Рішення № 28137719, 19.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2012Справа №5002-15/3709-2012

За позовом Приватного підприємства «Явір-2000»

до Фізичної особи-підприємця Джафарова Аріфа Гасима огли

про стягнення 3600,00 грн

Суддя Іщенко І.А.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - не з'явився

Суть спору: Приватне підприємство «Явір-2000» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця Джафарова Аріфа Гасима огли та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги охорони в розмірі 3600,00 грн.

04.12.2012 позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Відповідач жодного разу явку свого представника у судове засідання не забезпечив, ухвала господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2012, спрямована на його адресу рекомендованою кореспонденцією повернулись на адресу суду з позначкою: «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 72-76).

Відповідно до частини 3 п. 3.9.1, п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2011 року між Приватним підприємством "Явір-2000" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Джафаровим Аріфом Гасим огли (замовник) був укладений договір про централізовану охорону № ЯЯ/2079 (а.с. 8-13).

Відповідно до пункту 2.1 Договору "Замовник" передає, а "Виконавець" приймає під охорону об'єкт - магазин «Бонжюр» за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 6 в згідно додатку № 1 до договору (а.с. 14) та майна, що знаходиться на цьому об'єкті. За охорону об'єкта "Замовник" виплачує "Виконавцю" грошові кошти, згідно виставлених рахунків.

За послуги охорони, згідно пункту 3.5. Договору та Додатку №1 до цього Договору відповідач повинен був здійснювати оплату за Договором щомісячно до 20 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування відповідачем коштів на рахунок позивачу.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, підтвердженням надання послуг являються Акти виконаних робіт, що підписуються в кінці кожного місяця. Замовник був зобов'язаний до четвертого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, передбачені пунктом 2.1. цього Договору, підписати наданий Виконавцем Акт виконаних робіт або надати мотивовану відмову від його підписання. У випадку ненадання мотивованої відмови або непідписання Акту виконаних робіт у строки, передбачені цим пунктом, роботи вважаються виконаними якісно, у повному обсязі та своєчасно у відповідності до умов Договору.

По закінченню кожного місяця, в якому надавалися послуги з охорони, сторони підписали Акти здачі-приймання робіт (надання послуг): акт №9945 від 29.02.12р. на суму 450,00 грн. (а.с. 28), акт №21527 від 30.04.12р. на суму 450,00 грн. (а.с.30), акт№28122 від 31.05.12р. па суму 450,00 грн.(а.с. 31), акт №33326 від 30.06.12р. на суму 450,00 грн. (а.с. 32), акт №38602 від 31.07.12р. на суму 450,00 грн. (а.с.33), акт №44380 від 31.08.12р. на суму 450,00 грн. (а.с.34)

Як вбачається з матеріалів справи, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1366 від 31.01.12р. на суму 450,00 грн. (а.с. 27 ) та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №14989 від 31.03.12р. на суму 450,00 грн. (а.с. 29) відповідачем підписанні не були, мотивованої відмови від підписання не надано, тому у відповідності до пункту Договору 3.4 судом дані акти прийняті у якості належних доказів виконаних робіт.

04.10.2012 позивачем дублікати рахунків: №1357 від 03.01.2012, №9957 від 01.02.2012, №14928 від 01.03.2012, №21413 від 02.04.2012, № 28007 від 03.05.2012, №33219 від 01.06.2012, №38456 від 02.07.2012, №44003 від 01.08.2012 були направлені на адресу відповідачу, з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги. Крім того, позивачем повторно було спрямовано на адресу відповідача Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1366 від 31.01.12р. на суму 450,00 грн. та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №14989 від 31.03.12р. на суму 450,00 грн., для підписання та повернення даних актів на адресу Приватного підприємства «Явір-2000». (а.с. 35-37)

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, оплату послуг наданих позивачем не здійснив, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 3600,00 грн., що й стало приводом для звернення позивача з даним позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо сплати рахунків за надані послуги позивачу у сумі 3 600,00 грн.,отже сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов заявлений Приватним підприємством «Явір - 2000» обґрунтований, підтверджений належними по справі доказами і підлягає задоволенню.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів на спростування щодо слати боргу відповідачем відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не подавалось.

Судовий збір покладається на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 21.12.2012.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Джафарова Аріфа Гасима огли (вул. Крупської, буд.48, к.1, кв. 101, м. Ялта, АР Крим, 98637, ідентифікаційний номер 2216824332) на користь Приватного підприємства «Явір-2000» (вул. Степана Кондраденка, буд.6,м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 31175036, р/р 26002323660001 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401) суму заборгованості в розмірі 3600,00 грн., а також судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.

Суддя І.А. Іщенко