Рішення № 281649, 20.11.2006, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" листопада 2006 р.

Справа № 4/317

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І. розглянув справу №4/317

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж м.Кіровоград

до відповідача: Приватне підприємство “Фірма Інгуша” м.Кіровоград

про стягнення 10672 грн. 11 коп.

Представники сторін:

від позивача - Лисенко С.В. , довіреність № 6437/07 від 28.12.05 ;

від відповідача - Акулініна Л.О. , довіреність № 1 від 20.01.05 ;

СУТЬ СПОРУ:

Подано позов про стягнення з Приватного підприємства “Фірма Інгуша” м.Кіровоград на користь відкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини в сумі 10672 грн. 11 коп.

Відповідач позов заперечив, мотивуючи тим, що при укладенні договору на постачання електричної енергії сторонами №175 К від 10.12. 2004 року , згідно до протоколу розбіжностей умови договору в редакції споживача викладені слідуючим чином: “Якщо споживач здійснив оплату (в цьому розрахунковому періоді чи в іншому), Постачальник не має права проводити коригування споживання електроенергії до нульового рівня. Протокол розбіжностей не передавався до суду, тому розбіжності вважаються прийнятими. Згідно до ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, визнаного монополістом на певному ринку, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у двадцятиденний строк до суду розбіжності, що не залишилися неврегульованими, вважаються прийнятими. На думку відповідача в березні 2005 року договірна величина споживання не була перевищена відповідачем, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін після оголошеної в засіданні суду 25.10.2006 року до 16 год. 02.11.2006 року та 02.11.2006 року до 16 год. 20.11.2006 року перерви , господарський суд , -

В С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги обґрунтовано відкритим акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж слідуючим чином.

Постачання електричної енергії відповідачу здійснюється позивачем на підставі укладеного договору № 175 К від 10.12.2004 року ( в подальшому Договір).

У відповідності до п. 2.1.1. та 2.1.2. Договору Позивач зобов’язався поставляти Відповідачу електричну енергію, як різновид товарної продукції, за умовами цього договору, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 7 до цього договору (додаток “Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”); доводити Відповідачу договірні величини споживання електричної енергії та величину граничного споживання потужності в години максимального навантаження енергосистеми помісячно, письмовим повідомленням або телефонограммою.

Відповідно до п.п.2.2, 4.2 Договору Відповідач зобов’язався своєчасно оплачувати спожиту електроенергію, нарахування за перевищення договірних величин електроспоживання та потужності, пені за прострочку платежів, а також інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в розрахунковому періоді тарифами в строки та в обсягах, обумовлених умовами цього Договору.

Згідно п.1.2. “Правил користування електричною енергією”, затверджених постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.2002 р. № 928 (в подальшому – ПКЕЕ) розрахунковий період – це період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності, та здійснюються відповідні розрахунки. Погоджений сторонами розрахунковий період вказується в договорі.

Згідно п.1. Додатку №1 до Договору “Порядок розрахунків” розрахунковим вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважати прирівняними.

У відповідності до п. п. 2, 5 вказаного Додатку до Договору споживач до початку розрахункового періоду здійснює платежі за електричну енергію перед наступним розрахунковим періодом в обсязі 100% договірних величин електроспоживання наступного розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період, а також розрахунки за перевитрату договірних величин електричної енергії та потужності, нарахування по протоколам порушень при користуванні електроенергією, надбавка за компенсацію реактивної енергії, пеня та інші платежі, оформлені рахунками Позивача, здійснюються Відповідачем самостійно в 5-денний строк після дати виписки рахунків.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору, зміст якого визначено сторонами на підставі ч.5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”, у випадку споживання електроенергії понад договірні величини, обумовленої цим Договором за відповідний розрахунковий період Відповідач сплачує Позивачу п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроспоживання.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” Споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

В силу ч.7 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику” санкції, передбачені ч.5 ст. 26 цього Закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 п. 11 “Порядку постачання електричної енергії споживачам”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 р. № 475, ( в подальшому Порядок) граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до ч. 2 п. 11 Порядку та п.5.3. Правил за підсумками місяця договірна (гранична) величина споживання електричної енергії для споживачів коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей місяць величини її споживання.

Згідно п.13 Порядку споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з ч. 5 і 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до п. 4.2.2 договору №175К від 10.12.2004 р. відповідач у випадку перевищення договірних величин споживання електроенергії сплачує п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

У відповідності до п.2.1.2 укладеного Договору, постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441, Відповідачу на березень 2005 р. було доведено договірну величину споживання електричної енергії в обсязі 100 000 кВт/год., згідно додатку до договору №1.1.

Фактично в березні відповідачем, згідно його звіту, було спожито електроенергії в обсязі 70 621 кВт/год., а по факту оплати скориговано до 61 200 кВт/год.

01.04.2005 р. відповідачу було виставлено рахунок №175К/1 на оплату спожитої електроенергії. Строк оплати по даному рахунку до 08.04.2005 р. Але відповідач даний рахунок сплатив лише 11.04.05 р., про що свідчить виписка банку, тобто прострочив строк оплати встановлений договором.

Таким чином, протягом березня 2005 р. Відповідачем було спожито електроенергії понад договірну величину споживання 9 421 кВт/год. на суму 2668 грн. 02 коп., та виходячи з умов договору позивачем було нараховано для сплати відповідачу 10 672,11 грн.

Для сплати нарахованої суми позивач видав відповідачу рахунок № 175К/1 від 29.04.2005 р. з встановленим строком оплати до 11.05.2005 р. Однак, до цього часу відповідач рахунок не оплатив.

Проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи зі слідуючого. Матеріалами справи доведено порушення відповідачем строку оплати спожитої електроенергії, підвищені розміри оплати за порушення умов договору передбачено умовами договору та частинами 5,6 Закону України “Про електроенергетику”. Із матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав договірні зобов’язання по постачанню електроенергії відповідачу. Поставка електроенергії, її споживання і відсутність претензій з боку відповідача підтверджується звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії і пред’явленими до оплати рахунками позивача. Спору в частині кількості спожитої електричної енергії немає.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору № 175 К від 10.12.2004 року, однак судом приймається до уваги, що сторонами при його укладенні обумовлено, що крім цього договору , їх відносини регулюються і чинним законодавством України.

Таким законодавством, що регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику”, Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 09.04.2002р., Правила користування електричною енергією затверджені постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р.

Вищевказаними підзаконними актами запроваджено регулювання постачання електричної енергії шляхом встановлення граничних величин її споживання і передбачено, що граничні величини споживання та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором; повідомлення про ці величини є невід’ємною частиною договору.

За підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання (п.11 Порядку) і відповідно до п. 5.3 Правил користування електричною енергією є договірною.

Відповідно до пункту 13 Порядку постачання електричної енергії споживачам, у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності, споживачі несуть відповідальність, що визначена згідно з частинами п’ятою та шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику”.

Пунктом 5 статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівня акредитації державної і комунальної форм власності) у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Статтею 27 Закону України ”Про електроенергетику” передбачено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику (в тому числі за порушення правил користування електричною енергією), що може мати цивільний, адміністративний та кримінальний характер; згідно частини 7 статті 27, відповідальність, передбачену частиною 5 статті 26 вказаного Закону визначено як санкцію.

За змістом статей 275 –277 Господарського кодексу України правовідносини у сфері енергопостачання та зобов’язання, що виникають з них, є господарсько-правовими.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у статті 217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума за своєю правовою природою є видом відповідальності за допущене порушення відповідно до вище вказаних норм чинного законодавства.

Крім того, господарським судом приймається до уваги, що у зв’язку з набранням 23.07.2005р. чинності Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”, яким передбачено стягнення з споживачів у випадку споживання електроенергії понад договірну величину за розрахунковий період двократної ( а не п'ятикратної) вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії. При цьому суд враховує положення статті 58 Конституції України, частини 2 статті 5 Цивільного кодексу України, що передбачають зворотну дію у часі акту цивільного законодавства у разі пом’якшення ним відповідальності.

Доказом того, що відповідач споживав електроенергію в березні 2005 року та не оплатив її в повному розмірі і своєчасно / на протязі розрахункового періоду/ є надана до матеріалів справи копія звіту відповідача про спожиту електроенергію (а.с.14) та реєстр платежів відповідача (а.с.15).

Посилання відповідача у запереченні на позовну заяву на те, що коригування договірних величин споживання договором не передбачається, що позивач в односторонньому порядку змінив вже доведені граничні норми споживання і сторони досягли між собою згоди щодо відповідальності за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії, відобразили цю згоду в Договорі, і при цьому не встановлювали залежність договірної величини електроспоживання від своєчасності оплати спожитої електроенергії, визнано господарським судом таким, що не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки:

В преамбулі укладеного Договору сторонами погоджено, що при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобов’язуються керуватися Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), Правилами техніки безпеки (ПТБ), Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕУ), Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) та чинним законодавством України.

До зазначеного законодавства, зокрема, відноситься, Закон України “Про електроенергетику”, “Порядок постачання електричної енергії споживачам” та “Правила користування електричною енергією”.

Вказані акти цивільного законодавства носять загальний характер, опубліковані в офіційних друкованих виданнях і у відповідності до п. 3 Указу Президента України від 10.06.1997 р. № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Таким чином, застосування норм Порядку та ПКЕЕ під час виконання зобов’язань є обов’язковим для обох сторін за Договором і не потребує додаткового узгодження в Договорі.

Крім того, про коригування величин споживання електроенергії до рівня фактично оплаченої за місяць величини її споживання позивач щомісячно попереджав відповідача в лімітних повідомленнях, які згідно до п.5.2. Договору та п. 11 Порядку є невід’ємною частиною Договору, і отримання яких не заперечується відповідачем (а.с.34).

Відповідач не оспорював доведені скориговані величини споживання електроенергії, не звертався до позивача з пропозицією внести відповідні зміни до укладеного Договору.

На виконання п.5.2. Договору відповідачу лімітним повідомленням № 147/46 від 16.02.2005 року на березень 2005 р. було доведено договірну величину споживання електроенергії в обсязі 102 тис. кВт/год. (а.с.34)

Як вбачається із звіту про кількість спожитої електроенергії відповідачем в березні 2005 р. фактично спожито 66690 кВт/год без врахування трансформації (а.с.14)

01.04.2005 року відповідачу було виставлено рахунок № 175 К/1 на оплату спожитої в березні 2005 р. електроенергії із зазначенням терміну оплати до 08.04.2005 р., який було отримано представником відповідача (а.с. 13).

Оплату згідно вказаного рахунку не було здійснено відповідачем в період розрахункового періоду. Докази здійснення Відповідачем оплати за електроенергію за березень 2005 р. в обсязі та у строки, визначені Договором, у справі відсутні, відповідачем не подані та висновок про їх відсутність відповідачем не оспорений. Натомість до матеріалів справи долучено реєстр із якого вбачається, що відповідачем проведено оплату нарахованої згідно до рахунку № 175 К/1 суми в розмірі 3201 грн.29 коп. згідно платіжного доручення №800 лише 11.04.2005 р. (а.с.15). Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що станом на 01.04.2005 року позивачем фактично проведено коригування величини електроспоживання з використанням оперативних даних споживача щодо кількості використаної електроенергії. Заборгованість відповідача на час коригування склала 3201 грн.29 коп., її наявність та розмір фактично визнано відповідачем, який за межами розрахункового періоду провів оплату боргу. Господарський суд вважає, що споживач був належним чином повідомлений про проведення коригування договірних величин енергоспоживання, оскільки направлений йому в кінці розрахункового періоду рахунок є інформацією про коригування і включає наступні дані: кількість спожитої за розрахунковий період електроенергії, кількість оплаченої за цей період електроенергії та кількість електроенергії яка підлягає до оплати, тобто скоригований по оплаті обсяг електроенергії. При цьому судом враховується, що в нормативних документах відсутні прямі вимоги до надання інформації про коригування відповідачу та порядку її доведення, тому на думку суду відповідачем дотримано передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №441 від 24.03. 1999 р. Порядку постачання електроенергії споживачам.

Господарським судом визнається як безпідставна заява відповідача про відсутність правопорушення в його діях, оскільки позивачем не надано до суду складених у відповідності до вимог п.7.26 Правил користування електричною енергією двосторонніх актів. Оформлення факту перевищення договірної величини споживання електричної енергії відповідним актом не відповідає вимогам п.7.26 Правил користування електричною енергією, оскільки такий факт встановлюється виключно за оперативними документами споживача ( складеним ним актом про обсяги споживання) та виходячи з аналізу стану розрахунків за наданою незацікавленою стороною-банківською установою інформацією про зарахування коштів по оплаті. Вказаний пункт ПКЕЕ передбачає оформлення фактів перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності. Для визначення перевищення договірних величин потужності застосовуються спеціальні пристрої у визначені договірними умовами години максимуму навантаження, що можливо лише при складанні відповідного акта. Однак, посилання відповідача на вимоги про складання саме двостороннього акта не є обґрунтованими, вказані Правила вимогу про складання двостороннього акта не мають.

Господарським судом визнається як необґрунтоване пояснення відповідача у відзиві на позовну заяву про проведення позивачем коригування за спожиту електроенергію до нульового рівня всупереч прийнятим сторонами розбіжностям до договору №175 від 10.12.2004 року, оскільки коригування позивачем величини споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей місяць можливе лише після надання відповідачем звіту за фактично спожиту електричну енергію та закінчення розрахункового періоду (календарного місяця), тобто коли є можливість співставити договірну (граничну) величину споживання на розрахунковий період, величину фактично спожитої за розрахунковий період електроенергії та рівень фактично оплаченої відповідачем за цей період (календарний місяць) величини споживання електроенергії.

В зв’язку з тим, що саме відповідач самостійно визначає час та розмір оплати за електроенергію, то коригування договірної величини споживання електроенергії не є односторонньою зміною позивачем умов договору, а є наслідком дій самого відповідача.

Крім того, обов’язок позивача розглядати та змінювати договірні (граничні) величини обсягу споживання електричної енергії та рівня потужності протягом дії договору у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами, в тому числі цими Правилами. Факту коригування позивачем граничної величини споживання електроенергії до нульового рівня відповідачем не доведено та судом не встановлено.

При викладених обставинах, позивач здійснив коригування величин споживання електроенергії та нарахування відповідачу відповідно до умов укладеного договору та норм чинного на той час законодавства. Не підлягає до задоволення і клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог, оскільки ст.258 Цивільного кодексу України передбачено вичерпний перелік вимог, до яких застосовується спеціальна позовна давність в один рік і серед них відсутні вимоги про стягнення санкції у вигляді підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, з відповідача підлягає до стягнення двократна вартість спожитої понаддоговірної величини електроенергії, що становить: 9421 кВт/годХ тариф 0,2832Х 2= 5336 грн.04 коп.

З наведеного вбачається, що позивач правомірно доводив відповідачеві договірну величину споживання електричної енергії та вимагає за різницю між фактично спожитою в березні 2005 року та оплаченою в розрахунковий період електроенергію сплати двократної вартості спожитої понаддоговірної величини електроенергії в розмірі 5336 грн.04 коп.

Доказів оплати позивачеві 5336 грн. 04 коп. боргу відповідачем суду не подано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито та витрати по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу покласти на відповідача в повному розмірі, оскільки через невиконання ним договірних зобов'язань позивач змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав і поніс додаткові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82, 84, 85, 116,117 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Фірма Інгуша” м.Кіровоград вул. В.Терешкової 219 р/р 260017000340 в Правексбанк МФО323594 код 13769653 двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини споживання електричної енергії в розмірі 5336 грн. 04 коп. на користь ВАТ Кіровоградобленерго” м. Кіровоград пр. Комуністичний,15, від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж м.Кіровоград вул. Севастопольська 9а зарахувавши кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання 26034310331850 в Кіровоградському центральному відділенні Промінвестбанку України МФО 323301 код 23226362 та суму сплаченого державного мита в розмірі 106 грн.72 коп. та 118 грн. витрат по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу на користь ВАТ Кіровоградобленерго” м. Кіровоград пр. Комуністичний,15, від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж м.Кіровоград вул. Севастопольська 9а р/р 26001310331850 код 23226362 в ПІБ м.Кіровограда МФО 323301.

Накази видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 вказаного Кодексу.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку.

Суддя

Ю. І. Хилько