Ухвала суду № 28139466, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К-44916/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 року

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 року

по справі № 2-а-14135/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еста Холдинг» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0002172340 від 03.07.2008 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 року, позов задоволено; визнано протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної виїзної планової перевірки ТОВ «Еста Холдинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.05.2006 року по 31.12.2007 року, складено акт перевірки № 1162/23-2/34435248 від 19.06.2008 року, в якому зафіксовано порушення п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1.6 п. 4.1, пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7, пп. 8.1.3 п. 8.3 ст. 8, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 222 125 грн., занижено суму оподатковуваного прибутку у 2007 році на суму 529 743 грн. та занижено податок на прибуток у 2007 році на загальну суму 132 436 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 03.07.2008 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002172340 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 157 342,90 грн., в т.ч.: 121 033 грн. основного платежу та 36 309,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Дораховуючи спірним податковим повідомленням-рішенням суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, податковий орган виходив з того, що позивачем до складу валового доходу не включено отримання грошових коштів на загальну суму 312 013,20 грн., пов'язаних із здійсненням лізингового платежу; надання безоплатних послуг по оренді приміщення ВАТ «Пиво безалкогольний комбінат «Крим»без відповідного формування валових доходів, що призвело до їх заниження на суму 8 500 грн.; завищення валових доходів на суму 63 728 453 грн., отриману, у зв'язку з продажем валюти, яку в подальшому було направлено як внесок до сумісної діяльності ТОВ «Ярославів Вал»; завищення суми амортизаційних відрахувань у 2007 році на загальну суму 42 827 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, між ТОВ «Еста Холдинг»(орендодавець) та ТОВ ПІІ «Фікосота Синтез Україна»(орендар), ТОВ «Східна Торгівельна Компанія -Центр»(орендар), ТОВ «КУБ ЛТД» (орендар) договори оренди нежитлових приміщень, відповідно, від 25.06.2007р. терміном дії до 30.06.2008 року, від 22.06.2007р. терміном дії до червня 2010 року та від 16.07.2007 року терміном дії до 01.08.2010 року, від 28.09.2007р. терміном дії до 30.09.2010 року.

Згідно умов вказаних договорів оренди, орендна плата підлягає сплаті орендарем протягом семи днів з моменту укладення договору за один останній місяць строку оренди, з розрахунку орендної плати, що визначена в договорах.

В судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що грошові кошти в загальному розмірі 312 013,20 грн., які надійшли від вказаних вище орендарів, були передплатою за оренду нежилих приміщень згідно договору за останній місяць дії договорів.

Відповідно до пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Тобто, авансові платежі, отримані позивачем, повинні бути включені до складу валового доходу по нарахуванню лізингового платежу в валові доходи декларації по податку на прибуток за податковий період, в який здійснюється надання послуг, тобто складання акту надання послуг.

Момент виникнення валових доходів (витрат) пов'язаний законодавцем із моментом нарахування орендного платежу, а значить, що передплата за договором оперативної оренди не має податкових наслідків щодо податку на прибуток.

Тобто, в даному випадку, відсутнє заниження позивачем валового доходу на суму 312 013,20 грн.

Також судами обох інстанцій встановлено, що 27.09.2006 року між позивачем та ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Крим»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АР Крим, м. Сакі, вул. Промислова, 14, власником якого з моменту державної реєстрації є позивач.

01.12.2006 року між зазначеними особами було укладено договір оренди цього нерухомого майна № КР-2/01/12/06, згідно якого позивач (орендодавець) надав у строкове оплатне володіння та користування ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Крим»зазначене вище нерухоме майно. Орендна плата згідно цього договору склала 5 100 грн., у т.ч. ПДВ -850 грн.

Відповідач, посилаючись на те, що позивач з 27.09.2006 року по 01.12.2007 року надавав безоплатно послуги по оренді вказаної нерухомості ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Крим», вважає заниженими валові доходи на суму 8 500 грн.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Тобто, вартість товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, повинен включити до валового доходу саме платник податку, який отримав такі безоплатні послуги, а не який їх надає.

Крім того, як зазначено судами попередніх інстанцій, не підтверджено факт надання в безоплатну оренду позивачем в період з 27.09.2006 року по 01.12.2007 року ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Крим»нежитлового приміщення за адресою АР Крим, м. Сакі, вул. Промислова, 14.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону.

Щодо встановлення в акті перевірки завищення суми амортизаційних відрахувань у 2007 році на загальну суму 42 827 грн., а саме: - у І кварталі 2007 року -19 288 грн., у ІІ кварталі 2007 року -14 221 грн., у ІІІ кварталі 2007 року -513 грн., у IV кварталі 2007 року - 8 805 грн., слід зазначити наступне.

Як встановлено в судовому порядку, 27.09.2006 року між ЗАТ «Дніпропетровський пивоварний завод «Дніпро»(продавець) та ТОВ «Еста Холдинг»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 9.

В акті перевірки вказано, що фактично даний об'єкт 1 групи основних засобів почав амортизовуватися частково починаючи з 1 кварталу 2007 року. Позивач придбане приміщення частково надає в оренду.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Вказана норма не містить жодних обмежень прав платника податків на зменшення оподатковуваного доходу на суми амортизаційних нарахувань в залежності від використання основних фондів, в результаті надання їх в оренду.

Вичерпний перелік витрат платника податку, які не підлягають амортизації, визначений пп. пп. 8.1.3, 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і вони поширюються на підстави, визначені податковою інспекцією, щодо завищення суми амортизаційних відрахувань у 2007 році на загальну суму 42 827 грн.

Таким чином, судами вірно зазначено, що позивачем правомірно віднесено суму амортизаційних відрахувань протягом 2007 року.

Щодо висновку відповідача про завищення валових витрат протягом 2007 року на загальну суму 342 917 грн., у зв'язку з продажем іноземної валюти, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В судовому порядку встановлено, що позивачем до складу валових доходів декларації з податку на прибуток за 2007 рік була включена сума 63 728 453 грн., отриманих внаслідок продажу іноземної валюти, а до складу валових витрат -балансова вартість такої іноземної валюти, в сумі 64 071 370 грн. (ІІ квартал 2007 року -19 078 395 грн., ІІІ квартал 2007 року - 19 157 175 грн., ІV квартал 2007 року -25 835 800 грн.).

Відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем до валових витрат при здійсненні продажу іноземної валюти було внесено саме суму балансової вартості такої іноземної валюти, то операції з реалізації іноземної валюти позивачем були відображені в податковому обліку у відповідності з діючим на той момент законодавством України.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої і апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний