Постанова № 28138506, 17.12.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2012 р. о 10:58 Справа №2а-13487/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участю позивача (ОСОБА_1), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А4489

про визнання протиправними дій та стягнення,

Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Військової частини А4489 (далі - відповідач) з позовними вимогами про визнання протиправними дій командування військової частини А4489 щодо невиплати заборгованості при звільненні в запас з лав Збройних Сил України; стягнення заборгованості при виключенні зі списків особового складу у розмірі 8306,04грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при звільненні з військової служби позивачу не виплачена грошова компенсація за речове майно не отримане під час проходження служби, а виключення позивача зі списків особового складу військової частини відбулось до проведення остаточного розрахунку та без особистої згоди на це.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.2012 року відкрито провадження по адміністративній справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення по суті спору, зазначивши, що наявність заборгованості та її розмір відповідачем зазначено в наказі про виключення позивача зі списків особового складу військової частини; при цьому така заборгованість не погашена на дату розгляду справи.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, про день та час судового розгляду сповіщений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також письмові заперечення проти позову, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що Законом України від 17.02.2000 року №1459-III «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» з 11 березня 2000 року призупинено право військовослужбовців на грошову компенсацію за речове майно. Представник відповідача також посилався на відсутність бюджетного фінансування відповідних видатків.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст.ст.122,128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач проходив військову службу у військовій частині А4489. На підставі наказу командира військової частини А4489 від 16.11.2012 року №11 (по особовому складу) про звільнення позивача з військової служби у відставку за пунктом «в» частини шостої - за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» із правом носіння військової форми, наказом командування військової частини А4489 від 17.11.2012 року №253 позивача виключено зі списків особового складу частини.

В наказі від 17.11.2012 року №253 зазначено розмір заборгованості за речове майно, що підлягає видачі військовослужбовцю, - 8306,04 грн.

Судом встановлено, що відповідно до довідок військової частини А1743 від 17.11.2012 року №157,№157/1, виданих на підставі наказу ТВО командира військової частини А1743 від 17.11.2012 року №253, грошова компенсація за речове майно, належне до видачі позивачу, складає 8306,04 грн.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена компенсація відповідачем не виплачена.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності законодавчих підстав для виплати зазначеної компенсації, виходячи з наступного.

Законом України від 17.02.2000 року №1459-III «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинена дія частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011) в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Разом із тим, Законом України від 03.11.2006 року№328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» введена в дію стаття 9-1 Закону №2011, на яку не поширюється зупинення, встановлене Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».

Частиною 1 статті 9-1 Закону № 2011встановлено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 9-1 Закону №2011 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року дію ч.2 ст.9-1 Закону №2011 зупинено на 2007 рік.

Підпунктом 3 п.67 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року №107-VI (далі - Закон №107) пункт 2 ст.9-1 Закону №2011 виключено.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 3 п.67 розділу II Закону №107 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, на дату звільнення позивач із військової служби ч.2 ст.9-1 Закону №2011 є діючою та підлягає виконанню.

Згідно із п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1444, військовослужбовці у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, законодавством України передбачено право вибору військовослужбовцем, який звільнюється зі Збройних Сил України отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього. Зазначене право не може бути обмежено, скасовано або змінено відповідачем на власний розсуд без передбачених законом підстав.

Позивач заявив про бажання одержати компенсацію за неотримане речове майно, відмовляючись від його отримання в натурі, що являється його правом відповідно до п. 27 Положення.

Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011 військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №2011 у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

Суд враховує, що підпунктом 1 пункту 67 розділу II Закону №107 частина 2 статті 1-2 Закону №2011була змінена стосовно неможливості скасування чи призупинення визначених законом пільг, гарантій та компенсацій без їх рівноцінної заміни.

З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.

Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таким чином, будь-які закони, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України "Про державний бюджет на 2008 рік", мають відповідати вимогам Конституції та Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, виключення Законом України від 28.12.2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з частини 2 статті 12 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» норм про неможливість скасування чи призупинення визначених законом пільг, гарантій та компенсацій без їх рівноцінної заміни, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом, у зв'язку із чим Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року №10-рп/2008 відповідні положення (підпункт 1 пункту 67 розділу II) Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Суд враховує, що відповідно до пунктів 6, 7 Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, при визначені розміру та порядку виплати компенсації за не отримане речове майно військовослужбовцям необхідно керуватися частиною 1 статті 9-1 Закону 32011, пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України от 28.10.2004 року №1444.

Доводи відповідача, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на ці виплати не можуть прийняті до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, в будь-якому разі не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідачем на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати компенсації за отримане речове майно звільненим військовослужбовцям.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій військової частини А4489 щодо невиплати заборгованості при звільненні в запас з лав Збройних Сил України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 242 Указу Президента України "Про положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України"№1153/20087 від 10.12.08 року (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента №430/2009 від 12.06.09 року) особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Судом встановлено наявність заборгованості військової частини перед позивачем у сумі 8306,04 грн. на час виключення позивача зі списків особового складу військової частини, що також підтверджується наказом №253 від 17.11.2012 року.

Таким чином, виключення позивача зі списків військової частини відбулося до проведення остаточного розрахунку, що відповідачем не заперечується.

При цьому відповідачем в порядку, передбаченому статтею 71 КАС України, не надано, а судом не встановлено доказів отримання згоди позивача на виключення його зі списків особового складу без сплати всіх належних при звільненні сум.

Враховуючи зазначене, суд вважає дії військової частини А4489 з виключення позивача зі списків особового складу без проведення остаточного розрахунку протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.12.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі складено 22.12.2012 року.

Керуючись статтями 94, 158-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати дії командування військової частини А4489 щодо виключення ОСОБА_1 до проведення з нею усіх необхідних розрахунків без її згоди зі списків особового складу військової частини - протиправними.

3. Стягнути з Військової частини А4489 (98107, АР Крим. м. Феодосія, вул. Федько, 38, ідентифікаційний код 07762463) на користь ОСОБА_1 (98100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за речове майно в сумі 8306,04 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.