Ухвала суду № 28139574, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/54461/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2012

у справі № 2а/1270/2749/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснаб»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2012, задоволено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2012 №0000702300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 174 687,00 грн. та №0000692300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158 976,5 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив залишити оскаржувані рішення без змін, скаргу - без задоволення.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промснаб»є юридичною особою перебуває на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, є платником податку на додану вартість.

За результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.08.2011 та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ПП «Квалітет Компані», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Дельфа ІНГ», ТОВ «Діомат ЛТД», ПП «Прокард», складено акт за № 192/2300/24200123 від 24.02.2012, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп.8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 174 686 грн., в тому числі, за 1 квартал 2011 на суму 75 733,00 грн., за 2-й квартал 2011 - 73316,00 грн., за 2-3-й квартали 2011 на суму 98 953,00 грн., в т.ч., з-й квартал - 25 637,00 грн.;

- п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 153520,00 грн., в т.ч., за січень 2011р. - 16361,00 грн., за лютий 2011р. - 15954,00 грн., березень 2011р. - 36102,00 грн., квітень 2011р. - 16665,00 грн., травень 2011р. - 15964,00 грн., червень 2011р. - 30652,00 грн., липень 2011р. - 21822,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 23.03.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000702300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 174 687,00 грн., в т.ч., за основним платежем - 174686,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн., та № 0000692300 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158 976,5 грн., в т.ч., за основним платежем - 153520,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5456,5 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до висновків акта перевірки від 24.02.2012, правочини, вчинені між позивачем та контрагентами ПП «Квалітет Компані», ТОВ «Діомат ЛТД», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТОВ «Дельфа ІНГ», ПП «Прокард»не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними. Підставою для висновків відповідача слугували акти перевірок контрагентів позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість.

Однак, як було вірно встановлено судами, рішеннями судів, які набрали чинності, відносно вказаних актів перевірок контрагентів, визнано протиправними дії ДПІ щодо здійснення перевірок товариств з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та складання актів.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з підпунктом «а»п. 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними позивачу його контрагентами, в той же час, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Матеріали справи свідчать, що у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту, оскільки фактичне виконання угод позивача з його контрагентами: ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Квалітет Компані», ТОВ «Діомат ЛТД», ТОВ «Дельфа ІНГ», ПП «Прокард»підтверджується первинними документами: договорами, видатковими та податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, банківськими виписками, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями, та журналами-ордерами по рахунках (т.1 а.с.46-305, т. 2 а.с.62-418, т.3 а.с.1-463, т.4 а.с.1-321, т. 5 а.с. 1-333, т.6 а.с.1-309, т.7 а.с.1-378, т.8 а.с. 1-327).

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарських операцій, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача.

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та виконав законодавчі умови отримання такого відшкодування.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене вище, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль