінського району м. Харкова від 13.11.1944 року.

Відповідно до вищезазначеного рішення суду за ОСОБА_5 визнано право власності на домоволодіння, що знаходиться на ОСОБА_13 по АДРЕСА_1. ( а.с. 62)

Представник відповідача КП «ХМБТІ»в судовому засіданні підтвердила той факт, що правова реєстрація спірного домоволодіння була зроблена у травні 1958 році на підставі письмової заяви ОСОБА_10 та ОСОБА_4, якими і було надано для реєстрації рішення суду від 13.11.1944 року.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшло своє підтвердження факт спричинення позивачу матеріальної шкоди, а тому суд у задоволені позовних вимог в даній частині відмовляє.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 7, 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності, здійснення правової реї стації, виселення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди -відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В. В. Труханович