Ухвала суду № 28139485, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/52733/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Браславській А.В.

за участю представників сторін:

позивача -Кропивницького М.А.,

відповідача -Сиротіної О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року

у справі № 2а-1500/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрейн Трейдинг»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрейн Трейдинг»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.09.2011 року № 0001880702, № 0001860702, № 00018707702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року постанову суду першої інстанції скасовано; ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрейн Трейдинг» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за червень 2011 року, складено акт № 158/07-02/36756595 від 15.09.2011 року, в якому зафіксовано порушення вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.4, п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу Україну, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2011 року на загальну суму 324 162 грн., п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування на 5 032 грн. та порушення вимог п. 198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищення від'ємного значення за червень 2011 року на суму 1 215 944 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 29.09.2011 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001880702 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 535 074 грн.;

- № 0001860702 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 324 162 грн.;

- № 0001870702 про збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 867 грн.

Відповідачем під час перевірки було встановлено, що згідно з поданими ТОВ «Агрейн Трейдинг»до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацією з ПДВ за червень 2011 року та розрахунком суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника, складає 717 239 грн.

Перевіркою правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за травень-червень 2011 року встановлено, що до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по податкових накладних, які виписані постачальниками в попередніх податкових періодах. Підтверджуючих документів (листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля) на отримання податкових накладних із запізненням до перевірки не надано. З урахуванням викладеного відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем зазначених вище норм законодавства України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем до перевірки не надано документів на підтвердження того, що податкові накладні виписані в попередніх податкових періодах були отримані із запізненням, а також не надано доказів звернення до відповідача із скаргою на контрагента щодо невидачі останнім податкових накладних.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено надання підтверджуючих документів, коли саме надішла податкова накладна; відсутністю поруень в діях позивача щодо обліку податкових накладних та порядку нарахування за ними податкового кредиту.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу; у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 цього Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити; податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податковий кодекс України встановлює лише єдиний випадок, коли не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг. Це суми не підтверджені податковими накладними чи митними накладними, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 ПКУ.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість сплачені у вартості придбаних товарів, що підтверджується також податковими накладними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства та не оспорюється відповідачем.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний