Рішення № 28137769, 21.12.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 5004/442/12

за позовом Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Волинської облдержадміністрації

до відповідача: Дочірнього підприємства "Волинський облавтодор"

про стягнення збитків в сумі 213199,74грн.

Суддя Черняк Л.О.

При секретарі Хомич О.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Довгополюк В.В. -заступник начальника (дов. №0773/1.8.12/2.12 від 07.05.2012 року)

від відповідача: Кучер О. М. -представник (дов. № 07/05 від 07.05.2012 року), Федуник Л.І. -представник (дов. №07/05 від 07.05.2012 року), Лапковськй О.Ю. -представник (дов. №70 від 17.08.2012 року).

Оскільки представники сторін не заявили клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81 -1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: позивач - Головне управління промисловості та розвитку інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації просить суд стягнути з ДП "Волинський облавтодор"213199,74грн. збитків, внаслідок недотримання філіями: "Старовижівський автодор", "Володимир-Волинський ДЕД", "Камінь-Кашиврський облавтодор", "Любомльський автодор" вимог п. 2.5, 2.7, ВБН Д.1.1-218-1-2001 "Порядку визначення вартості будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг загального користування (державного та місцевого значення)", затверджений наказом Держбуду України від 29.06.2004 року №410 (зі змінами та доповненнями)при виконанні капітального ремонту доріг вулиць населених пунктів смт. Стара Вижівка, смт. Ратне, м. Камінь-Каширський, с. Галинівка, смт. Заболоття, с. Світязь, с. Тур. Дане порушення було виявлено при перевірці фінансово-господарської діяльності в управлінні.

Свої вимоги позивач обґрунтовує таким.

На підставі договорів підряду укладених між Головним управління промисловості та розвитку інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації (надалі Управління) та ДП «Волинський облавтодор»№ 13 від 15.07.2009 року на суму 80 306,40 грн., № 14 від 15.07.2009 року на суму 84 516,00 грн., № 27 від 27.08.2009 року на суму 257 956,00 грн., № 104 від 27.08.2009 року на суму 276 092,00 грн., № 106 від 10.09.2009 року на суму 175 770,00 грн., № 107 від 10.09.2009 року на суму 271 500,00 грн., № 118 від 29.09.2009 року на суму 213 226,00 грн., № 119 від 29.09.2009 року на суму 271 000,00 грн., № 144 від 20.10.2009 року на суму 154 018,00 грн., № 2.2 від 14.05.2010 року на суму 73 704,00 грн., Відповідач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту покриття вулиць, які зазначені в предметі кожного договору. Розрахунки за проведені підрядні роботи здійснювались головним управлінням на підставі укладених договорів, довідок про вартість виконаних підрядником робіт форми № КБ-3 та актів форми № КБ-2в.

В період червня-липня 2010 року у головному управлінні промисловості та розвитку інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації проводилась ревізія органами контрольно-ревізійного управління. Згідно Акту від 09.07.2010 року «Про результати планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Головного управління промисловості та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації за 2009 рік та завершений звітний період 2010 року», контрольно-ревізійним управлінням встановлено, що чотирма підрядними організаціями, а саме: філією «Старовижівський автодор», філією «Володимир-Волинська ДЕД», філією «Камінь-Каширський автодор», філією «Любомльський автодор»не дотримано вимоги п. 2.5, 2.7, ВБН Д.1.1- 218-1-2001 «Порядок визначення вартості будівництва, реконструкції та ремонту автомобільних доріг загального користування (державного та місцевого значення)», затверджений наказом Держбуду України від 29.06.2004 року № 410 (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення вартості робіт, на суму 213 199 (двісті тринадцять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. в т.ч. ПДВ.

Посилаючись на норми чинного законодавства: ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України позивач зазначив, що це є підставою для повернення відповідачем на користь Управління коштів у сумі 213 199,74 грн. як зайво сплачених внаслідок неправомірного завищення ДП «Волинський облавтодор»вартості обсягів виконаних робіт, включених до актів виконаних робіт форми №КБ-2в, що стали підставами для відповідної оплати коштів по капітальному ремонту покриття вулиць згідно укладених договорів.

Представник відповідача в судовому засіданні та в запереченнях від 07.05.2012 року № 1919 проти позову заперечив, зазначивши, що виконання Волинським облавтодором в 2009-2010 роках дорожніх робіт здійснювалось в межах їх вартості, що вказана в конкретних договорах, укладених між сторонами в установленому законом порядку. Договори підписані уповноваженими особами обох сторін і посвідчені відповідними печатками.

Вартість виконаних робіт підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, які підписані уповноваженими особами обох сторін і скріплені відповідними печатками. Всі акти перевірені відповідальним працівником ГУМАЖКГ Волинської облдержадміністрації.

Вартість виконаних робіт підтверджується також довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3, які підписані відповідальними особами сторін по договору і скріплені відповідними печатками сторін.

Акти приймання виконаних робіт та довідки про їх вартість складаються на підставі локальних кошторисів, ресурсних відомостей, калькуляцій, видаткових накладних та граничних цін на матеріали та інших документів бухгалтерського обліку.

Позовна заява ґрунтується на акті ревізії фінансово-господарської діяльності Головного управління промисловості та інфраструктури Волинської облдержадміністрації від 09 липня 2010 року, додатки № 49, 50,51,52,53 до якого, що мають значення для справи, до позовної заяви не додані.

Сам по собі акт ревізії у відповідності до ст.32-35 ГПК України не є доказом по справі.

Порівняльна відомість цін на окремі матеріали, яка додана до позовної заяви, є хибною, оскільки ревізорами безпідставно, необґрунтовано та незаконно в ціну за одиницю продукції включені витрати по транспортуванню матеріалів зі складу їх постачальника та витрати на вантажно-розвантажувальні роботи їх отримувача.

Регіональні граничні оптові ціни на матеріали, що погоджуються Укравтодором і затверджуються Службами автомобільних доріг в областях, не враховують транспортних витрат, оскільки вони визначаються з урахуванням тільки відпускних цін виробників, про що свідчить лист ДерждорНДІ Укравтодору від 15 липня 2010 року.

Із порівняльної таблиці, складеної ДП «Волинський облавтодор», вбачається, що по всіх об'єктах будівництва, які вказані в позовній заяві, ціна бітуму та щебеню, яка включена до ресурсних відомостей, ні в одному випадку не перевищує регіональних граничних оптових цін, а в окремих випадках, навіть значно менша ніж граничні оптові ціни.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до акту від 09.07.2010р. Головного контрольно-ревізійного управління Управління «Про результати планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Головного управління промисловості та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації за 2009 рік та завершений звітний період 2010 року»проведеним порівнянням цін, включених підрядними організаціями до ресурсних відомостей (які є невід'ємною частиною актів виконаних робіт (форми № КБ-2в)) на окремі матеріали з регіональними граничними оптовими цінами (без урахування транспортних витрат, які регулюються замовником з підрядником і можуть застосовуватися у розрахунках договірної ціни дорожніх робіт на території Волинської області) затвердженими Службою та погодженими Укравтодором (далі - регіональні граничні ціни) виявлено, що по 30-ти об'єктах підрядниками, а саме: філією "Старовижівський автодор", філією "Володимир-Волинська ДЕД", філією "Камінь-Каширський автодор", філією "Любомльський автодор" в ресурсних відомостях включено завищену вартість на окремі види матеріалів, ніж їх вартість визначена регіональними граничними цінами, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 213 199,74 гривень.

Між Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Волинської державної адміністрації (Замовник) та ДП «Волинський облавтодор»(Підрядник) укладено договори підряду: № 27 від 27.08.2009 року на суму 257 956,00 грн., № 104 від 27.08.2009 року на суму 276 092,00 грн., № 106 від 10.09.2009 року на суму 175 770,00 грн., № 107 від 10.09.2009 року на суму 271 500,00 грн., № 118 від 29.09.2009 року на суму 213 226,00 грн., № 119 від 29.09.2009 року на суму 271 000,00 грн., № 144 від 20.10.2009 року на суму 154 018,00 грн.; між Управлінням (Замовник) та філією «Старовижівський автодор»(Підрядник), укладено договори підряду: № 13 від 15.07.2009 року на суму 80 306,40 грн., № 14 від 15.07.2009 року на суму 84 516,00 грн., № 2.2 від 14.05.2010 року на суму 73 704,00 грн.(а.с. 8-17).

Відповідно до розділу 1 (Предмет договору) підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з використанням своїх матеріалів (або матеріалів замовника), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити певний вид робіт.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст.526 Цивільного кодексу України, та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок договору та закону.

Згідно укладених договорів підряду свої зобов'язання підрядники виконали, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в, а саме:

за липень 2009 року до договору підряду №13 від 15 липня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 80306,40 грн.;

за липень 2009 року до договору підряду № 14 від 15 липня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 84516,00 грн.;

за серпень 2009 року до договору підряду №27 від 27 серпня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 25918,40 грн.;

за серпень 2009 року до договору підряду №104 від 27 серпня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 276092,00 грн.;

за листопад 2009 року до договору підряду №106 від 10 вересня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 175770 грн.;

за вересень 2009 року до договору підряду №107 від 10 вересня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 271490,40 грн.;

за жовтень 2009 року до договору підряду №118 від 29 вересня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 2132226 грн.;

за листопад 2009 року до договору підряду №119 від 29 вересня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 241793,00 грн.;

за грудень 2009 року до договору підряду №144 від 20 жовтня 2009 року загальна вартість наданих послуг склала 153897,60 грн.;

за травень 2010 року до договору підряду №2.2 від 14 травня 2010 року загальна вартість наданих послуг склала 73704,00 грн.(а.с. 50-70).

За клопотанням позивача ухвалою господарського суду Волинської області від 26.06.2012 року призначено судову будівельно-фінансову експертизу.

Згідно висновку судової експертизи №7681-7687 від 14.11.2012р. недотримання ДП «Волинський облавтодор»при визначенні поточних цін на будівельні матеріали п.2.5, 2.7 ВБН Д.1.1.-218-1-2001 полягає в тому, що в відпускну ціну на будівельні матеріали включена вартість транспортування їх від місця знаходження постачальника до місця зберігання, в той час як вона має включатися в транспортну складову поточної ціни.

Відповідно роз'яснення головної організації з питань в дорожній галузі ціноутворення ДерждорНДІ (лист №29.26-20/1-658 від 15.07.2010 року) граничні оптові ціни на матеріали, що погоджуються Укравтодором та затверджуються Службою автомобільних доріг Волинської області не враховують транспортних витрат, адже визначені з урахуванням тільки відпускних цін виробників.

Поточні ціни на будівельні матеріали в актах приймання виконаних робіт по ф. №КБ-2в по капітальному ремонту покриттів вулиць»смт. Заболоття, смт. Ратне, смт. Стара Вижівка, м. Камінь-Какширський, с. Тур, с. Світязь, с. Галинівка визначені відповідно н.2.10 ВБН Д. 1.1.-218-1-2001 при цьому відпускні ціни на щебінь та бітум застосовані для капітального ремонту покриття не перевищують граничні оптові ціни

Всі витрати та поточні ціни прийняті при визначенні вартості ремонтних робіт, виконаних ДП «Волинський облавтодор»та оплачених Управлінням відповідно до вимог державних будівельних норм ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг загального користування(державного та місцевого значення)", завищень вартості виконаних робіт не встановлено.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, виходячи з наведеного, висновок судової будівельно-технічної експертизи №7681-7687 від 14.11.2012р. оцінюється судом на рівні з іншими доказами у справі.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 213 199,74 грн. збитків, сплачених внаслідок неправомірного завищення відповідачем вартості обсягів виконаних робіт, включених до актів виконаних робіт форми №КБ-2в, що стали підставами до відповідної оплати коштів по капітальному ремонту покриття вулиць згідно укладених договорів, посилаючись на ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

За приписами частини 1 статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням, або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної бо юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоди.

Приписами пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6, із наступними змінами, "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.

За загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Крім того, сторони в укладених договорах підряду на виконання певного обсягу робіт, погодили вартість робіт, при цьому між сторонами заперечень не було, при погодженні договірної ціни договорів підряду, саме замовник (позивач) перевіряв вартість матеріальних ресурсів, яка не повинна перевищувати мінімальних цін. Ціни на матеріали вказані у підсумкових відомостях ресурсів підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Роботи здані та прийняті замовником без будь-яких зауважень щодо визначення ціни на матеріали по даних договорах підряду. Управління капітального будівництва Волинської облдержадміністрації здійснювало технічний нагляд за будівництвом і безпосередньо перевіряло виконання робіт та їх вартість. Акти приймання виконаних робіт підписані сторонами без зауважень. Вказані договори в установленому законом порядку недійсними не визнавались (доказів суду не надано).

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Тобто, за загальним правилом, позивач повинен довести протиправність поведінки особи, що завдала шкоди, настання шкоди (її розмір), вину особи та причинний зв'язок між ними.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, виходячи з наведених доказів у справі суд не вбачає порушень зі сторони філії "Старовижівський автодор", філії "Володимир-Волинська ДЕД", філії "Камінь-Каширський автодор", філії "Любомльський автодор" щодо завищення вартості на окремі види матеріалів, ніж їх вартість визначена регіональними граничними цінами і що це призвело до завищення вартості виконаних робіт в сумі 213 199,74 грн., як це зазначено в акті КРУ. Отже, акт КРУ не може слугувати належним та допустимим доказом по даній справі.

Тому суд приходить до висновку, що в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 224, 225, Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, , ст. ст. 33, 34, 43, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

В позові Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Волинської облдержадміністрації про стягнення 213 199,74 грн. збитків, відмовити.

Суддя Л. О. Черняк

Повний текст рішення

складено та підписано

21.12.12