Рішення № 28138283, 18.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/15520-2012 18.12.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»

про стягнення 5 241,56 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін

від позивача: Гринь Т.В. за довіреністю № 33 від 12.03.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(далі -відповідач) про стягнення 5 241,56 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 24.12.2009 р. між ним та ТОВ «Кушнер»було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.09.000251, зокрема, щодо автомобіля "ЗАЗ-110557", державний номер АА6485ЕТ. Оскільки 16.10.2010 р. в місті Біла Церква по вулиці Князя Володимира сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Загороднього О.А. та автомобіля "ВАЗ 2107", державний номер 47840КК, під керуванням водія Хавряка О.Г., якого постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.11.2010 р. у справі № 3-6430/2010 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, позивач виплатив 5 751,56 грн. страхового відшкодування. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу "ВАЗ 2107", державний номер 47840КК, була застрахована відповідачем за полісом ВС/6591283, позивач звертався до останнього з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, однак зважаючи на відсутність відповіді відповідача, вирішив у судовому порядку вимагати сплати відповідного відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/15520-2012 та призначено її до розгляду на 20.11.2012 р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2012 р. позов підтримав в повному обсязі, заявив клопотання про відкладення розгляду справи, подав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 20.11.2012 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2012 р. клопотання представника позивача задоволено, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 18.12.2012 р.

03.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано додаткові документи на виконання вимог попередніх ухвал суду.

В судовому засіданні 18.12.2012 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подав і не надіслав.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.12.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2009 р. між позивачем (страховик) та ТОВ «Кушнер»(страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Відповідно до умов вказаного Договору, водій -будь-яка особа, що може керувати зазначеним в Договорі транспортним засобом на законних підставах віком від 25 до 65 років зі стажем керування не менше 3 років.

Згідно із п. 2.2. Договору, страховим випадком є подія, що відбулася протягом строку дії Договору страхування на території його обслуговування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику в межах страхової суми.

Строк дії Договору страхування з 28.12.2009 р. по 27.12.2010 р. (п. 4.3.)

Відповідно до п. 6.3. Договору, страхова сума кожного окремого ТЗ та ДО визначається в Додатку 1 до даного Договору страхування та становить 100 % від відповідної страхової вартості, що загалом становить 335 919,70 грн.

Згідно з п. 10 Додатку 1 до Договору, страхова сума ТЗ становить 24 695,10 грн.

16.10.2010 р. в місті Біла Церква по вулиці Князя Володимира сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія Загороднього О.А. та автомобіля "ВАЗ 2107", державний номер 47840КК, під керуванням водія Хавряка О.Г., якого постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.11.2010 р. у справі № 3-6430/2010 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до Полісу № ВВ/6754569 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого 22.12.2009 р., цивільна правова відповідальність Хавряка О.Г. (автомобіль ""ВАЗ 2107", державний номер 47840КК) була застрахована відповідачем на строк з 22.12.2009 р. по 21.12.2010 р., розмір франшизи -510, 00 грн.

Розмір завданих власнику автомобіля "ЗАЗ-110557", державний номер АА6485ЕТ, матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений згідно Звіту оцінку колісного транспортного засобу № 5 від 16.11.2010 р., складеного ФОП Білоус І.А. (Свідоцтво МФ № 778 від 20.12.2003) та становить 5 888,75 грн.

Листом від 07.04.2011 р. ТОВ «Кушнер»звернулось до позивача з проханням перерахувати кошти за ремонт автомобіля "ЗАЗ-110557", державний номер АА6485ЕТ, на його рахунок.

20.04.2011 р. позивачем було складено Страховий акт № 1186-1 та вказана пригода була визнана страховим випадком і визначено розмір страхового відшкодування в сумі 5 751,56 грн.

Вказана сума була сплачена згідно з Платіжним дорученням № 2437 від 20.04.2011 р. на суму 5 751,56 грн.

11.07.2012 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 5 751,56 грн., однак, оскільки вона не була задоволена, вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5 751,56 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Хавряка О.Г. встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт -комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики -це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

На підставі Звіту оцінку колісного транспортного засобу № 5 від 16.11.2010 р., складеного ФОП Білоус І.А. (Свідоцтво МФ № 778 від 20.12.2003, копія якого наявна в матеріалах справи) визначено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля "ЗАЗ-110557", державний номер АА6485ЕТ, в результаті його пошкодження в ДТП становить 5 888,75 грн.

У той же час, фактичні витрати на ремонт пошкодженого автомобіля склали 5 751,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Так, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається зі змісту Полісу № ВВ/6754569, розмір франшизи становить 510, 00 грн.

Таким чином, відшкодуванню, підлягає сума у розмірі 5 241,56 грн. (5 751,56 грн. -510,00 грн.).

Позивач звертався до відповідача з регресною вимогою, однак вона не була задоволена в добровільному порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати вказаної суми боргу або ж його погашення станом на дату вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»(01004, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 15/2, код ЄДРПОУ 36086124) 5 241 (п'ять тисяч двісті сорок одну) грн. 56 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.2012 р.

Суддя В.С. Ломака