Постанова № 28138600, 17.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа № 5023/2359/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Вороні В.С.

за участю прокурора - Кабанець В.О. (посв. №006810 від 28.09.2012 р.)

та представників:

позивача -Диба М.М. (дов. б/н від 01.01.2012 р.)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора Червонозаводського району м. Харкова (вх. №3257/Х1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 17 липня 2012 року у справі

за позовом Промислово-комерційної фірми "Ресурс ЛТД", м. Харків

до Харківської міської ради, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПКФ "Ресурс ЛТД", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. АА-1, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Основ'янська, 55, загальною площею 201,3 кв. м. (згідно технічного паспорту від 29.02.2012 року): приміщення 1 поверху: № 1 склад площею 21,6 кв. м, № 2 склад площею 5,9 кв. м., № 3 гаражний бокс площею 53,4 кв. м., № 4 склад площею 10,9 кв. м., № 5 кабінет площею 6,3 кв. м, № 6 гаражний бокс площею 103,2 кв. м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 липня 2012 року у справі №5023/2359/12 (суддя Погорєлова О.В.) позов задоволено.

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення суду необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що нежитлова будівля літ. АА-1 побудовано самочинно, в експлуатацію не введена, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, відповідно до вимог Земельного кодексу України, позивачем не отримувались, до суду не надавались та зазначене питання судом не досліджувалось.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає, що суд всебічно та повно з'ясував всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінив докази, що мали юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, правильно визначив та застосував норми матеріального та процесуального права, і на їх підставі прийняв обґрунтоване і законне рішення. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Відповідач та третя особа вимоги ухвал суду від 22.10.2012 р. та 20.11.2012 р. не виконали, відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування свої заперечень не надали, своїх представників в судове засідання вдруге не направили, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників відповідача та Інспекції ДАБК в Харківській області не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд Харківської області виходив з того, що вимоги позивача підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договорів купівлі-продажу від 26.12.2002 р., зареєстрованого в реєстрі за №3308 (т.1 а.с.6-7), та від 15.06.2004 р. (т.1 а.с.11-12), зареєстрованого в реєстрі за №604, позивач придбав нежитлові будівлі літ. М-1, літ. Я-3, літ. А-2, літ. В-1, літ. Г-1, літ. Е-1, літ. И-1, літ. И1-1, літ. К-1, літ. Н-1, літ. Ы-1, що знаходяться за адресою: м, Харків, вул. Основ'янська, 55.

Договори зареєстровані КП "Харківське міське БТІ" 17.01.2003 р. за реєстраційним № 3057 та 05.07.2004 р. за реєстраційним № 3057 (т.1 а. с. 10, 14).

Факт приймання-передачі зазначених приміщень підтверджується актами від 26.12.2002 р. та від 01.07.2004 р. (т.1 а. с. 8-9,13).

Згідно витягу КП "Харківське міське БТІ" №4049445 від 05.07.2004 р. за позивачем зареєстровано право власності на нежитлові будівлі літ. А-2, літ. В-1, літ. Г-1, літ. Е-1, літ. И-1, літ. И1-1, літ. К-1, літ. Н-1, літ. Ы-1 (т.1 а.с.14).

У 2008р. у зв'язку з виробничою необхідністю, позивач на території належного йому цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Основ'янська. 55, побудував нежитлову будівлю літ. АА-1.

За замовленням ПКФ "Ресурс ЛТД" КП "Харківське міське БТІ" 29.02.2012 р. виготовило технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. АА-1 (т.1 а.с.15-19).

З метою оформлення права власності на самочинно збудоване нерухоме майно позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на самочинно побудовану нежитлову будівлю літ. АА-1.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3, 4, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статей 12, 23 Закону України "Про планування та забудову територій", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст.18 цього Закону).

На момент розгляду справи прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 р., відповідно до якого прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п.11 Порядку).

Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Згідно ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

За приписами п.22 Порядку видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Згідно з п.23 Порядку для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів правомірного користування земельною ділянкою, на якій розташовано самочинно побудовану нежитлову будівлю, доказів отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво цієї будівлі та доказів подання заяви про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката на збудовану нежитлову будівлю.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається за захистом своїх прав або інтересів до осіб, які, на її переконання, ці права або інтереси порушують.

Нормою ст. 392 Цивільного кодексу України встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання його права власності особою, яка вказана відповідачем.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Однак в даному випадку, з матеріалів справи не вбачається яким чином відповідач порушує права ПКФ "Ресурс ЛТД".

Отже, заявляючи позов про визнання права власності на нежитлову будівлю, позивач мав довести належними і допустимими доказами дотримання ним вимог зазначених норм щодо будівництва нерухомого майна, втім, позивач в порушення вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не довів, а суд першої інстанцій в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановив зазначених обставин.

З огляду на те, що відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст.18 цього Закону), судом не наведено будь-яких матеріально-правових норм на підтвердження висновку про визнання за позивачем права власності на спірне майно та не встановлено за допомогою належних засобів доказування чи прийняті вони в експлуатацію державною технічною комісією, тощо.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги суд фактично дозволив використовувати об'єкт, який не було визнано готовим для введення в експлуатацію, чим порушив встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, місцевих рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Земельна ділянка є державною власністю і відповідно пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України перебуває у віданні Харківської міської ради.

Згідно до п.2.1 "Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом", затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 р. № 90/04 (із змінами та доповненнями), якщо забудовник не є власником або користувачем земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, забудовник може звернутися із заявою (клопотанням) до Харківської міської ради з проханням про збереження об'єкту та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для закінчення будівництва (у разі незавершеного будівництва) або для експлуатації об'єкту (у разі вже закінченого будівництва).

Надані позивачем документи, а саме: копія технічного паспорту, звіт про проведення технічного огляду будівельних конструкцій та інженерних мереж, звіт про оцінку майна не є підставою для виникнення права власності у позивача. А надані ПКФ "Ресурс ЛТД" акти узгодження меж фактичного користування земельної ділянки для проведення грошової оцінки не є належними доказами в підтвердження правомірного використання земельної ділянки, на якій розташовано самочинно побудовану нежитлову будівлю.

Також, колегія суддів зазначає, що суд не звернув уваги на приписи ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України відповідно до яких особа звертається за захистом своїх прав або інтересів до осіб, які, на її переконання, ці права або інтереси порушують. Разом з тим, з рішення суду та матеріалів справи не вбачається яким чином Харківська міська рада, порушує права позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 17 липня 2012 року у справі №5023/2359/12 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.

Керуючись статтями 22, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Червонозаводського району м. Харкова задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 липня 2012 року у справі №5023/2359/12 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Повна постанова складена 17.12.2012 р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.