Ухвала суду № 28154830, 04.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2012 р.

справа № 2а/0470/12670/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротерм»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012року у справі №2а/0470/12670/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротерм»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаним позов. Просив визнати дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів з контрагентом ТОВ «Гранд Буд Постач»протиправними, та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з припущенням податкового органу щодо відсутності реального виконання угод між позивачем та зазначеним контрагентом, а формування податкового кредиту здійснено відповідно до чинного законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду обґрунтована тим, що позивачем не підтверджено право формування податкового кредиту, оскільки не надано первинної документації, відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджено доводи перевірки

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що перевіркою позивача встановлено, що в порушення пп. 7.4.1 п.7.4. ст..7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд Буд Постач», а угоди з вказаним контрагентом визнані нікчемними, проте такі доводи не відповідають дійсності, а судом першої інстанції не надано належної оцінки всім доказам у справі.

Представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав в ній викладених.

Представник відповідача до суду не з’явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

Заслухавши представника позивача. доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що

Відповідачем в період з 26.08.2011р. по 01.09.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань формування податкового зобов’язання і податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010р. по 28.02.2011р. по взаємовідносинах з ТОВ «Гранд Буд Постач», за результатами якої складено акт від 08.09.2011р. №1187/231/32633290.

Перевіркою встановлено порушення ст.. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України та пп. 7.4.1 п.7.4. ст..7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Гранд Буд Постач», а угоди з вказаним контрагентом визнані нікчемними.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення.

Так актом перевірки встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит за період січень-лютий 2011р. за результатами взаємовідносин з ТОВ «Гранд Буд Постач».

У ході проведення перевірок контрагента Позивача, встановлено, що операції Позивача з контрагентами не підтверджуються стосовно місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 вказаного Закону).

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Отже, Законом України «Про податок на додану вартість»встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано в суді апеляційної інстанції відсутність –ненадання позивачем первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії Відповідача в частині визнання актом перевірки правочину нікчемним колегія суду зазначає наступне.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772) затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до вказаного Порядку, Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що по-перше так як акт перевірки службовий документ то стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, а по-друге акт є носієм доказової інформації, тобто певних фактичних обставин та є думкою –позицією перевіряючого.

Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротерм» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012року у справі №2а/0470/12670/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротерм»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим