Рішення № 28161424, 18.12.2012, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 226/5245/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 року

Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Берегового О.Ю.

при секретарі Носулько К.П.

за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова група «ТАС», ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди та з урахуванням змінених і уточнених позовних вимог мотивує їх тим, що 03.09.2011року, близько 15 години, у м. Тульчині на території торговельно-розважального комплексу «Європейський»водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по закритій території, очевидно на його думку порушуючи вимоги 10.11 ПДР України, діючи зухвало, самовпевнено, непередбачено та небезпечно для інших учасників дорожнього руху, здійснив зіткнення із керованим ним автомобілем НОМЕР_2 пошкодивши його.

Відповідно до висновку експерта Сидорюка А.В. № 2673 від 06.09.2011р., визначено, що він нібито порушив вимоги п. 10.1. та П.12.2.ПДР, а водій ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 1.4., п. 12.3. ПДР України.

Такий висновок став підставою для призначення його винуватим в ДТП і складання адміністративного протоколу за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, та спрямування адміністративної справи до суду.

Із пояснень водія автомобіля Міцубісі ОСОБА_4, його пояснень, схеми місця пригоди, яка підписана всіма учасниками ДТП і понятими, очевидним на його думку є те, що до місця зіткнення водій ОСОБА_4, керуючи своїм автомобілем, наближався зліва до траєкторії його руху, а він, керуючи своїм автомобілем, наближався до його траєкторії руху справа маючи перевагу для руху. Саме водій ОСОБА_4 в цій конкретній дорожньо-транспортній ситуації, мав на його думку керуватися «правилом правої руки» і надати йому дорогу.

Постановою Тульчинського районного суду від 12 грудня 2011 року по адміністративній справі № 3-1819/11, із посиланням на висновок № 250а від 08.1.2011р., призначеної судом судової авто-технічної експертизи встановлено, що в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.10.11.ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку із виникненням події даної ДТП.

Зазначеною постановою суд закрив провадження у адміністративній справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Тульчинського районного суду від 12.12.2012 року без змін.

Отже, на його думку, відповідно до ст. 269 КУпАП він є потерпілим по справі, оскільки неправомірними діями водія ОСОБА_4, внаслідок пошкодження його автомобіля йому спричинено матеріальну та моральну шкоду.

На місці ДТП відповідач ОСОБА_4 повідомив йому, що його цивільна відповідальність застрахована в страховій компанії «Страхова група «ТАС»але не надав йому копії страхового полісу. В квітні 2012 року, із заявою про сплату страхового відшкодування він звернувся до АТ «Страхова Група «ТАС» (приватна). Однак, у відповідь на його заяву про сплату страхового відшкодування він отримав листа за вих. № 74 від 03.05.2012 року. Як йому стало відомо із листа зазначеної страхової компанії, строк дії страхового поліса ВЕ 5236502 витік 19.08.2011 року витік.

У судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_4 заявив про відкладення розгляду справи у зв'язку із захворюванням його представника та пред'явив суду оригінальній страховий поліс від АТ «Страхова Група «ТАС»(приватна) ВЕ 5236502, код страховика 078, тип Договору 1, строк дії якого зазначений з 09.09.2010 року по 08.09.2011 року та надав копію зазначеного полісу його представнику.

Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_4, вчиненої дорожньо-транспортної пригоди йому спричинено матеріальну шкоду яка полягає у наступному.

Відповідно до висновку експертного авто-товарознавчого дослідження № 73П-04 від 12.04.2012 року встановлено технічні пошкодження належного йому автомобіля, об'єм і вартість ремонтних робот, вартість необхідних для ремонту деталей і механізмів, вартість матеріалів.

Зазначеним висновком встановлено, що матеріальний збиток, завданий йому, внаслідок пошкодження автомобіля при ДТП становить 13237 гри. 07 коп..

Крім того, вважає, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_4 йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у наступному:

1. Внаслідок ДТП значно пошкоджено належний йому автомобіль, чим було порушено його право власності, оскільки він не мав можливості використовувати свій автомобіль за призначенням та розпоряджатися ним на власний розсуд;

2. Неправомірними діями відповідача було порушено його життєві плани, його звичайний ритм життя. Після ДТП він вимушений був займатися ремонтом автомобіля та підшукуванням кваліфікованих майстрів, матеріалів для його якісного ремонту, що створювало для нього труднощі і негаразди як по роботі так і у повсякденному побуті, що призводить до моральних переживань і страждань.

