Ухвала суду № 28140133, 03.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2012 р.Справа № 2а-1870/6366/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6366/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Енергомаш"

до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Енергомаш», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії ДПІ в м. Суми щодо проведення позапланової перевірки ТОВ "ПК "Енергомаш" з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "Торговий дім "Континент-М" за березень 2010р.;

- визнати протиправними дії ДПІ в м. Суми щодо викладення в акті від 20.03.2012р. №1685/15-319/35907205 висновків про визнання нікчемними укладених правочинів між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Континент-М";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № №0005011503/26403 від 06.06.2012 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Енергомаш".

Визнано протиправними дії ДПІ в м. Суми щодо проведення 20.03.2012 року позапланової документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Енергомаш" з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "Торговий дім "Континент-М" за березень 2010 року.

Визнано протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0005011503/26403 від 06.06.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Енергомаш" з податку на додану вартість в розмірі 204476,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Енергомаш», зареєстровано виконавчим комітетом Сумської міської ради 08.07.2008року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи; перебуває на податкову обліку ДПІ в. сумах ДПС та зареєстрований платником податку на додану вартість 21.07.2008 року.

20.03.2012 року Державною податковою інспекцією в м. Суми на підставі наказу №1072 від 19 березня 2012 року та повідомлення про перевірку №24084/10/15-345 ( а.с.18, 19) проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК "Енергомаш" з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість з ТОВ "Торговий дім "Континент-М" за березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1685/15-319/35907205 від 20.03.2012 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.7 ст.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5, п.п. 7.7.1 п.7.7, п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого збільшена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за березень 2010 року на суму 167281 грн. ( а.с. 20-23),

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Сумах винесено податкові повідомлення-рішення № 0002761503/3506 від 09 квітня 2012 року про збільшення ТОВ "ПК "Енергомаш" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 209101,25 грн., з яких 167281 грн. за основним зобов'язанням та 41820,25 грн. - штрафні санкції ( а.с.32).

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням -рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги рішенням ДПС Сумської області податкове повідомлення-рішення № 0002761503/3506 від 09 квітня 2012 року скасовано в частині визначення грошового зобов'язання ПДВ на суму 3700 та застосованих штрафних санкцій у розмірі 925 грн. В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення №0005011503/26403 від 06 червня 2012 року , яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПК "Енергомаш" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 163581 грн. та штрафних санкціях 40895,25 грн. (а.с.41).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом порушений порядок проведення документальної невиїзної перевірки, визначений ст. ст.78,79 Податкового кодексу України, відповідно дії відповідача в цій частині є протиправними.

Також суд вважав безпідставним висновок податкового органу про завищення податкового кредиту позивачем внаслідок проведення фіктивних господарської операції по договорам поставки компресорів від ТОВ "Торговий дім "Континент-М", оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Суд мотивував судове рішення тим, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість",який діяв на час здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2010 року суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих товарів від ТОВ "Торговий дім "Континент-М".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України та Примірним порядком взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль, за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як свідчить наказ та повідомлення про перевірку (а.с.18,19), підставою для призначення та проведення перевірки керівник податкового органу зазначив положення п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.1 ст.79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 ст.75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Проте відповідач, всупереч вимогам ст.71 ч.2 КАС України, не надав доказів на підтвердження направлення такого запиту позивачеві. Відповідно, позивач не мав можливості надати пояснення та документальні підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "Торговий дім "Континент-М". Крім того, про проведення вказаної перевірки позивач повідомлений лише на наступний день після її проведення, отримавши рекомендований лист з повідомленням 21.03.2012 року. (а.с.18, 181). Тобто, відповідачем порушений порядок проведення документальної невиїзної перевірки, визначений ст. ст.78,79 Податкового кодексу України, а тому дії відповідача в цій частині є протиправними.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за березень 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави проведення спірної перевірки регламентовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як встановлено пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку па додану вартість до складу податкового кредиту є придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції, у розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать письмові докази, між ТОВ "ПК "Енергомаш" та ТОВ "Торговий дім "Континент-М" укладено договори №710-02 від 05.01.2010 року та №710-05 від 14.01.2010 року про поставку компресорів.

Згідно п.3 Договору №710-02 від 05.01.2010 року ТОВ "ПК "Енергомаш" (Покупець) здійснює 20% передплату за товар шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника суми вартості товару (п.п. 3.1). Згідно з п.п. 3.2. Договору № 710-02 від 04.01.2010 року покупець здійснює оплату 30% вартості товару протягом 5-ти днів після отримання товару; п.п. 3.3. Договору покупець здійснює оплату 25% вартості товару протягом 30-ти днів після отримання товару; п.п. 3.4. Договору покупець здійснює оплату 25% вартості товару протягом 60-ти днів після отримання товару. Згідно п.3 Договору № 710-05 від 14.01.2010 року покупець здійснює 20% передплату за Товар шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника суми вартості товару (п.п. 3.1). Згідно п.п. 3.2. Договору покупець здійснює оплату 65% вартості товару протягом 5-ти банківських днів після письмового повідомлення про готовність товару до поставки зі складу в Києві; п.п. 3.3. Договору покупець здійснює оплату 15% вартості товару протягом 30-ти днів після отримання товару. ( а.с.54-55,56,57, 62-63,64).

На виконання Договору № 710-05 ТОВ "Торговий дім "Континент-М" (постачальником) направлений покупцю факсимільний лист від 01.03.2010 року про готовність відвантаження компресорів з визначенням строків з 10.03.2010 року по 12.03.2010 року та адреси відвантаження: м. Київ, вул.. Кайсарова, 1, та проханням заздалегідь підготувати оплату та забезпечити транспорт для відвантаження ( а.с.72).

Позивач здійснив повну оплату поставки компресорів, про що свідчать виписки за період з 28.01.10 року по 29.01.2010 року, за 10.03.2010 року, за 23.03.2010 року, за 27.04. 2010 року, за 30.04.2010 року з особового рахунку ТОВ "ПК "Енергомаш" в СВ ХФ ВАТ "Кредипромбанк" про оплату гвинтових компресорів ЕКО -110 по договорам поставки №710-02 від 05.01.2010 року та N"710-05 від 14.01.2010 року ( а.с. 73,74,75,76,77) та використав у власній господарській діяльності.

Так, ТОВ "ПК "Енергомаш" був учасником торгів (держ. закупівлі) на закупівлю у 2009 році "Послуги з монтажу та ремонту насосів і компресорів" за запрошенням КП "Київський метрополітен"( а.с. 78-79).

16.12.2009 року на адресу ТОВ "ПК "Енергомаш" направлений лист за № 908-ТК від КП "Київський метрополітен" про акцепт тендерної пропозиції (а.с.85). На підставі акцепту тендерної пропозиції між ТОВ "ПК "Енергомаш" та КП "Київський метрополітен" укладено договори, №36-ТЧ1-09 від 17.12.2009 року, №31-ТЧ2-09 від 24.12.2009 року про поставку і монтаж компресорів, для виконання яких і було закуплено відповідне устаткування у ТОВ "Торговий дім Континент-М"( а.с.88-92, 102-106).

13.01.2010 року між ТОВ "ПК "Енергомаш" та ВАТ "Лезниківський кар'єр" укладено Договір № 710-04 про поставку компресора ( а.с.116-118, 119).

01.03.2010року, 12.03.2010 року, 12.03.2010 року укладені договори-заявки про надання транспортно-експлуатаційних послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом між ТОВ "ПК "Енергомаш" та СПД ОСОБА_1 для поставки компресорів зі складу ТОВ "Торговий дім "Континент-М" (м. Київ, вул.. Кайсарова, 1) до місця поставки та монтажу на територію КП "Київський метрополітен" та ВАТ "Лезниківський кар'єр" (а.с. 128,129,130) .

СПД ОСОБА_1 на виконання договорів-заявок про надання транспортно-експлуатаційних послуг на перевезення вантажів автомобільним направив рахунок № 32 від 12.03.2010 року, на підставі якого ТОВ "ПК "Енергомаш" здійснив оплату послуг з перевезення, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача.( а.с.132, 135).

Згідно п.п.7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підтвердження сум сплаченого податку при придбанні повітряних компресорів у ТОВ "Торговий дім Континент-М" позивачем надані податкові накладні від 28.01.2010 року №28014, від 28.01.2010 року № 28013, від 10.03.2010 року № 10031, від 10.03.2010 року № 12031, від 12.03.2010 року № 12032 ( а.с. 58,5965,66,67).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з придбання у ТОВ "Торговий дім "Континент-М" товару (компресорів) повністю підтверджена первинними документами, оформленими належним чином, а також податковими накладними, заповненими у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності. Відповідно позивач правомірно включив суму ПДВ до складу податкового кредиту за березень 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що дані Системи автоматизованого співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов`язань в розрізі контрагентів ДПА України, на які посилається відповідач в акті перевірки від 19.08.2011 року, з урахуванням приписів пункту 6 розділу І, пунктом 5.2 розділу II "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, не є достатнім доказом порушень податкового законодавства з боку позивача або вищевказаного його контрагента.

Щодо посилань відповідача в обґрунтування твердження про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Континент-М" на акт податкового органу про неможливість проведення перевірки ТОВ "Торговий дім "Континент-М" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ «ПК «Енергомаш» за березень 2010 року (акт від 10.05.2012 р. №26/7/22-90-34715619), колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зауважує, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, констатував в зазначеному акті неможливість проведення перевірки ТОВ "Торговий дім "Континент-М" з питань підтвердження відомостей отриманих від ТОВ "ПК "Енергомаш"за березень 2010 року у зв'язку з тим, що згідно з інформаційною базою даних АІС "Реєстр платників податків"у підприємства стан "7"- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей. Також було повідомлено, що у підприємства основний вид діяльності - оптова торгівля продуктами харчування. Засновник, директор у одній особі. У розрахунку комунального податку за І квартал 2010 року зазначено, що у звітному періоді працювало 2 особи. Звітність з податку на додану вартість за березень 2010 року і податку на прибуток за І квартал 2010 року податковим органом визнано "недійсними". Додатки К1/1 до декларацій з податку на прибуток підприємством взагалі не подавалися. У деклараціях з податку на прибуток амортизаційні витрати не визначалися. Остання податкова звітність надана підприємством з ПДВ за липень 2010 року. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 28 січня 2011 року.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ "Торговий дім "Континент-М" на вказані вище обставини щодо діяльності контрагента позивача не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманого у ТОВ "Торговий дім "Континент-М" товару сторонами не заперечується.

При цьому колегією суддів взято до уваги, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Контрагент позивача на час здійснення спірних господарських операцій з позивачем був зареєстрований як юридична особа, що не заперечується відповідачем по справі, тобто, як позивач, так і його контрагент мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення спірних договорів.

Умови укладеного з позивачем договору виконані як позивачем, так і його контрагентом ТОВ "Торговий дім "Континент-М" в повному обсязі, а відтак, підстави для визнання договору між позивачем та вказаним контрагентом нікчемним або недійсним у відповідача відсутні.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 р. по справі № 2а-1870/6366/12 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.09.2012р. по справі № 2а-1870/6366/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.