Рішення № 28138615, 21.12.2012, Господарський суд Чернігівської області

21.12.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

21 грудня 2012 року справа № 5028/12/70(7/70)/2012

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Валтекс",

вул. Гординського, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117

Відповідач: дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",

вул. Київська 17, м. Чернігів, 14005

Предмет спору: про стягнення заборгованості 17457,55 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Лиценко З.В. довіреність № 28/Д від 11.01.2012 представник, була присутня в судовому засіданні 05.12.2012 р. та 20.12.2012 р., в судове засідання 21.12.2012 р. представник не з»явився

від відповідача: Шокур А.Ю. довіреність № 28 від 03.01.2012 представник, був присутній в судовому засіданні 13.12.2012 р. та 20.12.2012. р. та 21.12.2012 р.

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 20.12.2012 року по 21.12.2012 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Валтекс" подано позов до дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Автомобільні дороги України" про стягнення 16 692 грн. боргу по неоплаті вартості товару, отриманого відповідачем згідно договору поставки № 02/02 від 02.02.2006 р. та видаткової накладної № ВТ-0000382 від 23.03.2011 р., а також 765,55 грн. 3 % річних.

Розпорядженням керівника апарату суду № 02-01/128 від 12.12.2012 року "Про призначення повторного автоматичного розподілу справи № 5028/7/70/2012", у зв"язку з перебуванням судді Скорик Н.О. на лікарняному, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 12.12.2012 року було призначено повторний автоматизований розподіл господарської справи № 5028/7/70/2012.

Згідно повторного автоматизованого розподілу справи, дану справу передано на розгляд судді Лавриненко Л.М., з присвоєнням порядкового № 5028/12/70(7/70)/2012.

Представник відповідача в поданому в судовому засіданні 13.12.2012 р. відзиві на позов № 015-11/1047 від 13.12.2012 р. проти заявлених позовних вимог заперечував та зазначив, що позивач на підтвердження заявлених позовних вимог надав лише факсову копію договору №02/02 від 02.02.2006 р. замість оригіналу, а видаткова накладна, яка надана позивачем в якості доказу поставки товару не містить жодного посилання на договір на підставі якого вона була виписана. Відповідач вважає, що у зв"язку з відсутністю доказів наявності оригіналу договору, не має підстав для посилання на його умови, а тому не врегульованим є питання щодо строків оплати за товар поставлений згідно видаткової накладної. Тому, керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України, обов"язок з розрахунку за товар виникає у відповідача лише зі спливом 7-го дня з моменту отримання претензії № 424/08 отриманої 15.08.2011 р., відповідно 3 % річних мають нараховуватися лише з 23.08.2011 р. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.1. копії спірного договору, оплата за товар отриманий покупцем проводиться згідно рахунку і накладної. Відповідачем не було отримано від позивача рахунку на оплату товару, а оригінал або його завірена копія не надані суду як і належні докази його отримання відповідачем. Тому відповідач вважає, що юридичний обов"язок щодо оплати товару за відсутності рахунку у відповідача також не виник. Щодо акту звірки відповідач зазначає, що він не може бути належним і допустимим доказом наявності заборгованості за договором у справі про стягнення боргу, оскільки акт звірки не є первинним документом. Наявність чи відсутність будь-яких зобов"язань сторін підтверджується первинними документами (договорами, накладними,рахунками тощо).

Крім того, в наданому відзиві на позов представник відповідача заявив клопотання про витребування у позивача рахунку на оплату товару та докази його надсилання відповідачу, а також оригінал спірного договору та додаткової угоди до нього.

Клопотання відповідача про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс": рахунку на оплату товару та докази його надсилання відповідачу, а також оригінал договору № 02/02 від 02.02.2006 р. та додаткової угоди № 11/01 від 11.01.2010 р. до нього задоволено судом.

В судовому засіданні 20.12.2012 року представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2012 р. надала письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог № 601/12 від 19.12.2012 р. В поданій заяві представник позивача повідомила, що у позивача відсутній оригінал договору № 02/02 від 02.02.2006 р. та додаткової угоди № 11/01 від 11.01.2010 р. до нього, адже підписання цих документів відбувалось шляхом обміну факсовими копіями без подальшого обміну оригіналами. Рахунок на оплату товару №ВТ-0000320 від 21.03.2011 р., який доданий позивачем до заяви, був наданий відповідачу разом із товаром, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою відповідача на видатковій накладній. Доказів надсилання зазначеного рахунку на оплату товару позивач не має. Позивачем здійснено перерахунок 3 % річних з простроченої суми, а саме, здійснено розрахунок згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, починаючи з 23.08.2012 р. Тому, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 16 692,00 грн. основного боргу, 598,17 грн. 3 % річних та 1609,50 грн. судового збору.

Також представник позивача, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, надала письмову заяву про зміну підстави позову, в якій зазначила, що у зв»зку з відсутністю у позивача оригіналу договору № 02/02 від 02.02.2006 р. та додаткової угоди № 11/01 від 11.01.2010 р. до нього просить суд змінити підставу позову з договору № 02/02 від 02.02.2006 р. на видаткову накладну № ВТ-0000382 від 23.03.2011 р. на суму 16 692,00 грн.

Представник відповідача щодо зменшення розміру позовних вимог та зміни підстави позову не заперечував.

Судом, в судовому засіданні 20.12.2012 р., було здійснено огляд оригіналу видаткової накладної № ВТ-0000382 від 23.03.2011 р. на суму 16 692,00 грн. та довіреності № 259 від 23.03.2011 р.

В судовому засіданні 20.12.2012 року суд оголосив перерву до 21.12.2012 р. на 10:00.

Після оголошеної перерви представник позивача в судове засідання 21.12.2012 року не з'явився.

Суд прийняв заяви позивача про зміну підстави позову та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї права та охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань від сторін на час слухання справи до суду не надходило.

В судовому засіданні 21.12.2012 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

У зв»язку з відсутністю у судовому засіданні представника позивача суд оголосив позовні вимоги.

Представник відповідача щодо факту отримання товару по видатковій накладній № ВТ-0000382 від 23.03.2011 р. на суму 16 692,00 грн. не заперечував.

Не з'явлення в судове засідання повноважного представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Приймаючи до уваги, що позивачем були подані письмові заяви про зміну підстави позову та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, які прийняті судом, суд розглядає справу з урахуванням поданих позивачем заяв про зміну підстави позову та зменшення розміру.позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Як слідує із матеріалів справи , позивач згідно видатковою накладною № ВТ-0000382 від 23.03.2011 р., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками сторін, передав відповідачу товар на суму 16 692,00 грн., а саме: жилет сигнальний в кількості 200 шт. по ціні 45,85 грн.без ПДВ за 1 шт. та рукавиці брезентові +2 брез.нал. по ціні 11,85 грн.без ПДВ за 1 шт.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю № 259 від 23.03.2011 року виданою на ім'я Мазка Олександра Федоровича, копія якої знаходяться в матеріалах справи.

У видатковій накладній № ВТ-0000382 від 23.03.2011 р. на суму 16 692,00 грн. сторонами вказані асортимент, вартість та кількість товару, що була відпущена.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі -продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Таким чином, угода між сторонами, укладена , відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем, по своїй правовій природі є договором купівлі - продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк оплати отриманого товару по видатковій накладній № ВТ-0000382 від 23.03.2011 р. сторонами визначено не було.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо сторонами не визначено строк виконання зобов'язання, то кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, а боржник зобов'язаний виконати вимогу кредитора на протязі семи днів з моменту пред'явлення вимоги кредитором.

Доказів вручення відповідачу рахунку № ВТ -0000320 від 21.03.2011р. , в якому зазначено строк оплат до 24.03.2011р., позивач суду не надав, а відповідач щодо його отримання заперечував.

09.08.2011 року позивачем була направлена відповідачу претензія-вимога № 424/08 про оплату суми заборгованості в розмірі 16 692 грн. 00 коп. за отриманий товар по видатковій накладній № ВТ-0000382 від 23.03.2011 р.

Претензія-вимога № 424/08 від 09.08.2011 року, була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням 11.08.2011 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення 15.08.2011 р., доданого позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, вимогу позивача від 09.08.2011 року відповідач, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язаний був виконати до 22.08.2011 року включно.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач вимогу позивача в семиденний строк не виконав, і заборгованість в сумі 16 692 грн. 00 коп. в строк до 22.08.2011 року включно не сплатив.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 598 грн. 17 коп. за період з 23.08.2011 року по 31.10.2012 року, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару, але приймаючи до уваги, що позивачем при розрахунку 3 % річних за спірний період (з 23.08.2011 року по 31.10.2012 року) взято 365 днів у році і не враховано, що у 2012 році 366 днів, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 23.08.2011 року по 31.10.2012 року підлягають задоволенню в розмірі 597 грн. 02 коп.

Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 16 692 грн. 00 коп. боргу та 597 грн. 02 коп. 3 % річних. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1609 грн. 39 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 625, 626, 638, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.22, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону України „Про судовий збір" , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Київська 17, м. Чернігів, 14005 (п/р 26008007901 в «Полікомбанк», МФО 353100, код ЄДРПОУ 32016315) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Валтекс", вул. Гординського, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09117 (п/р 26001799994053 в ПАТ КБ „Правекс-Банк", МФО 380838; п/р 26008053104003 в БЦФ КТРУ „Приватбанк", МФО 321842, код ЄДРПОУ 32393877) 16 692 грн. 00 коп. боргу, 597 грн. 02 коп. 3 % річних та 1609 грн. 39 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 21.12.2012р.

Суддя Л.М.Лавриненко