Рішення № 28155741, 03.12.2012, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/0808/1809/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

за участю представників :

позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1, діючого на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 до приватного підприємства «Граніт -Запоріжжя», ОСОБА_4 про тлумачення змісту правочину,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1, діючи на підставі довіреності, в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПП «Граніт- Запоріжжя»( правонаступник Запорізького підприємства «Агропромсервіс»), ОСОБА_4 ( правонаступник ОСОБА_5 прр тлумачення змісту правочину - гарантійного зобов»язання, б/н та дати, підписаного ОСОБА_2

В обґрунтування заявленої вимоги зазначив, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2012 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ПП «Граніт-Запоріжжя», третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання права власності на частину підприємства та стягнення коштів позов задоволено. Визнано право власності на 72/100 частини цілісного майнового комплексу -приватного підприємства «Граніт-Запоріжжя», код ЄДРПОУ 13608789, юридична адреса : АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. Стягнуто з ПП «Граніт-Запоріжжя»борг у сумі 674 301,00 грн.

Під час розгляду вказаної справи суди, як першої, так і апеляційної інстанцій звертали увагу на текст гарантійного зобов»язання , б/н та дати, підписаного ОСОБА_2 Текст цього документу викликає різні тлумачення та є таким, що суперечить діючому законодавству, фактичному волевиявленню сторін.

Суд касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 також звернув увагу на відсутність його заяви в суді щодо тлумачення гарантійного зобов»язання, що в свою чергу, призвело до винесення судами першої та апеляційної інстанцій по суті різних рішень. Також було зазначено, що прийняте по справі рішення не перешкоджає ОСОБА_2 окремо звернутися до суду з позовом про тлумачення спірного правочину у відповідності до вимог ст.ст. 213, 214 ЦК України.

Метою тлумачення змісту правочину -гарантійного зобов»язання є встановлення фактичних намірів сторін, оскільки їх нечітке визначення по тексту зобов»язання призвело до невірних висновків суду апеляційної інстанції, яка одночасно визнала за ОСОБА_5 право власності на частку майна та стягнула з ПП «Граніт-Запоріжжя»на користь ОСОБА_5 суму боргу. Як на думку позивача, одночасне визнання права власності та стягнення суми боргу, є неприпустимим та суперечливим.

В суді позивач та його представник , кожен в окремості, позов підтримали і просили його задовольнити.

Додатково в суді представник позивача позов уточнив і просив суд розтлумачити спірний правочин наступним чином :

По-перше, виходячи із змісту гарантійного зобов»язання, підписаного керівником ЗП «Агропромсервіс»ОСОБА_2 та посвідченого печаткою підприємства, будь-яких правових наслідків для ЗП «Агропромсеврвіс»не настає, оскільки воно було підписано не повноважною особою.

По-друге, грошова сума 50 000,00 руб., спрямована на формування статутного фонду ЗП «Агропромсервіс», а також інша сума в розмірі 50 000,00 руб. та катер «Амур», вартістю 4 687 000 крб., передані за період з 1990 р. по 1995 р. у фонд розвитку підприємства ОСОБА_5 керівнику підприємства ОСОБА_6 є борговими зобов»язаннями ОСОБА_2.

По-третє, додаткова умова, викладена в зобов»язаннях ОСОБА_2, про перехід права власності або виплату ринкової вартості нежитлового приміщення за адресою : АДРЕСА_1 та нового катеру «Амур»на момент вимоги не мають відношення до ЗП «Агропромсервіс».

По-четверте, виниклі правовідносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підлягають розгляду в порядку окремого судового провадження.

Представник відповідача -ПП «Граніт -Запоріжжя»позов підтримав у повному обсязі і просив суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в суді проти позову заперечувала , оскільки звернення до суду про тлумачення змісту гарантійного зобов»язання є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Правочином, зміст якого просить розтлумачити ОСОБА_2, є гарантійне зобов»язання, підписане ним же, як директором ЗП «Агропромсервіс»( правонаступником якого є ПП «Граніт -Запоріжжя) , та засвідчене печаткою ЗП «Агропромсервіс», без номеру та дати . ( а.с. 6)

Підставою для звернення до суду з цим позовом, як зазначає сторона позивача, є різне тлумачення судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій змісту гарантійного зобов»язання, що є предметом спору.

Згідно ч.2 ст. 213 ЦК України на вимогу сторони суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення правочину визначені частинами 3,4 ст. 213 ЦК України.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з»ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч.3 ст.213 ЦК України немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин , до уваги береться мета правочину, зміст попередніх переговорів, установлена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи із змісту наведеної норми цивільного права, тлумачення правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, а не усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень, про внесення до договору уточнень та змін, які не обговорювалися та не включалися сторонами при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2012 р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ПП «Граніт-Запоріжжя», третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання права власності на частину підприємства та стягнення коштів позов задоволено. Визнано право власності на 72/100 частини цілісного майнового комплексу -приватного підприємства «Граніт-Запоріжжя», код ЄДРПОУ 13608789, юридична адреса : АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. Стягнуто з ПП «Граніт-Запоріжжя»борг у сумі 674 301,00 грн. ( а.с.24-26).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 21 червня 2012 р. рішення апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2012 р. залишено без змін ( а.с. 27-29)

В установчій частині вказаної ухвали зазначено, що апеляційним судом встановлено і не заперечується в касаційній скарзі ( подана ОСОБА_1 в інтересах та по дорученню ПП «Граніт-Запоріжжя»на рішення апеляційного суду Запорізької області від 20.02.2012 р.) , що між Запорізьким підприємством «Агропромсервіс»і ОСОБА_5 була укладена письмова цивільно- правова угода, за умовами якої для формування статутного фонду та фонду розвитку підприємства в період 1990-1995 року відповідач отримав від позичальника 100 000 крб. та катер «Амур»4 687 000 крб. і зобов»язався внести позичальника до складу засновників цього підприємства із правом власності в розмірі 72% майна підприємства станом на серпень 1995 року та додатково зобов»язався передати у власність або виплатити ринкову, на момент вимоги, вартість житлового приміщення в АДРЕСА_1 і вартість нового катеру «Амур».

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших цивільних справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Здійснення переоцінки такого судового рішення іншим судом є порушенням вимог процесуального закону.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зміст спірного правочину, був встановлений вищевказаними судовими рішеннями, а тому будь-якому тлумаченню не підлягає.

Крім того, слід зазначити, що , виходячи із змісту уточнень до позовної заяви ( а.с. 100-101) позивач фактично має на меті не розтлумачення змісту правочину в сенсі ст. 213 ЦК України, а встановлення в рамках цієї справи обставин щодо правовідносин, які виникли між сторонами по справі в результаті спірного правочину і які були предметом судових розглядів.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 213 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, діючого на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_2 до приватного підприємства «Граніт -Запоріжжя», ОСОБА_4 про тлумачення змісту правочину відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

03.12.2012