Постанова № 2815344, 15.01.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2009 № 6/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Кобилецька О.С., дов. № А14/50Д від 29.12.2008 року

від відповідача - Негреш М.О., дов. № 7 від 20.05.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2008

у справі № 6/383

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Азовмаш"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтранссервіс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 519487,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 року у справі№ 6/383 позов Відкритого акціонерного товариства “Азовмаш” (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранссервіс” (далі-відповідач) про стягнення 519 487, 5 грн. задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто 471 768 , 92 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 39 727, 11 грн. пені, 7 991, 47 грн. – 3% річних, 5 194, 88 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суду визнав встановленими, та порушено норми матеріального права.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що позивачем на підставі актів здачі-приймання послуг були виставлені відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 417 740, 51 грн. Відповідач сплатив позивачу суму в розмірі 17 619, 12 грн., а проти сплати 400 121, 39 грн. заперечував, оскільки зазначені витрати позивач здійснив без згоди відповідача, тобто без його доручення. При цьому скаржник зауважує, що договір № 1 РР-00801 від 01.05.2006 року з боку відповідача підписаний директором Алфімовим М.В., в той час як Акт № 01-06 від 30.06.2006 року підписаний іншою особою. Тому відповідач вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.01.2009 року.

15.01.2009 року від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу № 523/74 від 14.01.2009 року (вх. № 02-7.1/04), в яких останній просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 року у справі № 6/383 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Крім того, позивач зазначає, що умовами договору № 1РР-00801 від 01.05.2006 року не передбачена конкретна форма доручення, а тому згода відповідача на вчинення позивачем певних дій підтверджується підписаними актами виконаних робіт, які були прийняті відповідачем без зауважень. Більше того, про прийняття вищевказаних робіт свідчить і їх часткова оплата відповідачем в розмірі 17 619, 12 грн. (виписка ВАТ “Родовід банк” № 7/3141 від 21.07.2008 року) та їх часткова оплата під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 100 000 грн., на підтвердження чого було додане платіжне доручення № 250 від 07.10.2008року з призначенням платежу: “оплата за надані брокерські та таможені послуги згідно договору № 1 РР-00801 від 01.05.2006 року”.

В судове засідання 15.01.2009 року з’явились представники позивача та відповідача.

В судовому засідання представник відповідача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої вимоги, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.05.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1РР- 00801 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) декларант зобов’язується за дорученням і за рахунок замовника відповідно до умов цього Договору і вимог чинного законодавства України готувати документи для митного оформлення, пред'являти митному органу товари, транспортні засоби і документи для митного оформлення в Україні, здійснити митне оформлення, враховуючи здобуття дозволу митниці на переміщення через кордон в заявленому митному режимі.

Згідно з пунктом 4.2 Договору розрахунки за надані послуги і відшкодування понесених декларантом по вказівці замовника додаткових витрат замовник справляє банківським платежем на поточний рахунок декларанта протягом п'яти банківських днів з дати виставлення рахунку на оплату. Підставою виставлення рахунку є акти виконаних робіт, підписані уповноваженими представниками сторін. Допускається попередня оплата.

Загальна вартість послуг, наданих позивачем відповідачеві, складає 417 740,51 грн.

Зокрема, 30.06.2006 між сторонами було складено акт № І/У здачі-приймання продукції (послуг) за Договором, відповідно до якого було надано послуги по проведенню вторинного контролю імпортної продукції прикордонної державної інспекції щодо карантину рослин у Донецькій області на суму 1 460,7 грн. без ПДВ, а також акт № 01-06 по оформленню ВМД на суму 600 грн. з ПДВ, по перерахуванню грошових коштів за митні процедури на суму 414 989,22 грн. без ПДВ.

31.07.2006 між сторонами було укладено акт № 02/06стс здачі приймання продукції (послуг), а саме: послуг по оформленню ВМД на суму 150 грн., по перерахуванню грошових коштів за митні процедури на суму 540,59 грн. без ПДВ.

На підставі вказаних актів позивачем було виставлено рахунки № 515395 від 30.06.2006, № 515316 від 30.06.2006, № 515317 від 30.06.2006, № 515910 від 31.07.2006,№515911 від 31.07.2006.

Відповідач належним чином умови Договору не виконував.

Позивач направив відповідачу вимогу про оплату боргу № А14/2854 від 08.11.2007, яка була залишена останнім без задоволення.

Твердження відповідача про відсутність доручення та вказівки останнього на виконання позивачем робіт (послуг), зазначених в акті № 01-06 від 30.06.2006 року, колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до розділу 3 договору кожна надана послуга оформлюється Актом здачі-прийняття, який в свою чергу є підставою для виставлення рахунку та оплати наданих послуг (п. 4.2).

При цьому замовник протягом 3-ох робочих днів з дня отримання Акту зобов’язаний направити декларанту підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття наданих послуг. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти надані послуги сторони у трьохденний строк складають двосторонній акт з переліком необхідних доробок та строками їх виконання.

Матеріали справи містять Акти здачі-приймання послуг № 1/У, № 01-06 від 30.06.2006 року, № 02/06 стс від 31.07.2006 року, які підписані представниками сторін та скріплені їхніми печатками. При цьому, заперечуючи підпис на акті № 01-06 від 30.06.2006 року, представником відповідача не заперечувався акт № 1/У від 30.06.2006 року з аналогічним підписом. За таких обставин послуги, надані позивачем, були прийняті відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Крім того, про прийняття відповідачем згаданих послуг свідчить і їх часткова оплата останнім 21.07.2008 року в розмірі 17 619, 12 грн. та 07.10.2008 року в розмірі 100 000 грн.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було сплачено позивачу 17 619,12 грн. і заборгованість відповідача складає 400 121,39 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції згідно платіжного доручення № 250 було сплачено 100 000 грн. за надані йому позивачем брокерські та таможні послуги згідно договору № 1РР-00801 від 01.05.2006 року.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 100 000 грн. є безпідставними, оскільки в цій частині позовних вимог відсутній предмет спору.

Отже, колегія суддів встановила, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 100 000 грн. необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, а тому заборгованість відповідача перед позивачем складає 300 121, 39 грн.

Враховуючи те, що відповідач свої зобов’язання за договором належним чином не виконав та не сплатив позивачеві кошти в сумі 300 121,39 грн. за надані послуги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в розмірі 300 121,39 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору в разі прострочення замовником передбачених п. 4.2 договору термінів оплати послуг декларанта замовник сплачує декларанту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 39 727,11 грн. пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 71 647,53 грн. – інфляційної складової боргу та 7 991,47 грн. – 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом першої інстанції основний борг, пеня, 3% річних та збитки від інфляції стягнуті правильно, а лише не вірно визначено розмір основної заборгованості, Київський апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити та припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 100 000 грн.

З огляду на викладене вище та керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранссервіс” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 року у справі № 6/383 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Азовмаш” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранссервіс” змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранссервіс” (м. Київ, вул. Обсерваторна, 12-а, рахунок 260066821 у ВАТ “Родовід банк” м. Києва, рахунок 26007101901001 у ЗАТ “Альфа банк”, МФО 321712, код 32670530) на користь Відкритого акціонерного товариства “Азовмаш” (м. Маріуполь, пл. Машинобудівельників, 1, рахунок 260059001175445 у філії ПУМБ м. Маріуполь, МФО 335742, код 30832888) 300 127,39 грн. основного боргу, 71 647, 53 грн. інфляційних нарахувань, 39 727,11 грн. пені, три проценти річних в сумі 7 991,47 грн., 5 194,88 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі № 6/383 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтранссервіс” на користь Відкритого акціонерного товариства “Азовмаш” 100 000 грн. основного боргу припинити.”

3.Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи № 6/383 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

20.01.09 (відправлено)