Постанова № 281553, 21.11.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"21" листопада 2006 р. Справа № 18/289

“ 21 ” листопада 2006 року 11 год. 30 хв. справа № 18/289

За позовом Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі

15000, смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, 83

До Ріпкинської районної ради Кооперативно –профспілкового фізкультурно –спортивного товариства „Колос”

15000, смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, 37

про стягнення 1806 грн. 00 коп. за рахунок активів

Суддя А.С.Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін в судовому засіданні 16.11.2006р.:

Від позивача: Куліш Ю.А. –гол. держподатінспектор, дов. № 71/9/10-015 від 14.03.2006р.

Від відповідача: Руденок В.О. –голова ради, протокол від 10.02.2005р.

Постанова виноситься після перерв, оголошених в судовому засіданні з 31.10.2006р. по 16.11.2006р. та з 16.11.2006р. по 21.11.2006р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

СУТЬ СПОРУ:

Державною податковою інспекцією у Ріпкинському районі (надалі – Позивач) заявлено адміністративний позов до Ріпкинської районної ради Кооперативно –профспілкового фізкультурно –спортивного товариства „Колос” (надалі –Відповідач) про стягнення за рахунок активів боржника податкової заборгованості в сумі 1806,00 грн. по земельному податку.

Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України „Про плату за землю”, ст. 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” він, як заклад фізичної культури та спорту, звільнений від земельного податку. Відсутність в додатку № 2 до податкових розрахунків земельного податку відомостей про наявність пільг щодо плати за землю Відповідач пояснює тим, що відповідний розрахунок з пільгами не був прийнятий податковим органом.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Ріпкинська районна рада Кооперативно –профспілкового фізкультурно –спортивного товариства „Колос” зареєстрована в якості юридичної особи розпорядженням Ріпкинської районної державної адміністрації від 25.11.1994р., про що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зроблено запис за № 1 055 120 0000 000089.

Відповідача взято на облік ДПІ у Ріпкинському районі, як платника податків, 06.07.1990р. за № 8/3.

Рішенням Ріпкинської районної ради від 12.02.1992р. № 32 Відповідачу в постійне користування надано земельні дялянки в смт. Ріпки (площею 2,55 га) та в смт. Добрянка (площею 1,43 га) для розміщення стадіонів, що підтверджується копією державного акту на право користування земельною ділянкою.

Відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. № 1251-ХІІ, платники податків зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), та сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. Стаття 11 названого закону встановлює, що за порушення законів про оподаткування платники податків та зборів несуть відповідальність, передбачену законодавством.

Частиною першою ст. 14 Закону України „Про плату за землю” від 03.07.1997р. № 2535-ХІІ встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідачем 31.01.2006р. подано до ДПІ у Ріпкинському районі податкові розрахунки земельного податку за земельні ділянки, розташовані в смт. Ріпки по вул. Святомиколаївській, 37 (площею 2,55 га) та в смт. Добрянка (площею 1,43 га). Як вбачається із даних розрахунків, Відповідач самостійно визначив податкові зобов’язання по земельному податку на 2006 рік на загальну суму 3105,00 грн. При чому в додатку № 2 до податкових розрахунків „Звіт про пільги на земельний податок” про наявність будь –яких пільг Відповідачем зазначено не було.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон № 2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У відповідності з ч. 1 ст. 17 Закону України „Про плату за землю” податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач протягом січня –липня 2006 року був зобов’язаний сплатити земельний податок за земельну ділянку в смт. Ріпки в сумі 1589,00 грн., за земельну ділянку в смт. Добрянка в сумі 217,00 грн., усього на загальну суму 1806,00 грн.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Позивачем були сформовані податкові вимоги: перша за № 1/62 від 03.03.2006р. на суму 258,00 грн. та друга за № 2/155 від 21.06.2006р. на суму 1032,00 грн. Податкові вимоги були отримані Відповідачем відповідно 22.05.2006р. та 22.06.2006р., що підтверджується підписами уповноваженої особи на корінцях вимог.

13.09.2006р. в.о. начальника ДПІ у Ріпкинському районі прийняте рішення № 18 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

Враховуючи, що податковий борг, зазначений у позовній заяві, самостійно Відповідачем не погашений, він підлягає стягненню за рахунок активів такого платника на підставі п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону № 2181-ІІІ в судовому порядку.

Заперечення Відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з наступного:

Статтею 12 Закону України „Про плату за землю” визначені пільги щодо плати за землю. Згідно п. 4 цієї статті від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням (у тому числі студентські бази, табори відпочинку та структурні підрозділи вищого навчального закладу, які забезпечують діяльність цього закладу).

За змістом ст. 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” у 2006 році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України „Про плату за землю", застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, закладів фізичної культури та спорту, а також спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Чинне законодавство не дає чіткого визначення терміну „заклад фізичної культури та спорту”.

В розділі 1 Статуту Всеукраїнського фізкультурно –спортивного товариства „Колос” агропромислового комплексу України, затвердженого 18.06.2005р. ІV з’їздом КПФСТ „Колос” та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2006р. зазначено, що товариство „Колос” за статусом є всеукраїнською громадською організацією, свою діяльність здійснює на території України, діє самостійно відповідно до Конституції України, чинного законодавства України та цього Статуту, розробленого відповідно до Законів України „Про фізичну культуру і спорт”, „Про об’єднання громадян”.

Головною метою діяльністю товариства „Колос” є сприяння організації та проведенню фізкультурно –оздоровчої та спортивно –масової роботи серед широких верств населення України і, перш за все, сільського, працівників агропромислового комплексу та їх сімей, всебічне сприяння постійному підвищенню рівня фізичного здоров’я своїх членів, а також задоволення та захист спільних інтересів своїх членів (п. 2.1 Статуту).

В період між конференціями вищим органом районної організації ВФСТ „Колос” є районна рада (п. 7.1 Статуту).

За змістом статей 367 –368 Закону України „Про фізичну культуру і спорт”, фізкультурно-спортивне товариство –громадська організація фізкультурно –спортивної спрямованості, що створюється громадянами України з метою сприяння розвитку фізичної культури та спорту. Фізкультурно – спортивне товариство діє на підставі власного статуту та відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян", цього Закону, інших нормативно –правових актів. Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство є складовою частиною фізкультурно-спортивного руху України, діяльність якого поширюється на територію всієї України, має місцеві осередки у більшості її областей та первинні осередки у більшості адміністративно –територіальних одиниць області.

В довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зазначено, що основний вид діяльності Відповідача за КОПФГ –92.62.0 „Інша діяльність у сфері спорту”.

На підставі ст. 75 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, постанов Кабінету Міністрів України від 16.12.2004р. № 1678, від 21.12.2005р. № 1246, наказу Міністерства України у справах молоді та спорту від 21.04.2005р. № 12, в 2004 та 2005 роках Відповідач входив до переліку закладів фізичної культури та спорту, до яких застосовувалися пільги по платі за землю.

Статтею 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” затвердження відповідного переліку Кабінетом Міністрів України або іншим центральним органом виконавчої влади не передбачено.

Разом з тим, як вже було зазначено, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

За правилами п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Оскільки Відповідач самостійно визначив податкове зобов’язання з земельного податку (самостійно їх узгодив), він зобов’язаний був у встановлений строк їх сплачувати. А у випадку виявлення помилок у показниках раніше поданого податкового розрахунку мав право надати уточнюючий розрахунок та звернутися до податкового органу із заявою про повернення надміру сплачених сум податку.

У відповідності з п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених пунктом 5.3 статті 5 цього Закону.

Таким чином, при наявності відмови службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію із звітом про наявність пільг щодо плати за землю, Відповідач був зобов’язаний надіслати таку декларацію поштою.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 3 – 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. ст. 12, 14, 17 Закону України „Про плату за землю” ст. ст. 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок активів з Ріпкинської районної ради Кооперативно –профспілкового фізкультурно –спортивного товариства „Колос”, смт. Ріпки, вул. Святомиколаївська, 37 (р/р 26009302138 в Ріпкинській філії № 3273 ВАТ „Ощадбанк”, МФО 353165, код 02645770) в доход місцевого бюджету (Одержувач: місцевий бюджет Ріпкинського району, код 21409644, рахунок 33211811600422 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592) 1806 грн. 00 коп. податкової заборгованості з земельного податку.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко