Рішення № 28148620, 24.12.2012, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 1607/2157/2012

Номер провадження 2/1607/890/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2012 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Водолага А.В. при секретарі Стрілець Л.Г. розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Зіньків Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НВП Технотерра»про стягнення невиплаченої заробітної плати та завданої моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В судове засідання з»явивсь представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2, з»явивсь представник відповідача ТОВ «НВП Технотерра» Черчик А.В., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений в законом встановленому порядку, направив в адрес суду заяву про розгляд справи без його участі.

В первісному позові позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 15 075, 27 гривень, невиплачених відпускних 4 879,32 гривні, 566,20 гривень компенсації за невикористану відпустку, 4 173,60 гривень за затримку розрахунку при звільненні, 1 043,40 гривень за затримку видачі трудової книжки, всього 25 727,79 гривень, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 4000 гривень, витрати пов»язані з отриманням юридичної допомоги в сумі 3 000 гривень, допустити негайне виконання судового рішення в межах виплати заробітної плати за один місяць.

В процесі розгляду справи в суді, позивач, в зв»язку з частковим добровільним задоволенням відповідачем заявлених позовних вимог, змінив позовні вимоги в сторону зменшення і просить суд стягнути з ТОВ «НВП Технотерра»на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 341,70 гривень, 7 797,56 гривень за затримку розрахунку при звільненні, 4 000 гривень завданої моральної шкоди, понесені судові витрати в сумі 3 000 гривень, допустити негайне виконання судового рішення в межах виплати йому заробітної плати за один місяць.

В обґрунтування змінених позовних вимог суду пояснив. Він був звільнений з роботи в ТОВ «НВП Технотерра»за згодою сторін 13.07.2012 року Наказ №42/1-к від 13.07.2012 року, відповідно поданої ним заяви на підставі п.1ч.1ст.36 КЗпП України. При звільненні з роботи відповідач не виконав вимоги ст.116 КЗпП України і не провів з ним повний розрахунок по заробітній платі, не виплатив заборгованість по заробітній платі за останні 5-ть місяців, з березня по липень 2012 року. При звільненні 13.07.2012 року з ним не було проведено розрахунок заборгованості по невиплаченій заробітній платі, інших платежах. Після звернення з позовом до суду 3 вересня 2012 року йому було виплачено заробітну плату в сумі 13 853,60 гривень, але він вважає, що виплачена йому заборгованість по заробітній платі не в повному обсязі, не доплачено 341 ,70 гривні, так як відповідно довідки № 110 від 06.08.2012 року заборгованість підприємства перед ним складає 14 195,30 гривень, а відповідно довідки № 109 від 08.08.2012 року заборгованість складає 13 853,60 гривень, різниця становить 341,70 копійок. Від призначення по даному протиріччю судово-економічної експертизи в своєму виступі відмовився. Посилається на ст. 117 КЗпП України, відповідно якої відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по час розрахунку, що становить 7 797,56 гривні, так як він і на даний час ніде не працює, на біржі по працевлаштуванню на обліку не стоїть. Вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 4 000 гривень, так як в результаті неправомірних дій відповідача було порушено його Конституційне право на працю і оплату праці, він має сім»ю і в результаті неправомірних дій відповідача його сім»я мала скрутне матеріальне становище, він психологічно відчував вину перед сім»єю, за становище яке склалось .Просить суд оплатити понесені ним судові витрати в розмірі 3 000 гривень, допустити негайне виконання рішення в межах виплати йому заробітної плати за один місяць.

Представник відповідача ТОВ «НВП Технотерра»заявлені позовні вимоги визнала частково. Визнала факт несвоєчасного розрахунку відповідача з позивачем при звільненні з роботи, визнала факт наявності на час звільнення відповідача заборгованості по виплаті заробітної плати за останні 5-ть місяців в сумі 13 853,60 гривень, яка станом на 03.09.2012 року перерахована позивачу, визнала, що дії відповідача підпадають під вимоги ст.117 КЗпП України, але не згідна з сумою відшкодування 7 797,56 гривень, так як вважає, що позивач невірно, без врахування Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»/ із змінами/, нарахував середній заробіток, по розрахунках відповідача позивачу підлягає відшкодуванню в порядку ст.117 КЗпП України 3 181,15 гривень. Частково, в 500 гривень, визнала позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 4000 гривень, не визнала позовні вимоги про стягнення з відповідача понесених судових витрат в сумі 3 000 гривень., і наявність заборгованості по виплаті заробітної плати в сумі 341,70 гривень, пояснивши розбіжність в сумах вказаних в довідках № 109 і №110, проведенням бухгалтерією кінцевих розрахунків перед перерахуванням позивачу заборгованості по заробітній платі.

Затримку в своєчасній виплаті заробітної плати і затримку в проведенні повного розрахунку з відповідачем при звільненні пояснила тяжким фінансовим становищем підприємства на той час, на даний час з її слів, підприємство знаходиться на стадії банкротства і ліквідації.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що змінені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 працював на посаді водія в ТОВ «НВП Технотерра»і був звільнений з роботи відповідно написаної ним заяви за п.1ч.1ст.36 КЗпП України, за згодою сторін,13.07.2012 року. На час звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 13 853,60 копійок, які були йому виплачені відповідачем після звернення з позовом до суду, 03.09.2012 року, тобто через 35 днів і суд приходить до висновку, що дії відповідача підпадають під вимогу ст.117 КЗпП України і він повинен оплатити середній заробіток ОСОБА_1 за затримку розрахунку при звільненні по день проведення повного розрахунку. Вирішуючи питання , яка сума підлягає стягненню, суд приходить до висновку, що розрахунок суми середньої заробітної плати позивача, зроблений відповідачем в відповідності з розділом 111 п.п. 3,4. Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року/ із змінами і доповненнями/ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»обґрунтований, відповідає вимозі нормативного документа і ґрунтується на матеріалах бухгалтерського обліку, що маються в справі. Позовні вимоги позивача про стягнення 7 797,56 гривень за затримку розрахунку при звільненні, ґрунтуються на грошовому утриманні позивача за два місяці, і не відповідають вимогам Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року, в частині вирахування середньої заробітної плати, так як відповідно бухгалтерських документів, що маються в справі, частина отримуваних ним коштів не враховується при визначенні середньої заробітної плати.

Вирішуючи питання про задоволення змінених позовних вимог в частині стягнення залишку заборгованості по заробітній платі в сумі 341, 70 гривень, то суд виходить з ч.4ст.60 ЦПК України, відповідно якої доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В судовому засіданні представник позивача звернув увагу суду на наявність протиріччя між сумами заборгованності вказаними в довідках № 109 від 08.08.2012 року і №110 від 06.08.2012 року, представник відповідача надав пояснення з даного приводу, представник позивача відмовився від проведення судово-економічної експертизи з даного питання, тому суд вважає дану позовну вимогу необґрунтованою і безпідставною.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди в сумі 4 000 гривень, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав. Відповідно ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, …

В обгрунтування моральної шкоди в сумі 4 000 гривень, представник позивача послався на порушення відповідачем вимог Конституції України про право на працю і оплату праці, на складне майнове положення членів його сім»ї в зв»язку з несвоєчасним отриманням заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні, на душевні страждання , які він зазнав в зв»язку з несвоєчасним отриманням коштів при розрахунку. Інших обґрунтувань отримання моральної шкоди суду не надав. Виходячи з вимог ст. 23 ЦК України, роз»ясень Пленуму ВС України, суд приходить до висновку, що позивач не надав суду обґрунтування отримання моральної шкоди на суму 4 000 гривень, тому завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню в розмірі 500 гривень, яку визнав відповідач.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, понесених позивачем, суд виходить з визначень судових витрат, даних в ст.79 ЦПК України, де в пункті 2 ч.2 вказано даний вид затрат. Але суд не може не брати до уваги і вимоги ч.1 ч.3 ст. 85 ЦПК України, де визначено оплату витрат представників сторін при явці в судове засідання:

- витрати пов»язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла;

- граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов»язані з явкою до суду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В своєму розрахунку затраченого часу та вартості наданих юридичних послуг, адвокат ОСОБА_2 не розділив визначень даних в ст.ст. 79,85 ЦПК України, не врахував, що представництво в суді підлягає оплаті тільки в певній частині витрат і правова допомога до даного виду витрат не відноситься

В розрахунку вартості виконаних ним робіт по наданню правової допомоги ,представник позивача ОСОБА_2, при оцінці її вартості посилається на пункт додатку, додаток до Постанови КМ України від 27.04.2006 року № 590 «Граничні розміри компенсаційних витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ», який скасований Постановою КМ України №127 від 22.02.2012 року і на час розгляду справи в суді не діє.

Виходячи з вище викладених обставин, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування судових витрат, згідно розрахунку представника-адвоката ОСОБА_2 належить розділити, на його затрати як адвоката по наданню правової допомоги і витрати понесені як представником сторони. В зв»язку з ненаданням позивачем документів, які б підтверджували понесені представником витрати передбачені ст.85 ЦПК України, в даній частині позовних вимог відмовити.

В частині відшкодування оплати витрат на отримання правової допомоги з сторони проти якої ухвалено рішення, суд враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку, що вони підлягають відшкодуванню виходячи з засад моральності: середньої оплати праці що є в Україні, її мінімальної почасової оплати за некваліфіковану працю.

Відповідно ст.84 ЦПК України, витрати пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, покладається на сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Вказана стаття не передбачає відшкодування за рахунок з сторони , проти якої постановлено рішення, завищену оплату витрат на правову допомогу адвокату чи іншому фахівцю в області права. В зв»язку з вище викладеним суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога , про відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню .

Вимога допустити негайне виконання судового рішення в межах виплати позивачу заробітної плати за один місяць не підлягає задоволенню, так як ст. 367 ЦПК України передбачає допущення судом негайного виконання рішення при присудженні працівникові виплати заробітної плати, в даному випадку працівникові присуджується виплата компенсації за затримку розрахунку при звільненні, що не є заробітною платою.

Судові витрати розподілити в порядку ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.117 КЗпП України, ст.ст.212-215 ЦПК України суд ,-

В И Р І Ш И В :

Заявлені ОСОБА_1 до ТОВ «НВП Технотерра»позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з ТОВ «НВП Технотерра»вул.. Лагоди 40 м. Полтава, пош. Індекс 36008, код ЄДРПОУ 34698558 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 3 181 /три тисячі сто вісімдесят одну/ гривню 15 копійок компенсації за затримку розрахунку при звільненні, 500 /п»ятсот/гривень відшкодування моральної шкоди, 2000/дві тисячі/ гривень витрат на правову допомогу, всього підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 5 681/п»ять тисяч шістсот вісімдесят одну / гривню 15 копійок.

В остальній частині позовних вимог відмовити.

Стягти з ТОВ «НВП Технотарра»судовий збір в сумі 214 /двісті чотирнадцять/ гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 214 /двісті чотирнадцять/ гривень 60 копійок.

На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів.

Суддя А. В. Водолага