3. В зв'язку із пошкодженням автомобіля він вимушений звертатися в міліцію, в страхову компанію, до експерта авто-товарознавця, нотаріуса, адвоката, в суд, вимушений оплачувати експертні і юридичні послуги, витрачатися на ремонт, численні поїздки. Тобто, він вимушений займатися справами які не планував, якими ніколи не займався, витрачатися на які не розраховував.

4. В момент ДТП він пережив сильний переляк за своє життя і здоров'я, за життя та здоров'я своїх рідних мами та сестри, які знаходилися в автомобілі.

5. 0собливі моральні страждання він переніс внаслідок брутальної, очевидної несправедливості, результатом якої стало призначення його винним в ДТП при очевидній на його думку вині відповідача ОСОБА_4 та абсолютної відсутності його вини в ДТП. Свою невинуватість в ДТП він вимушений був доводити в судах першої та апеляційної інстанції.

Разом зазначені обставини призвели до зміни його життєвих планів, втрати душевної рівноваги і душевного спокою. Зазначені обставини, глибина та тривалість моральних страждань, які лише погіршилися від зухвалої поведінки відповідача ОСОБА_4, який хизується з нього, що «пошив його в дурні» і він не може з нього отримати відшкодування за спричинену шкоду, заявляючи при цьому: «Я давав тобі дві тисячі гривен на ремонт, треба було брати. Не захтів, то тепер маєш». Отже, викладене вище, небажання відповідача ОСОБА_4 відшкодувати шкоду, дають йому обґрунтовані підстави для визначення розміру завданої йому моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Оскільки відповідно до страхового полісу ВЕ 5236502 АТ «Страхова Група «ТАС»(приватна) ліміт відповідальності зазначеного відповідача за шкоду заподіяну майну потерпілого становить 25 500 грн., а франшиза становить 510 грн., а розмір завданої шкоди встановлено у суму 13237,07грн., до стягнення з відповідача ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди підлягає сума франшизи -510 грн., з відповідача АТ «Страхова Група «ТАС»(приватна) підлягає до стягнення 13237,07 - 510 = 12727,07грн.

Окрім того, судові витрати по справі, які для нього є значними, вважає полягають у наступному:

1. Судовий збір за розгляд справи в суді ним сплачено у сумі 188,2 грн.

2. Оплата експертних послуг для встановлення розміру завданої шкоди, відповідно до прибуткового касового ордеру №10 від 05.05.2012 року, становить 350 грн.

3. 3а надання юридичної допомоги по адміністративній справі і за ведення адміністративної справи справі в суді, відповідно до квитанції № 75 від 27.10.2011 року ним сплачено 1000 грн.

4. 3а надання юридичної допомоги по цивільній справі і за ведення цивільної справи в суді, відповідно до квитанції № 61 від 01.08.2012р. ним сплачено 3000 грн.

Отже, загальна сума понесених ним судових витрат на його думку становить 4538 грн. 20 коп. і підлягає стягненню з відповідачів згідно ст.ст. 79, 84, 86 - 88 ЦПК України.

При цьому пропорційному розподілу судових витрат між відповідачами вважає підлягають суми сплати судового збору 188,2 грн., оплата експертних послуг 350 грн., та оплата юридичної допомоги при розгляді цивільної справи в суді 3000грн., разом 188,2+350+3000грн = 3538,2грн., а конкретно з АТ «Страхова Група «ТАС»(приватна) підлягає до стягнення 3396,67грн., з ОСОБА_4 141,53 грн. Також з ОСОБА_4 на його думку підлягає до стягнення його витрати на правову допомогу під час адміністративного розгляду справи по факту ДТП спричиненого з його вини у сумі 1000 грн., а всього 141,53+1000 = 1141,53грн.

Посилаючись на вимоги чинного законодавства просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача АТ «Страхова Група «ТАС»(приватна) у відшкодування завданої матеріальної шкоди 12727,07грн. та 3396,67грн. судових витрат, а також стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_4 у відшкодування завданої матеріальної шкоди (франшиза) 510 грн., у відшкодування моральної шкоди стягнути 3000 грн. та судові витрати на суму 1114,53 грн..

В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, лише в частині стягнення з його довірителя на користь позивача суми франшизи в розмірі 510 грн. В решті позовних вимог вважає слід відмовити, оскільки судові витрати понесені позивачем при розгляді адміністративної справи не підлягають зарахуванню до витрат при розгляді зазначеної справи. Крім того, вважає, що заподіяння моральної шкоди позивачу повинно бути ним доведено, однак будь-яких документальних підтверджень в обґрунтування зазначених підстав заподіяння йому моральної шкоди, ним не представлено.

Представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС»в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає можливим слухати справу у відсутність представника відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС»відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2011року, близько 15 години, у м. Тульчині, на території торговельно-розважального комплексу «Європейський»сталася дорожно-транспотна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с. 12).

Судом встановлено, що постановою Тульчинського районного суду від 12 грудня 2011 року по адміністративній справі № 3-1819/11 справу у відношенні ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення /а.с. 9/.

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 17 лютого 2012 року зазначену постанову Тульчинського районного суду від 12.12.2012 року залишено без змін.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тому враховуючи вищевикладене, факт невинуватості позивача ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Згідно висновку № 250а від 08.01.2011 року, судової авто-технічної експертизи проведеної у адміністративній справі № 3-1819/11 зокрема встановлено, що в діях водія ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п.10.11 ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку із виникненням події ДТП /а.с. 28-32/.

З наданого суду висновку експертного дослідження № 73-П-04 від 09.04.2012 року (а.с.11-24), матеріальний збиток завданого власнику автомобіля «ВАЗ-21102»д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП складає 13 237,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», від 27.03.1992 року № 6, джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського, відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При аналізі зазначених норм цивільного законодавства вбачається, що за наявності вини особи, на неї покладається обов'язок відшкодувати шкоду потерпілому.

Згідно ж ст.ст. 3, 4, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі.

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Зі змісту статті 980 ЦК України вбачається, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Судом встановлено, що автомобіль «Міцубісі-ланцер»д.н. НОМЕР_1 був забезпечений страховим полісом ВЕ/5236502, який був виданий ПАТ «Страхова група «ТАС»09.09.2010 року (а.с. 69) зі строком дії до 08.09.2011 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Страхова група «ТАС»із заявою про виплату страхового відшкодування на що отримав відповідь, згідно якої останні зазначили, що згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в них не має підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 не підтверджена (а.с. 84).

З зазначених підстав, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 не настала, у відшкодуванні страхового відшкодування ПАТ «Страхова група «ТАС»відмовлено також і власнику ОСОБА_7 (а.с. 85).

Стаття 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначає, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За правилами ст.ст. 36, 37 вказаного Закону після розгляду страховиком наданих йому документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Судом встановлено, що незважаючи на вимоги норм вищезазначеного Закону, страховик своїх зобов'язань не виконав.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди, підлягають до задоволення повністю, шляхом стягнення із страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова група»ТАС»в користь ОСОБА_3 12727,07 грн. спричиненої матеріальної шкоди, що становить розмір страхового відшкодування за мінусом франшизи (510 грн.), виходячи з умов полісу ВЕ/5236502, вимог ст.ст. 12, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та ст. 1194 ЦК України, яка підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_4

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди, то в їх задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. доказування.

Незважаючи на вимоги вищезазначених Законів, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, в чому саме полягає завдана йому моральна шкода та не обґрунтовано її розмір, який він просить стягнути, а тому позовні вимоги позивача в даній частині задоволенню не підлягають, як недоведені.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, знайшли частково своє доведення в судовому засіданні, а тому і позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині зазначеній вище.

Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України, з ПАТ «Страхова група «ТАС»підлягає стягненню на користь позивача 350 грн. витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 3000 грн. за надання правової допомоги, а також 188 грн. 20 коп. судового збору, а з ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5,10 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з ОСОБА_4 судових витрат, а саме 1000 грн., які були витрачені позивачем на правову допомогу під час розгляду адміністративної справи стосовно нього за ст. 124 КУпАП, то вони задоволенню не підлягають, оскільки зазначені витрати не входять до складу витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи в розумінні ст. 79 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 23, 999, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. ст. 4, 8, 10, 15, 18, 57-60, 64, 88, 209-213 ЦПК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова група «ТАС», ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки -задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», вул. Перемоги, 65, м. Київ, 03062, код ЄДРПО 30115243 на користь ОСОБА_3 12 727 /дванадцять тисяч сімсот двадцять сім/ грн. 07 коп. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, а також 350 грн. витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 3000 грн. за надання правової допомоги, а також 188 грн. 20 коп. судового збору, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму франшизи в розмірі 510, 00 грн. та судовий збір в розмірі 5,10 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :