Ухвала суду № 28140977, 12.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"12" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/1662/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" травня 2012 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0001371742, №0001381742 від 19.04.2012 року.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби просить скасувати вказану постанову через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Рівне проведена позапланова виїзна документальна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за наслідками якої складено акт від 05.04.2012 р. № 78/17-117/НОМЕР_1 «Про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності СПД ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Перун» (код 21090355) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 р.», що містить висновок про відсутність реального настання правових наслідків від правочину між позивачем та ТОВ «Перун», що призвело до порушення позивачем п. 177.2., 177.4 ст. 177, п. 198.3,198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001381742 від 19.04.2012 p. про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 966 грн., з яких за основним платежем - 3965,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.; № 0001371742 від 19.04.2012 p., відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 3 717,50 грн., з яких за основним платежем - 2 974,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 743,5 грн.

21 лютого 2011 року ТОВ «Перун» передало, а ФОП ОСОБА_4 прийняла цукор-пісок в кількості 3 тон на загальну суму 23 790,00 грн., що підтверджується видаткової накладною № П-00000139 від 21.02.2011 p. та товарно-транспортною накладною №9 від 21.02.2011 р.

21.02.2011 року ФОП ОСОБА_4 сплатила ТОВ «Перун» кошти в сумі 23790 грн. відповідно до платіжного доручення № 25 від 21.02.2011 р. та банківською випискою від 22.02.2011 р.

Частиною 1 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТОВ «Перун» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Пунктами 177.2. та 177.4. статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Витрати позивача на придбання у ТОВ «Перун» цукру-піску підтверджуються, зокрема, видатковою накладною № П-00000139 від 21.02.2011 р., платіжним дорученням № 25 від 21.02.2011 p. та відносяться до витрат операційної діяльності, а тому правомірно включені до витрат та, відповідно, на вказану суму зменшено загальний оподатковуваний дохід .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Підпунктом «а» пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

ТОВ «Перун» надало позивачу податкову накладну № 76 від 21.02.2011 р., що надала право на віднесення суми до податкового кредиту.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної карги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "28" травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) А.Ю.Бучик

судді: (підпис) (підпис) Г.І. Майор Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя _______ А.Ю.Бучик

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1,33023

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000