Рішення № 28158759, 19.11.2012, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 2034/6028/2012

Провадження № 2/2034/3818/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2012 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - Козирєвої Г.М.

при секретарі - Смалюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення безпідставно набутих коштів.

Позивач посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27.03.2012р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу - ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 26 травня 2009 року. Рішення суду від 27.03.2012р. вступило в законну силу.

Внаслідок визнання судом Договору купівлі-продажу недійсним Покупець за Договором купівлі-продажу ОСОБА_1 позбувся набутого майна і придбана квартира йому більше не належить. Проте, сплачені ним за квартиру кошти продавець ОСОБА_2 не повернула.

В зв'язку з вищевикладеним позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про час, день та місце слухання справи повідомлялася належним чином рекомендованою кореспонденцією та через оголошення у пресі (а.с.27, 32, 36).

Представник позивача в судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати за її відсутністю та у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.34).

З письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд дослідивши докази по справі дійшов висновку про доцільність задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27.03.2012р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1., треті особи ПН ХМНО ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 26 травня 2009 року. Рішення суду від 27.03.2012р. вступило в законну силу (а.с.7).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначеним рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 26.05.2009р., укладений між Позивачем ОСОБА_1 та Відповідачем ОСОБА_2 Згідно умов цього договору ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 трикімнатну квартиру № 12, що розташованна за адресою: АДРЕСА_1. Продаж здійснено за 160000,00грн. (сто шістдесят тисяч гривень 00 копійок), які Відповідач ОСОБА_2 відповідно до п. 2.1 Договору отримала ще до підписання та нораріального посвідчення Договору.

Внаслідок визнання судом Договору купівлі-продажу недійсним Покупець за Договором купівлі-продажу ОСОБА_1 позбувся набутого майна і придбана квартира йому більше не належить. Проте, сплачені ним за квартиру кошти продавець ОСОБА_2 не повернула.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними: «Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто, у разі, якщо договір купівлі-продажу визнано недійсним, сторони повинні бути повернуті у первісний стан (двостороння реституція) і продавець повинен повернути покупцю усе отримане ним за договором, оскільки правові підстави для утримання грошових коштів у Відповідача відсутні.

На даний час квартира, яка була предметом Договору купівлі-продажу, залишається у власності Відповідача, також Відповідач залишив собі гроші, які отримав за квартиру. Позивач же не має ані квартири ані грошей, які сплатив за квартиру.

Підставою для визнання недійсним Договору було порушення з боку відповідача накладеного державним виконавцем арешту на нерухоме майно, яке стало предметом договору купівлі продажу. Про накладений державним виконавцем арешт Відповідач Позивача не повідомила, хоча сама про цю обставину була добре знала, натомість відповідно до п. 1.5 Договору купівлі-продажу Продавець (Відповідач) гарантувала, що майно під арештом не перебуває, чим ввела Покупця в оману.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною». Крім того, оскільки Правочин є недійсним з моменту його вчинення, суд вважає, що Відповідач безпідставно володіла грошовими коштами що були нею отримані за договором купівлі-продажу, протягом тривалого часу. За час безпідставного володіння грошима їх вартість значно знецінилась, чим були спричинені реальні збитки, право на відшкодування яких передбачено п. 1 ч. 1 ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Пунктом 8 розділу «Зобов'язання, що виникають з договорів та інших правочинів Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011р., зазначено: аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Також необхідно стягнути з Відповідача на користь Позивача інфляційне збільшення з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України викладених в листі N 62-97р. від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», період за який має нараховуватися інфляційне збільшення становить 35 місяців з червня 2009 по квітень 2012 року включно.

Таким чином, за період безпідставного користування чужими грошовими коштами коефіцієнт індексу інфляції (індексу споживчих цін) відповідно до використаних даних Держкомстату склав 1,204905626, а отже сума інфляційного збільшення становить 32784,90грн. (160000 х 1,204905626 - 160000 = 32784,90 грн.).

Також необхідно стягнути з Відповідача на користь Позивача загальну суму 3-х процентів за період з 26.05.2009р. по 23.04.2012р. користування безпідставно набутими коштами, яка складає 13992,33 грн.

Загальна сума стягнення складається з додатку суми безпідставно набутих коштів, інфляційного збільшення та трьох процентів річних за час користування та становить 206777,23грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено 2067,77 грн. за подання позовної заяви, та 107,30 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 22, ч. 1, 2 ст. 216, ст. 236, ст. 625, ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності правочину (двосторонню реституцію) і повернути сторони у первісний стан.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 суму безпідставно набутих коштів у розмірі 160000,00грн., сумму інфляціного збільшення у розмірі 32784,90грн., суму 3% річних, що складає 13992,33грн., а всього 206777,23грн. (двісті шість тисяч сімсот сімдесят сім гривень 23 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 понесені ним судові витрати в загальному розмірі 2175,07грн. (дві тисячі сто сімдесят п'ять гривень 07 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Суддя: