Рішення № 28137896, 18.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" грудня 2012 р. Справа № 6/5007/1265/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Бовсунюк С.М. - довіреність б/н від 03.01.2012 р.;

від відповідача: Лукащук О.В.- довіреність №23/12-ю від 01.03.2012 р.;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Комунального підприємства "Зеленбуд" Житомирської міської ради (м.Житомир)

про стягнення 19153,72 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 19153,72грн. заборгованості за надані транспортні послуги. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву про уточнення позовних вимог, у відповідності з якою просить стягнути з КП "Зеленбуд" на користь КП "Управління автомобільних шляхів" 19052,16грн. заборгованості за отримані транспортні послуги та судовий збір.

Згідно ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом враховується викладене у пункті 30 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог як заяву про зменшення позовних вимог та приймає її до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог з урахуванням заяви, поданої 18.12.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав, подав заяву про розстрочку боргу відповідно до наведеного в ній графіку, в зв'язку з складним фінансовим становищем підприємства через відсутність фінансування з державного бюджету.

Представник позивача заперечив відносно заяви відповідача про розстрочення рішення суду. Просить відхилити її за необгрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач, в червні місяці 2011 року Комунальне підприємство "Управління автомобільних шляхів" (позивач) надало Комунальному підприємству "Зеленбуд" (відповідач) транспортні послуги ЕО-2206 та МДК-4 на загальну суму 2858,54грн.; протягом серпня 2011 року - транспортні послуги ЗІЛ тягача та ЗІЛ 130 на загальну суму - 1359,55грн.; у вересні 2011 року - транспортні послуги МАЗ (крана) та МДК -4 на суму 8541,41грн.; у жовтні 2011р. відповідач купував асфальтобетон на суму 4300,00грн.; у січні 2012 року купували піщано-соляну суміш на суму 3435,46грн. а в липні 2012 року - транспортні послуги поливомийної машини на суму 1430,40грн., всього на протязі 2011-2012 років відповідачу було надано послуг та продано товарів на загальну суму 21925,36грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та довіреностями, долученими до матеріалів справи (а.с.9-35).

Відповідач за надані послуги та отриману продукцію здійснив часткову оплату на суму 2771,64грн. Залишок боргу за виконані роботи та поставлену продукцію становить 19052,16грн.

8 травня 2012 року відповідачу була направлена претензія за вих.№96 про сплату заборгованості (а.с.6), яка визнана відповідачем (а.с.7).

Однак, на день звернення до суду відповідачем борг в добровільному порядку не сплачено.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті виконаних робіт та отриману продукцію у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на день звернення до суду становить 19052,16грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 22.11.2012р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками (а.с.40).

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Також, згідно ст. 193 Господарського кодексу суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до законів та інших правових актів, договорів а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов визнав, доказів проведення розрахунків не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 19052,16грн. боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Разом з тим, відповідачем не надано належних доказів наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Графік розстрочення виконання рішення суду з позивачем не погоджено.

З огляду на викладене суд відмовляє в задоволені заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Зеленбуд" Житомирської міської ради (10003, м. Житомир, пров. Кавалерійський, 13, код 13555047)

- на користь Комунального підприємства "Управління автомобільних шляхів" Житомирської міської ради (10003, м. Житомир, пров. Кавалерійський , 4, код 03344119) - 19052,16грн. боргу, а також 1609,50грн. сплаченого судового збору.

3. Відмовити в задоволенні заяви Комунального підприємства "Зеленбуд" про розстрочку виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21 грудня 2012 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу