Рішення № 28141779, 03.12.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2-1062/12

Провадження по справі № 2/2601/1543/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Антонової Н.В., при секретарі Сімаченко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Інвестбуд" тертя особа Комунальне підприємство "Київське містке бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, -

в с т а н о в и в:

27.10.11 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд», третя особа Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 15.03.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 06-03-07 про участь у фонді фінансування будівництва (Інвестиційний договір), відповідно до умов якого Інвестор на пайових засадах бере участь в інвестуванні об'єкта будівництва, а Управитель зобов'язується збудувати об'єкт будівництва та передати частину новозбудованого житла з набуттям інвестором права власності на об'єкт інвестування.

На виконання вищевказаного договору позивачу було видано Свідоцтво про участь у фонді незавершеного будівництва від 15.03.2005 року, в якому визначено об'єкт інвестування, заплановану дату введення в експлуатацію та графік внесення грошових коштів.

На виконання умов договору 05.12.2005 року позивачем на рахунок відповідача було внесено 278 480,00 грн., що становить 100% вартості об'єкта будівництва.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором відповідачем було видано Свідоцтво про участь у фонді незавершеного будівництва від 05.12.2005 року, в якому вказано суму внесених коштів та площу, якій вони відповідають.

На підтвердження переходу майнових прав між позивачем та відповідачем було укладено Договір уступки майнових прав на нерухомість № 0640 від 05.12.2005 року , відповідно до умов якого управитель зобов'язується передати, а довіритель прийняти приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до Свідоцтва про участь у фонді незавершеного будівництва від 18.04.2007 року датою введення об'єкта в експлуатацію є ІV квартал 2007 року.

Однак, до за планованої дати об'єкт в експлуатацію не введено, на вимоги позивача щодо пояснення причин затримки відповідачем відповіді надано не було.

З огляду на вищевказане, просила визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт інвестування, визнати незаконною бездіяльність відповідача, стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 40500,00 грн. та витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення.

28.05.2012 року на адресу суду надійшли уточнення до позовної заяви, згідно з якими позивача просила визнати за нею право власності на об'єкт інвестування, визнати незаконною бездіяльність відповідача, стягнути з відповідача суму індексу інфляції в розмірі 167 923,44 грн., суму 3 % річних у розмірі 25 063,20 грн. та витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення.

В судове засідання позивач не з'явився, звернувся на адресу суду з заявою про розгляду справи без його участі. Зазначив, що позовні вимоги у частині визнання права власності на об'єкт інвестування, визнання незаконною бездіяльність відповідача та стягнення з останнього витрат на сплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення підтримує повністю, від позову в частині стягнення штрафних санкцій відмовляється.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, вказав, що позовні вимоги в частині визнання права власності на об'єкт інвестування визнає, в іншій частині проти позову заперечує. Зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує. За таких обставин суд ухвалив проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом достовірно встановлено, що 15.03.2005 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд»було укладено договір № 06-03-07 про участь у фонді фінансування будівництва (Інвестиційний договір), відповідно до умов якого Інвестор на пайових засадах бере участь в інвестуванні об'єкта будівництва, а Управитель зобов'язується збудувати об'єкт будівництва та передати частину новозбудованого житла з набуттям інвестором права власності на об'єкт інвестування.

На виконання договору ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про участь у фонді незавершеного будівництва від 15.03.2005 року, в якому визначено об'єкт інвестування, заплановану дату введення в експлуатацію та графік внесення грошових коштів.

05.12.2005 року позивачем на рахунок відповідача було внесено 278 480,00 грн., що становить 100% вартості об'єкта будівництва, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд»на ім'я ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про участь у фонді незавершеного будівництва від 05.12.2005 року, в якому вказано суму внесених коштів та площу, якій вони відповідають.

05.12.2005 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд»було укладено договір переходу майнових прав № 0640, відповідно до умов якого управитель зобов'язується передати, а довіритель прийняти приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до Свідоцтва про участь у фонді незавершеного будівництва від 18.04.2007 року датою введення об'єкта в експлуатацію є ІV квартал 2007 року.

Однак, на дату подання позовної заяви об'єкт в експлуатацію не введено, на вимоги позивача щодо пояснення причин затримки відповідачем відповіді надано не було.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Статтею 2 Закону встановлено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до ст. 5 Закону інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Статтею 7 Закону встановлено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Статтею 9 Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-який інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Умови договорів, укладених між суб'єктами інвестиційної діяльності, згідно із ст. 18 Закону, чинні на весь строк дії цих договорів і у разі, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб'єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Стаття 10 Закону визначає, що захист інвестицій -це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих та створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування. захисту законних прав та інтересів інвесторів, в тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності.

Законом України "Про інвестиційну діяльність" не передбачено механізму передачі майнових прав інвестору на об'єкти інвестицій. Разом з тим. ч. 7 ст. 8 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону).

Подібні за змістом відносини врегульовано Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництва житла та операціях з нерухомістю".

Згідно із ст. 9 вищевказаного Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким замовляє забудовнику збудувати один або декілька об'єктів будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду та на умовах, визначених цим Законом та Правилами фонду.

Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону в договорі має бути передбачене зобов'язання забудовника уступити управителю майнові права на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, у разі виникнення обумовленого цим договором ризику невиконання забудовником своїх зобов'язань перед управителем. За кожним об'єктом будівництва забудовник та управитель укладають, зокрема, договір уступки майнових прав на нерухомість, яка є об'єктом будівництва, з відкладальними умовами.

Система функціонування Фонду фінансування будівництва передбачає, згідно із ст. 13 наведеного Закону, зокрема, передачу управителем довірителям, які повністю проінвестували закріплені за ними об'єкти інвестування, майнових прав на ці об'єкти інвестування за договором про уступку майнових прав.

Таким чином, спеціальне законодавство України передбачає передачу майнових прав на об'єкти інвестування, в тому числі й на ті об'єкти, які на момент передачі таких прав не прийняті в експлуатацію, а отже і право на визнання за конкретною особою інвестором майнового права на об'єкт інвестування.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних справ та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір це домовленість щодо встановлення, зміни або припинення зобов'язання як правовідношення. Предметом договору є зобов'язання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту цивільного права є визнання права.

Відповідно до ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва, у разі необхідності особа, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно із ст. 12 ЦК України особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 177 ЦК України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші га цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 178 ЦК України встановлює, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майнові права є неспоживною річчю, майнові права визнаються речовими правами.

Майновим правом, згідно із ст. 49 Закону України "Про заставу", є право вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, як належних йому на момент укладення договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Визначення поняття "майнові права" міститься також в ст. З Закону України '"Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", відповідно до якого майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Отже, право на отримання об'єкту незавершеного будівництва, є майновим правом позивача.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таким умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 325 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не призведе до порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб та не суперечить закону.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання за позивачем майнового права на об'єкт незавершеного будівництва є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Водночас, позивач просить визнати незаконною та такою, що порушує права позивача, бездіяльність відповідача.

Однак, такий засіб захисту інтересів як визнання бездіяльності незаконною не реалізується в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевказане, позовні вимоги в частині щодо визнання незаконною бездіяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Інвестбуд" не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача також необхідно стягнути на користь позивача 1 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 15, 60, 130, 174 ЦПК України, ст. 11, 12, 16, 177, 178, 190, 328, 525, 526 ЦК України, Законом України "Про інвестиційну діяльність", Законом України "Про заставу", Законом України ""Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова установа "Інвестбуд" тертя особа Комунальне підприємство "Київське містке бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва -задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою міста Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою АДРЕСА_3 право власності на об'єкт інвестування - житлове приміщення загальною площею 78,67 м. кв. в будинку за адресою АДРЕСА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд», код ЄДРПОУ 32856902, місцезнаходження м. Київ, вул. В. Житомирська, 25/2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 суму державного мита в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при проголошенні рішення суду - протягом десяти днів з дня отримання його копії до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя