Рішення № 28144742, 06.03.2012, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 2-426/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2012 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді - Андрієць Д.Д.

при секретарі - Вакуленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року до суду звернувся Кременчуцький міськрайонний центр зайнятості з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином в сумі 8 305 грн.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.02.2005 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, а саме в тому, що у період з лютого 1997 року по лютий 2001 року в м. Кременчуці за попередньою змовою з іншими особами, умисно з корисливих мотивів шляхом обману та зловживання довірою з підробленням документів, що видаються та посвідчуються підприємством, установою, організацією і надають права або звільняють від обов'язків та з метою їх використання іншими особами, заволоділи грошовими коштами Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, що були виплачені безробітним, які за сприянням відповідача, отримали допомогу по безробіттю обманним шляхом.

Відповідно до описової частини ухвали Верховного суду України від 17.08.2006 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 вчинив 9 епізодів викрадення держаних коштів шляхом зловживання службовим становищем на суму 8 305 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості заподіяну шкоду в сумі 8 305 грн.

Представник позивача - Касьянов С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав визначених в позові.

Відповідач - ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що державним інспектором праці - спеціалістом 1 категорії обласної інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість почав працювати з 1999 року, а не з лютого 1997 року, як вказує позивач. Згідно матеріалів кримінальної справи, безробітні отримали кошти в сумі 7098 грн. 01 коп., а не 8 305 грн. Під час розслідування кримінальної справи, безробітні сплатили кошти які вони незаконно отримали, відносно них відмовлено в порушенні кримінальної справи і позивач не має до них претензій. Надав суду письмові заперечення. В задоволенні позову просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком апеляційного суду Полтавської області від 18.10.2005 року ОСОБА_1 засуджений за ч.4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади інспектора по праці центру зайнятості населення строком на 2 роки, а за ч. 2 ст. 358 КК України - на 1 рік позбавлення волі.

За сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади інспектора праці центру зайнятості населення строком на 2 роки.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на засудженого покладено обов'язок протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, а також з'являтись в ці органи для реєстрації один раз на місяць.

Вказаний вирок був переглянутий касаційною інстанцією. З ухвали Верховного Суду України від 17.08.2006 року слідує, що судом вірно встановлено, що в період з лютого 1997 року по лютий 2001 року в м. Кременчуці Полтавської області групою осіб шляхом обману та зловживання довірою з підробленням офіційних документів викрадались грошові кошти з Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості населення, що виплачувалися як допомога по безробіттю. ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 вчинив 9 епізодів викрадення держаних коштів шляхом зловживання службовим становищем на суму 8 305 грн.

В порядку ст. 395 КПК України касаційна інстанція змінила вирок Апеляційного суду Полтавської області від 18.10.2005 року звільнивши від покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 358 КК України на підставі п.п.2,3 с.1 ст. 49 та ч.5 ст. 74 КК України за спливом строку давності.

Згідно ухвали Верховного Суду України від 17.08.2006 року ОСОБА_1 слід вважати засудженим за за ч. 4 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади інспектора у центах зайнятості населення, а на підставі ст. 75 КК України звільнити його від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, які зазначені у вироку.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні викрадення державних коштів за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання службовим становищем у великих розмірах, на суму 8 305 грн. встановлена вироком суду, який набрав чинності, що підтверджується ухвалою Верховного суду України від 17.08.2006 року

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи вищевикладене, та те, що на день розгляду справи залишається не відшкодована шкода позивачу, завдана злочиними діями ОСОБА_1 в сумі 8 305 грн. і відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування встановлених судом вказаних обставин та фактів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88, 212,213,214,215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості (р/р 37178974900008, ЗКПО 22548262, МФО 831019) заподіяну шкоду в сумі 8 305 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

СУДДЯ: